Культура

Tweet

Вкажіть emaill: Доброго дня! Зверніть увагу на цю статтю: http://www.day.kiev.ua/272724 Вкажіть символи на зображенні: Закрити X

Текст повідомлення редактору: Доброго дня! Зверніть увагу на цю статтю: http://www.day.kiev.ua/272724 Вкажіть Ваше ім'я: Вкажіть Ваш email: Вкажіть символи на зображенні: Закрити X

Світ спогадів, бажань і гри

«Біла тінь» — так називається нова виставка, що відкрилася в офісі Програми ім. Фулбрайта. Вона складається з робіт десяти харківських художників, вже сформованих і досвідчених, а також і зовсім молодих, — живопис, графіка, фотографія.

Це проект, що розкриває таємниці звичайних предметів. Його автори намагалися звільнити предмет від функціонального шару буденності, знайомої для більшості суті. Розкрити предмет зовсім з іншого боку, який ми називаємо тінню. Побачити не те, що на що чекаєш. Не втратити здатність дивуватися і бажання грати в таємницю. Світ «білої тіні» одночасно знайомий і незнайомий. Це світ спогадів, бажань і гри, що розкриває для нас знайомі предмети», — говорять організатори виставки.

Експозиція напрочуд цілісна, а єдиний виняток в ній — «Реквієм» Романа Ногіна, з його вітражно-яскравими фарбами і внутрішнім напруженням, яке майже викликає біль. Всі ж інші роботи демонструють різноманітні, іноді найтонші нюанси єдиного настрою-стану — споглядання, сон, просвітлене заспокоєння і тихий смуток (що, проте, не виключає іноді найбільш підступних «прихованих пружин» — а тим більше не заважає «розмірковувати у фарбах»).

Деякі учасники виставки представлені єдиною роботою, інші — масштабними серіями. Хтось вважає за краще створити власний світ, населити його своїми персонажами — і розіграти з їхньою допомогою нові та старі притчі (Денис Стадник «Хитка перевага»). Хтось вивчає і перетворює реальність, знаходячи в її вивірених законах відповіді на багато питань (Володимир Шевченко «Колір світанку», Олексій Постульга «Місце, де світло», Володимир Носенков «Натюрморт з маскою», Олена Калашникова «Простір»). А хтось — вбачає чарівність і значення цієї ж реальності не в глобальному, а в малому — іноді гранично малому, але зрозумілому як символ (Андрій Іванов. «Груші»; Наталія Переходенко. «Натюрморт зі спицями»; Ксенія Солдаткіна. «В капелюшку», «Віконце», «Дзвоники»; Дар’я Хрісанфова. «Яблучний місяць», «Течія часу»).

Інші матеріали цієї шпальти:

• Дні Набокова в Києві
• Звіт перед... Музами
• Нова грецька музика в Києві
• Культурологічні мандри

Коментарі читачів: