Європейський Союз – це сім’я демократичних Європейських країн, які об’єдналися заради миру та процвітання. Євросоюз – це не держава, що має замінити існуючі держави, і він також значно більший за будь-яку міжнародну організацію. Фактично, ЄС єдиний у своєму роді. Країни, що входять до його складу, заснували спільні інституції, яким було делеговано частину їхніх суверенних повноважень, завдяки чому стало можливо демократично приймати рішення з конкретних питань, які становлять спільний інтерес, на європейському рівні. Таке об’єднання суверенних повноважень також називається „європейською інтеграцією”.
Історичні корені Євросоюзу – у Другій світовій війні. Ідея європейської інтеграції була задумана для того, щоб більше ніколи не повторилися масові вбивства та руйнації, що відбувалися під час Другої світової війни. Вперше цю ідею запропонував Міністр закордонних справ Франції Роберт Шуман у промові, яку він виголосив 9 травня 1950 року. Цей день став днем народження Європейського Союзу, і тепер щороку святкується як День Європи.
Існує п’ять інституцій ЄС, кожна з яких відіграє свою конкретну роль:
Європейський Парламент (обирається громадянами країн ЄС);
Рада Європейського Союзу (представляє уряди країн ЄС);
Європейська Комісія (рушійна сила та виконавчий орган ЄС);
Суд Європейського Союзу (забезпечує дотримання законодавства ЄС);
Рахункова плата або Суд аудиторів ЄС (контролює ефективне та законне використання коштів з бюджету ЄС).
З цими інституціями співпрацюють ще п’ять важливих органів:
Європейський економічний та соціальний комітет (представляє думку громадських організацій з економічних і соціальних питань);
Комітет регіонів (представляє думку регіональної та місцевої влади);
Європейський центральний банк (відповідає за монетарну політику та здійснює управління грошовою одиницею ЄС – євро);
Європейський Омбудсман (уповноважений з прав людини) (розглядає скарги громадян щодо неналежного функціонування певної установи чи органу ЄС);
Європейський інвестиційний банк (сприяє досягненню цілей ЄС через фінансування інвестиційних проектів).
Ця система управління доповнюється цілою низкою інших органів і відомств.
Верховенство права є фундаментальним принципом Європейського Союзу. Всі рішення та процедури ЄС спираються на договори, схвалені всіма країнами ЄС.
Історія розширення ЄС
Рік
Країна
Кількість
членів
1957
Бельгія, Німеччина, Італія, Люксембург, Нідерланди, Франція
6
1973
Велика Британія, Данія, Ірландія
9
1981
Греція
10
1985
Ґренландія (автономна теріторія Данії) виходить з спільноти
Економічна та політична інтеграція між країнами Європейського Союзу означає, що ці країни повинні приймати спільні рішення з різних питань. Таким чином країни ЄС розробили спільну політику у дуже широкому спектрі галузей – від сільського господарства до культури, від прав споживачів до умов конкуренції, від охорони довкілля та використання енергії до транспорту та торгівлі.
У 1992 році було прийнято рішення створити в рамках ЄС Економічно-валютний союз (ЕВС) і запровадити єдину європейську валютну одиницю, управління якою мав здійснювати Європейський центральний банк. Єдина європейська валюта – євро – стала реальністю 1 січня 2002 року, коли банкноти та монети євро замінили національні валюти у 12 з 15 країн ЄС.
29 жовтня 2004 року Угоду про Конституцію Європейського Союзу було підписано главами держав та урядів 25 країн-членів ЄС у Римі.
Конституція ЄС складається з чотирьох розділів, у яких відображено головні цілі, завдання та функції ЄС, організаційна структура та процедура прийняття рішень, права і обов’язки всіх європейських органів управління, а також напрямки діяльності організації. Конституційна угода, яка має вступити в силу у 2009 році, повинна бути ратифікована усіма державами-членами ЄС.
NB!
