СВIТОВI ДИСКУСIЇ

Tweet

Вкажіть emaill: Доброго дня! Зверніть увагу на цю статтю: http://www.day.kiev.ua/255884 Вкажіть символи на зображенні: Закрити X

Текст повідомлення редактору: Доброго дня! Зверніть увагу на цю статтю: http://www.day.kiev.ua/255884 Вкажіть Ваше ім'я: Вкажіть Ваш email: Вкажіть символи на зображенні: Закрити X

Контроль над газом

Рівно 35 років тому через арабське нафтове ембарго західна економіка пережила свій найскладніший період після Другої світової війни. Тому зрозуміло, що, коли Росія, Іран і Катар, що сидять на більшій частині світових запасів газу, намагаються заснувати клуб, який до болю нагадує Організацію країн-експортерів нафти, та ще й у той момент, коли на світ насувається чергова жорстока рецесія, багато кому стає трохи не по собі.

Що ж, дійсно, на папері в «ОПЕК», що зароджується, сили буде анітрохи не менше, ніж у 48-річного нафтового картеля. «Газова трійка» контролює 55% відомих світових запасів природного газу — три головних члени ОПЕК контролюють приблизно таку ж частку світових запасів нафти. У Північній Америці та європейських країнах зосереджено всього 9,6% запасів газу, причому і там, і там газ займає все більшу частку в електрогенерації та виробленні тепла.

Однак на цьому схожість між двома картелями закінчується. На відміну від нафти та нафтопродуктів, природний газ досі продається в основному на регіональних ринках і постачається по трубопроводах, і лише в доповнення до цього існує зростаючий ринок зрідженого природного газу, який, як і нафту, можна танкерами доставляти на той континент, де дають кращу ціну. Так що хоч як би там «Газпром» не «вертів» Європейським Союзом, як би не залякував колишні васальні держави — що йому і вдається, — економіка цих двох ринків розрізнюється в достатній мірі, щоб упевнено сказати: поки що успішний картель із «блакитного палива» — не більш ніж блакитна мрія.

Щоб ланцюжок поставок СПГ нормально працював, обом сторонам цього ринку необхідно інвестувати в дорогу інфраструктуру та будувати для газу спеціальні танкери. І виправдати такі інвестиції при поставці газу, наприклад, із Катару, такому великому споживачу, як Південна Корея, можна лише контрактом на кілька десятиріч уперед. На відміну від нафти, в світі повно «нічийного», неопрацьованого газу, так що надійний покупець тут є більш цінним, ніж на нафтовому ринку. Що ж до Ірану, що дуже пізно війшов у виробництво СПГ, то його газ так і залишиться в землі, якщо він буде дуже нелюб’язним зі споживачами.

За кілька десятків років, коли всю цю інфраструктуру буде оплачено, картель, може, і почне діяти. Але, можливо, майбутні члени «газової ОПЕК» хоч чомусь навчаться на помилках своїх нафтових побратимів, які в 70-ті роки виявилися дуже жадібними. У відповідь Захід навчився економити паливо, розробив його нові джерела, і сьогоднішня ОПЕК — уже не більше, ніж бліда тінь самої себе.

Інші матеріали цієї шпальти:

• Світ, якому потрібен новий порядок
• Кінець нафтової казки
• Не смерть капіталізму, а народження нового порядку

Коментарі читачів: