Бібліотека газети «День»

Для Бібліотеки газети «День» «Сила м’якого знака» є свого роду кульмінацією. Протягом останнього десятиліття «День» видав одинадцять книжок, присвячених осмисленню ключових тем для щойно відтвореної Української держави. Перша з них - «Україна Incognita» (2002 рік) була перевидана вже чотири рази. Саме вона дала назву нашій книжковій серії. Загальний наклад видань Бібліотеки «Дня» (включно із новою) — 60 500 екземплярів. Авторитетні науковці, громадські та культурні діячі, політики вважають: «День» та «Україна Incognita» стала явищем. І не лише в Україні, а й на пострадянському просторі. «В одному з перших дипломатичних рейсів на Гельсінкі мені до рук потрапила газета «День» англійською мовою. Це було проривом, оскільки інші газети комплексували, не хотіли, не знали англійської, а тому не видавали англомовної версії. Свого часу мене вразили перші книжки, видання яких започаткувала Лариса Івшина. Це була дійсно цікава історія, тому що нерадянська… Світоглядні прориви, наприклад про Переяславську раду, у мене відбулися завдяки «Дню».

У новому, третьому фотоальбомі «Дня» - яскраві суспільні, культурно-естетичні та політичні сюжети. Більшість знімків із числа переможців щорічного міжнародного фотоконкурсу «Дня», який газета заснувала у 1998 році. «Кожна фотографія – це окрема людська історія, історія країни, історія відкриттів». - Оксана Пахльовська.

«Екстракт +200» з’явився як необхідність продовження вдумливої розмови газети «День» зі своїм читачем про те, з яких історичних обставин вийшло українське суспільство і до яких наслідків призводить хронічне «прогулювання» уроків історії. Цю розмову «День» започаткував ще 2002 року, перенісши найцінніші статті з розділу газети «Історія і Я» на сторінки книги «Україна Incognita», яка дала початок масштабному проекту – Бібліотеці газети «День». Автори ідеї поставили перед собою задачу – підтримати живе і розумне в суспільстві. Зосередившись спочатку на вузлових питаннях давньої історії України, на відносинах українців з найближчими сусідами, згодом редакція зрозуміла, що назріла потреба осмислення новітньої історії – що відбулося з Україною та світом за останні десятиліття? Так з’явився збірник знакових статей «Дня» «Екстракт 150». І його логічне продовження – «Екстракт +200».

Книга «Екстракт 150» – знакові статті, які показують унікальний шлях, що разом зі своїми читачами пройшла газета «День». Це — лабораторія творчих підходів практичної журналістики і громадської діяльності. Це — досвід створення і «вирощування» громадянського суспільства у період повернення до європейського дому із пострадянського стану. Це — впровадження стандартів якісної преси... 150 текстів, вміщені у цій книзі, по суті, знищують алібі тих, хто стверджує, що він нічого не чув, не знав і не бачив. «Короткий курс» газети «День» — для тих, хто досі робив вигляд, що справа — лише у забаганках історії (а не в персональній зрілості громадян), можливість подивитися на попереднє десятиріччя іншими очима. Для тих, хто каже, що інакшої долі Україна мати не могла. А ми наполягали і наполягаємо, що могла. І цей «екстракт» — наш неспростовний аргумент.

Джеймс Мейс: «Ваші мертві вибрали мене...» – це перше в Україні видання ключових праць відомого американського історика. Представлено практично увесь творчий доробок у газеті «День» і деякі статті з інших українських видань, які вже стали невід’ємним компонентом вітчизняної журналістики, політичної культури. Це – аналітичний щоденник злетів і падінь, поразок і перемог молодої української держави. Наукова рецепція Голодомору Джеймса Мейса носить яскраво виражені ознаки пошуку суто політичних причин цього страхітливого явища. Лейтмотив книжки – конкретні питання політики, економіки, культури, своєрідна соціальна діагностика паталогій суспільства і держави, пошук оптимальних рішень універсального непроминального значення. Становлення громадянського суспільства, свобода слова, свобода особистості –– ці та багато інших актуальних питань розглядаються на основі гуманістичних світоглядних концепцій за допомогою широкого інтелектуального інструментарію, яким блискуче володів видатний американець з українським серцем.

«Чому Сталін знищував Україну?» – одне із ключових питань української історії. Впродовж двох зим була знищена фізично, демографічно, економічно тисячолітня «цивілізація хліба». Був розрушений тисячолітній православний світ –– частина європейського християнства... Знищивши українське селянство, а потім й українську інтелігенцію, Сталін розвалив останню цитадель Європи на просторах радянської диктатури. Знищення селянського світу України – причина сьогоднішньої економічної та технічної відсталості країни, цинізму, морального каліцтва поколінь, що приніс із собою комунізм... Але, відтворюючи пам’ять як систему етичних кординат буття людини, можемо бути певні: проект Сталіна щодо знищення України зазнав краху, як і його імперія терору. Перефразуючи Декарда: ми пам’ятаємо – значить, ми існуємо. Адже справжній кінець диктатури – це не декларація його кінця, а народження вільної людини, здатної захистити біль і пам’ять поколінь, що відійшли у вічність, а разом з нею – і свою ідентичність, і своє майбутнє.

В альбомі зібрані роботи відомого карикатуриста Анатолія Казанського. Це ім’я Україні відкрила наша газета. Анатолій – був карикатуристом «Дня». Він – малював «в номер». Але його малюнки розсунули час. Стали образами, метафорами, які щоразу, через роки, повертаються до нас новою гранню його думки. Якщо коли–небудь буде написана історія новітньої української журналістики, переконані, що там знайде місце розділ про творця нових смислів та графічних образів Анатолія Казанського.

Дехто з експертів уже назвав цю книжку інтенсивом із суспільствознавства, інші — з українознавства, а ще деякі - посібником з історії журналістики чи вступом до спеціальності. Але всі вони наголошували на тому, що «Мої університети» - це своєрідна програма із загального історичного всеобучу для студентства. Це книга про справжню еліту, академіків, журналістів, студентів, людей, одержимих в прекрасному значенні цього слова, ідеєю культивування людської, громадянської й національної гідності, ідеєю соборності України. Книга сповнена могутньої енергетики оптимізму. Читаючи її, віриш, що в України є майбутнє, тому що є люди, які закладають у нього міцний фундамент.

Цей фотоальбом сформовано з найкращих фотографій за десять років – з 1997 по 2007-й. Майже всі вони були надіслані на Міжнародний фотоконкурс, який з 1998 року проводить газета “День”. Більшість з цих знімків бачили у багатьох українських містах і містечках. Ще в лютому 1999 року нашу першу фотовиставку було відкрито в Сумах. Успіх перевершив усі сподівання. Відтоді наші фотовиставки мандрують Україною.

Книга посіла одне з чільних місць у всеукраїнському рейтингу „Книжка року-2005” у номінації сучасна есеїстка, критика ”. Отримала нагороду за художнє оформлення, за виразну обкладинку. Релігія –– основна тематична спеціалізація Клари Гудзик. Разом з тим, вона добре обізнана в історії, філософії, мистецтві та літературі... Як зауважує Клара Пилипівна, журналістика –– ремесло-мистецтво –– потребує знань і навичок, які не засвоюються за один день. Різножанрові розділи книжки - глибокі, осмислені, історично-ретроспективні, часто –– іронічні, а інколи й алегоричні зацікавлять тих, хто цінує життя у всіх його проявах.

Джеймс Мейс –– американський науковець –– одна із тих постатей, масштаб яких впливає на історію. Він відкрив світові правду про український Голодомор 1932–1933 років, довівши, що ця трагедія була не випадковістю, а страшним злочином радянської влади, і заслуговує на визначення "геноцид". До речі, він – автор акції «Свічка у вікні», яка з року в рік в останню суботу листопада – день пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій –– все масштабніше проходить по всій Україні. Книжка «День і вічність Джеймса Мейса», що вийшла українською та англійською мовами, –– це, фактично, перша в Україні збірка праць дослідника, що раніше друкувалися на сторінках «Дня». (З 1997–го по 2004–й Джеймс працював у нашій газеті). Із його статей та колонок постає суцільна картина як минулого України, так і її сучасності, а часом автор навіть заглядає у майбутнє, досить точно передбачаючи події, що сталися вже після його передчасної смерті в травні 2004 року. Крім того, видання включає в себе спогади про нього написані друзями та співвітчизниками із обох його батьківщин: рідної - Америки –– та названої – України. Книжка має електронну україномовну версію.

«Війни і мир» – таку формулу взаємостосунків України і Польщі від давнини до сучасності пропонує ця книжка, що вийшла українською та польською мовами. Прогресивні українські та польські політологи, історики, філологи, філософи, письменники, деякі з яких, до речі, є авторами «Дня», зробили спробу оглянути й проаналізувати найважливіші події та явища, що відзеркалюють складну минувшину двох народів–сусідів, розібратися в уроках історії, важливих як для сьогодення, так і для перспективи, виділити в історичному потоці знакові постаті. «Війни і мир» присвячені пам’яті відомого польського громадського діяча Яцека Куроня, який сприяв утвердженню партнерських польсько–українських стосунків. Передмову до польськомовного видання написав головний редактор відомої «Газети Виборчої» Адам Міхнік. А післямову до обох видань –– Верховний Архієписком Києво–Галицький Любомир Гузар, УГКЦ. Книжка посіла І місце у номінації «Минувшина» у Всеукраїнському рейтингу «Книжка року’2005».

«Війни і мир» – таку формулу взаємостосунків України і Польщі від давнини до сучасності пропонує ця книжка, що вийшла українською та польською мовами. Прогресивні українські та польські політологи, історики, філологи, філософи, письменники, деякі з яких, до речі, є авторами «Дня», зробили спробу оглянути й проаналізувати найважливіші події та явища, що відзеркалюють складну минувшину двох народів–сусідів, розібратися в уроках історії, важливих як для сьогодення, так і для перспективи, виділити в історичному потоці знакові постаті. «Війни і мир» присвячені пам’яті відомого польського громадського діяча Яцека Куроня, який сприяв утвердженню партнерських польсько–українських стосунків. Передмову до польськомовного видання написав головний редактор відомої «Газети Виборчої» Адам Міхнік. А післямову до обох видань –– Верховний Архієписком Києво–Галицький Любомир Гузар, УГКЦ. Книжка посіла І місце у номінації «Минувшина» у Всеукраїнському рейтингу «Книжка року’2005».

Україна і Росія... Країни, такі близькі одна одній (настільки, що й досі живе і «процвітає» дуже небезпечний міф про одну країну, один народ, одну спільну історію і, отже, логічно продовжуючи, спільну державу), проте водночас такі різні! Чи все ми знаємо про їхнє минуле «спільне» й не зовсім? Чи всі історичні міфи, стереотипи й просто забобони подолано у свідомості українців та росіян? А цей процес є вкрай необхідним і, віримо, неминучи! У цій книжці без упереджень(!) йдеться про українсько–російські відносини (політичні, військові, культурні) з часів Києво–Руської держави і до наших днів. «Дві Русі» відзначена почесним дипломом Всеукраїнським літературним конкурсом «Коронація слова» –– за популяризацію української історії. Користується стабільним попитом. Розкуповується буквально за день на вітчизняних книжкових ярмарках. Й не тільки. На щорічній Московській книжковій виставці щоразу викликає ажіотаж. «Пережила» вже п’ять перевидань!

Історія життя яскравих особистостей – як всесвітньо визнаних, так і маловідомих, – чиї імена уславили Україну й нерозривно пов’язані з нею. Історія життя українського народу протягом віків, у ті епохи, коли він підносився до висот історичної творчості, і тоді, коли страждав під ярмом тотального деспотизму. Історія духовних звершень українців – будівничих нетлінних соборів, живописців, композиторів, воїнів, поетів... Книгу об’єднує думка: ми всі –– спадкоємці сотень поколінь людей, що жили на українській землі до нас. Історія не повинна бути Terra Incognita: це наша відповідальність перед нащадками, перед майбутнім. Книжка «Україна Incognita» відзначена почесним дипломом Всеукраїнським літературним конкурсом «Коронація слова» –– за популяризацію української історії. Її по праву можна назвати бестселером –– «пережила» вже п’ять перевидань!