ТАЙМ-АУТ

Tweet

Вкажіть emaill: Доброго дня! Зверніть увагу на цю статтю: http://www.day.kiev.ua/193213 Вкажіть символи на зображенні: Закрити X

Текст повідомлення редактору: Доброго дня! Зверніть увагу на цю статтю: http://www.day.kiev.ua/193213 Вкажіть Ваше ім'я: Вкажіть Ваш email: Вкажіть символи на зображенні: Закрити X

Готуємося до «Різдва»

У Києві стартував етно-проект

КИРИЛО СТЕЦЕНКО

Вечорниці, церковні та світські заходи, спільні ритуальні дійства, концерти в залах, просто неба і навіть на Південному вокзалі — усе це залучить в єдине культурно-інформаційне поле мистецтв живопис, театр, музику, архітектуру, кіно, поезію, графіку і фото. Родинні та масові гуляння, парад вертепів, марш козоводів, конкурси дзвонарів, молодіжні концерти закінчаться «розстрілом« куті та урочистим масовим купанням на Водохреща.

Презентувати усе багатство української різдвяної тематики, представити унікальний образ України в світі — такі цілі переслідують організатори проекту «Українське Різдво». В ідеалі, проект мав би стати збудником синергійних резонансів між культурою, медіа, владою і бізнесом задля накопичення українського суспільного капіталу. Про «родзинки» фестивалю «Дню» розповідає головний продюсер, режисер та сценарист Кирило СТЕЦЕНКО.

— Ідея такого культурологічного, мистецького та соціального мегапроекту виникла ще у 1998 році, коли був створений фонд імені Кирила Стеценка (мого діла). Оскільки у мого діда є 50 геніальних обробок українських колядок і щедрівок, то якраз для Різдва це гарна нагода, щоб їх показати. Адже, на жаль, наші творчі колективи виконують лише 10—20% із тієї спадщини. Ще одне. Україна, ставши незалежною державою, просто зобов’язана відвоювати свій культурний простір від колоніального минулого, якщо хоче бути самодостатньою та сильною. А відвоювання власного культурного простору — це відвоювання своєї душі. І проект «Українське Різдво» — лише спроба опанувати частину своєї свідомості, повернути собі свій український час, час зимових обрядових календарних свят, дійств і того розуміння світу, традиційного для українців. Саме в такий спосіб ми собі відкриваємо майбутнє.

І хоча проект був задуманий ще в 1998 році, в 2007-у він почав матеріалізовуватись. Це сталось з двох причин. Перша — це рік святкування ювілею мого діда, 125 річчя від дня народження (його підтримав Президент України). Проте через політичну неузгодженість, його виконання було паралізоване. Але тверезо дивлячись на політичну ситуацію, я знаю, що всі ми потрапили у прикру ситуацію, коли державний корабель заплив у зону рифів — паралельно не святкуються ювілеї таких діячів, як Мелентій Смотрицький, Іван Огієнко, а це — духовні світочі нації. А друга причина — активність громадськості. Подвижник в сфері культури та мистецтв Любов Лавриненко і музикознавець Валентина Кузик вирішили зробити низку концертів романсів та церковних творів діда і зацікавили цим проектом отця Бориса, настоятеля Кафедрального Собору св. Володимира. Проте, залучившись до співпраці, я зрозумів, що церковна творчість Стеценка настільки значима, і, оскільки він є автором обробок найбільшої кількості колядок і щедрівок, то якраз це добре було би показати в усій повноті. Отже, цей проект може виконати роль презентації і церковної, і духовної творчості Стеценка. Тому в рамках фестивалю заплановано проведення показового, потім всеукраїнського, і, нарешті, Міжнародного конкурсу української духовної хорової музики ім. Кирила Стеценка.

— У рамках фестивалю ви плануєте відтворити всі обряди зимового часу?

— Треба правильно розуміти: я не збираюся реконструйовувуати всі обряди на музейному рівні й робити етнографічний театр-музей. Цей проект є соціальним, а не науково-етнографічним. Інша справа, що музейники, етнографи, історики є нашими консультантами. Ми хочемо, щоб людина знаходила сенс в цих обрядах iз точки зору саме сучасності. Це є нагода вписати свою душу в контекст історії нації. Нам потрібна духовно-психологічна консолідація. Прикладом такої духовної спільної дії є дві яскраві події. Перше — це Ланцюг Злуки від Києва до Львова у 1989 році, а другий — акція «Запали свічку». На рівні нашого фестивалю — спроба вкоренити нову традицію «Спільна Коляда», коли на святий вечір 6 січня люди, скоординовані національним телебаченням та радіо, будуть одночасно співати коляду. А також «Коляда на Майдані». Це спів коляди на Майдані чи на Михайлівській площі, коли слова коляди видно на величезному екрані — для тих, хто не знає. Існує «Караоке на Майдані», а це буде «Караоке для Майдану» — принципово новий жанр, який в той же час є й українським звичаєвим та інноваційним. Поєднання звичаю та інновації — взагалі примітна риса нашого проекту.

— Що плануєте зробити наступного року і чим здивуєте киян?

— Планів багато. Проте найголовніші — постановка у Палаці спорту «Рок Вертепу» — етнографічні постановки різдвяних традицій у стилі: рок, поп, хіп-поп, R’n’B, Break Dance, а також провести молодіжну дискотеку «Різдвяна Ступа». Моя мрія —постановка лазерного шоу з кольоровими голограми на нічному небі, музичної програми, що виконується синхронно українськими хорами та оркестром у Національній філармонії, консерваторії, Українському домі та Національній опері Украиїни. Різдвяна юрба людей на вулицях Майдану буде спостерігатиме за виставою через екрани та рухомі голограми в небі, а публіка в залах стане глядачами вистави і стежитиме за атмосферою на майдані.

Інші матеріали цієї шпальти:

• Незнання закону не звільняє від відповідальності
• Українсько-англійський джаз
• Мій шоколадний заєць...
• Пожежобезпечні... сигарети

Коментарі читачів: