Ентоні ШОРРОКС: Україні задля боротьби з бідністю треба подолати корупцію...
Олексій САВИЦЬКИЙ, «День»
ФОТО НАДАНЕ КИЇВСЬКОЮ ШКОЛОЮ ЕКОНОМІКИ
НА ДУМКУ ПРОФЕСОРА, ГЛОБАЛЬНОГО ПЕРЕРОЗПОДІЛУ СВІТОВИХ ФІНАНСІВ ПОКИ НЕ ВІДБУДЕТЬСЯ. ЗМІНЯТЬСЯ ЛИШЕ ЛЮДИ, КОТРІ ВОЛОДІТИМУТЬ ВЕЛИКИМИ СТАТКАМИ...
Наприкінці 2006 року Світовий інститут досліджень економічного розвитку Університету ООН (UNU-Wider) оприлюднив дані, за якими понад половина жителів Землі жили дуже бідно: їхні статки не перевищували 2,2 тисячі доларів, на їхню загальну долю приходився лише 1% світового багатства. А якщо б усі гроші світу на той час розділити порівну, то кожному дісталося б по 20,5 тисячі доларів... Про таке нерівномірне розподілення світових фінансів днями змогли почути й у Києві: професор Ентоні ШОРРОКС, директор UNU-Wider (Гельсінкі), на запрошення Київської школи економіки та за підтримки Посольства Фінляндії завітав до України. Професор, який є провідним експертом в області аналізу та вимірювання бідності, провів відкриту лекцію на тему: «Змінні моделі володіння світовим добробутом». Її слухачами стали учасники студентської конференції у Київській школі економіки, серед яких були студенти як самої школи, так і запрошені з інших ВНЗ України та Білорусі. Безпосередньо перед лекцією Ентоні ШОРРОКС відповів на запитання «Дня», який виступив медіа-партнером заходу...
— Чи відомо нині, які корективи в розрахунки масштабів бідності внесла світова фінансово-економічна криза?
— Конкретної відповіді на це питання поки немає. На лекції буде презентовано дані з 2000 по 2005 рік. Свіжа інформація, на жаль, поки не готова. Для її отримання потрібен час... Проте, за нашими даними, розподіл доходів не змінився порівняно з 2006 роком. Хоча можна відзначити, що сьогодні на багатих людей у таких країнах, як Україна та Росія, дуже сильно впливають курсові коливання. І за подібних катаклізмів у світі на передні позиції виходять люди, котрі заробляють у валюті.
Але коли багаті люди втрачають гроші, то вони, як правило, не втрачають усього. Коли ж бідні люди втрачають гроші, вони втрачають майже все: із втратою роботи, постійного заробітку тощо вони втрачають і здоров’я, і свій устрій життя. А можливість створення власного бізнесу в них обмежена розміром заощаджень. І доступ до кредитів у багатих та бідних різний...
— На вашу думку, чи можна по закінченні світової економічної кризи очікувати кардинального перерозподілу матеріальних ресурсів?
— Насправді — ні. Глобального перерозподілу не відбудеться. Зміняться лише люди, котрі володітимуть великими статками. Для прикладу, уявіть дві кімнати, склад людей у яких може змінюватися, але відсоткове співвідношення залишається сталим... Проте варто зазначити, що різниця між конкретними країнами може змінитися. Знову ж таки, головним чином — через курсові коливання.
— Тож які країни мають перспективу примножити свої статки, а які — втратити? Як ви оцінюєте шанси нині перспективних країн, і країн-лідерів на статус найзаможніших років через 50?
— Китай через 50 років у своєму розвитку цілком може обігнати Японію. Це тому, що китайці загалом дуже однорідні за статками. У той же час Індія — країна, де є як дуже багаті, так і дуже бідні. І середній клас не настільки сильний, як у Китаї. Що стосується арабських країн, то глобальних змін для них ми не очікуємо — проявити себе зможуть лише окремі люди, але не країни в цілому.
У США очікується спад. Але не можна сказати, що все буде настільки серйозно, що вони розпадуться тощо. У них є перевага в технологіях... Просто у веденні бізнесу в США з’являться додаткові конкуренти. Зараз, коли зростає могутність Китаю, їм уже стає важче. Втім, свій перший номер у світі вони збережуть, хоча конкуренція за нього стане жорсткішою.
Про Росію також важко казати однозначно. Це неоднорідна країна. І в ній усе залежить від цін на ресурси. Якщо ви скажете, які будуть ціни на ресурси, я скажу, що буде з Росією...
— А які прогнози щодо України?
— На жаль, знаю не так багато про Україну. Проте можу зазначити, що тут у неї багато спільного з Росією. Що цікаво, існують конкретні кроки, якими Україна та Росія можуть значно покращити ситуацію з бідністю. Це, насамперед, боротьба з корупцією. Це дуже важливо, адже допоможе зробити величезний крок уперед. Ну й інтереси держави мають відстоюватися на належному рівні...
— На ваш погляд, чи є шанси в недалекому майбутньому покращити результати докризового стану з бідністю в світовому масштабі?
— Ми б, звичайно, хотіли, щоб стан бідних покращився. Але для цього треба зробити дуже багато. Насамперед — захистити права власності. Якщо будь-яка власність бідних людей не захищена законом, то це не поліпшить їхнього становища. А в Україні, як і в Росії, відповідні закони не є чіткими. Є й країни, де законів про захист прав власності взагалі не існує... Також важливе питання — форма збереження капіталу. Часто бідні люди не мають доступу до депозитних рахунків...
— Які кроки, заходи, стратегії ви можете порадити світовим лідерам — представникам найбагатших держав, а також головам держав решти світу для успішної боротьби з бідністю й покращання матеріального стану людства в найближчому майбутньому?
— Якихось секретів щодо боротьби з бідністю в умовах кризи я не маю. Та й насправді зараз усе перебільшено. Люди в основному налаштовані песимістично. У мене ж оптимістичний погляд... Вважаю, що поліпшення в деяких країнах буде вже до кінця цього року. Наприклад, не так давно був у Лондоні — там не дуже помітно, що відбувається глобальна криза. Непомітно, що відбувається щось страшне.
— Можете дати пораду, як поширити ваш оптимізм поміж людьми й зменшити таким чином паніку в майбутньому?
— На цьому шляху дуже важливі соціальні програми. Вони роблять людей захищеними. Наприклад, у Фінляндії, Норвегії тощо дуже сильні саме соціальні програми. І якщо людина навіть втрачає роботу або працює менше годин, то вона впевнена, що їй допоможе держава. Тому й паніки немає. Паніка там, де люди незахищені.
версія для друку
