Панорама дня

Tweet

Вкажіть emaill: Доброго дня! Зверніть увагу на цю статтю: http://www.day.kiev.ua/276656 Вкажіть символи на зображенні: Закрити X

Текст повідомлення редактору: Доброго дня! Зверніть увагу на цю статтю: http://www.day.kiev.ua/276656 Вкажіть Ваше ім'я: Вкажіть Ваш email: Вкажіть символи на зображенні: Закрити X

Цифри як зброя зовнішньої політики

У ході нещодавньої зустрічі прем’єр-міністра Російської Федерації Володимира Путіна з президентом Сполучених Штатів Америки Бараком Обамою, глава уряду Росії пан Путін чи то від незнання, чи то з якихось інших міркувань, нагадав своєму співрозмовникові, що в Україні мешкає не менше ніж 17 млн. росіян. Принаймні, про таку думку російського керівництва повідомив заступник керівника апарату уряду Юрій Ушаков, зазначивши при цьому, що Обама прислухався до міркувань Путіна про інтереси Росії на пострадянському просторі.

Дивно, але, звертаючись до всеукраїнського перепису населення 2001 року довідуємося, що в Україні мешкає 8334,1 тис. або 17,3% росіян. Можливо, Володимир Володимирович переплутав відсотки з мільйонами — може бути! Проте подібне висловлювання Володимира Путіна вже мало місце на квітневому саміті НАТО 2008 року в Бухаресті. Тоді, ще будучи президентом Росії, Володимир Путін сказав: «В Україні з сорока п’яти мільйонів осіб за офіційним переписом сімнадцять мільйонів росіян. Є регіони, де цілком лише російське населення мешкає, скажімо, в Криму. Дев’яносто відсотків — це росіяни». Знову ж, перепис населення 2001 року дає зовсім інші дані — росіян у Криму не дев’яносто відсотків, а 58, 5%.

Можна також пригадати й інші маніпуляції цифрами Володимира Путіна. Зокрема, в інтерв’ю французькій газеті Le Monde в травні 2008 року Володимир Володимирович, відповідаючи на запитання журналіста про те, чи являє загрозу для Росії вступ Грузії та України до НАТО, відповів: «На Україні за всіма соціологічними опитуваннями майже 80 відсотків населення не хоче вступати до НАТО. А наші партнери говорять про те, що Україна буде в НАТО. Тобто що, за українців уже всі вирішили, заздалегідь, чи що? А їхня думка вже нікого не цікавить? І ви хочете сказати мені, що це демократія?». У той час як проти вступу України до НАТО виступають близько 60% громадян України.

Як же реагує на подібні випади Україна? Виходячи з мовчання офіційних представників влади — ніяк. Але ж маленька «неточність» народжує велику брехню. Коли на ній будується зовнішня політика — це ще й великі ризики.

КОМЕНТАР

Андрій ЄРМОЛАЄВ, політолог, директор центру соціальних досліджень «Софія»:

— Якщо говорити про політичну націю, то в Україні 46 млн. українців — це аксіома. А питання національності — це питання самовизначення людини. Такі умови та специфіка сучасного світу. У зв’язку з цим, ніхто зараз в Україні не зможе відповісти на питання про фактичну кількість росіян. Демографічна картина в Україні спирається на формальні показники, тому, щоб дати змістовну оцінку, хто росіянин, а хто українець за самоідентифікацією, необхідно враховувати якісно інший характер аналізу. Для цього потрібно провести новий перепис населення за більш чіткими і добре проробленими блоками, пов’язаними з національною самоідентифікацією. Тому 17 млн. росіян в Україні чи 7 млн. — питання відкрите.

Цифра 17 млн. — це версія російської влади про стан справ із національною ідентичністю в Україні. Якщо ж давати оцінку заяві Путіна, то, природно, що вона не коректна і спекулятивна. Громадян України, що ідентифікують себе як росіян, удвічі менше, аніж сказав Путін. Все, про що говорять політики, — це політика, в тому числі й питання росіян в Україні. У ході переговорів Обама висловив думку про те, що США враховуватимуть особливі інтереси Росії в пострадянському просторі. Тут йшлося не лише про економіку й безпеку, але й про соціокультурну картину. Видно, Путін наводив свої аргументи, серед яких і його оцінка, скільки росіян в Україні. Для того, щоб оспорювати цю цифру, потрібно дати компетентну відповідь. Проблема в тому, що в нас зараз немає такої відповіді. Наші правителі остаточно заплуталися в політичній і національній ідентичностях.

Інші матеріали цієї шпальти:

• Маленьке місто з великою фотобіографією
• «Величезний крок до одностайності»
• Халід Джасім АЛЬ-ШАМАРI: Я відчув приязнь ук­ра­їн­сько­го на­ро­ду до Iра­ку
• Iгор Борисик виграв ще одне «золото» на універсіаді
• Коротко / Панорама дня

Коментарі читачів: