Я не раз вже розповідала історію про те, як одного разу електронною поштою ми отримали листа від читачів нашого англомовного дайджесту… з одного із островів у Індійському океані, які, познайомившись у інтернеті з нашою газетою, спеціально пішли до супермаркету, щоб купити мапу і знайти на ній Україну. Вони написали, що Україну не знайшли, але газету все одно читатимуть, оскільки їм цікава наша культура. Точно такі ж «острови» є і в нас, в Україні. Але не тому, що люди не знають, де ми знаходимося. Наші численні поїздки до регіонів і контакти з читачами дозволяють говорити про те, що складності з доставкою періодики в нашій країні - все ще болюче питання. У той же час, ми вже досить часто отримуємо електронною поштою листи з якихось віддалених сіл. І хоча на сьогодні найбільш надійною технологією передачі інформації в Україні поки що залишається технологія «від хати до хати», український хутір із підключенням до інтернету (свого роду, українська мрія) - це наш стратегічний резерв. Сподіваємося, що з кожним днем наших «електронних» читачів, які мають можливість і бажають висловитися з приводу важливих суспільних проблем, ставатиме все більше й більше. І якщо брати до уваги, що «газета - це те місце, де нація спілкується сама з собою», а «нація - це щоденний плебісцит», то інтернет, звичайно ж, надає унікальні можливості для щоденного плебісциту. І вміле його використання зможе зробити наше спілкування плідним для обох сторін.
І ось що ще хотілося б сказати. На сторінках нашої газети ми неодноразово обговорювали проблеми формування сучасної української еліти, а нещодавно в Дніпропетровську провели спеціальний «круглий стіл», присвячений проблемам її виховання. У цієї теми багато відгалужень. Наприклад, мало хто має сумнів у тому, що найважливіша умова в процесі виховання еліти - якість інтелектуальної поживи. Але на один нюанс хотілося б звернути особливу увагу. Будь-яке суспільство захищає своїх слабких членів. Парадокс же української ситуації полягає в тому, що ми маємо захищати не лише слабких, але й сильних. Тому що сильних у нас дуже мало. І газетне спілкування має виявити, хто в чому сильний і на що потрібно звертати увагу насамперед. Чи може інтернет допомогти в цьому і знизити рівень дезінформованості суспільства? Гадаю, що так - адже йдеться про велику кількість додаткових аргументів.
Отже, менше слів - більше посилань. Сподіваємося, що мандрівка нашим «деревом можливостей» буде цікавою для вас і дозволить додати до нашого спілкування нових барв.
NB!
