Вхід | Реєстрація
Головне за день:       
Пт. 25 травня 2012
Щоденна всеукраїнська газета
Тільки міць, єдність та тверде непохитне стремління до повної незалежності й свободи може бути нашим побратимом
Симон Петлюра, український державний і політичний діяч
Головна | Поточний номер
| Сторінка головного редактора | Бібліотека
| Фотоконкурс
| Фотосезони «Дня»
| Тop-net | Потрібна допомога | Україна Incognita
Пошук 
Оберіть мову: Русский :: Українською :: English
№122, середа, 14 липня 2010
ТАЙМ-АУТ
Надіслати по e-mail
Написати редактору
Текст повідомлення редактору:
Вкажіть Ваше ім'я:
Вкажіть Ваш email:
Вкажіть символи на зображенні:

Котяча історія

Мар’яна ТЕРЕЩЕНКО, студентка ЗНУ, Запоріжжя

ФОТО НАДАНЕ АВТОРОМ

В одній із наших запорізьких бібліотек живе кіт. Він з’явився там у вересні та вніс значну різноманітність в спокійне книжкове життя. Біля ґанку йому побудували затишну будку, де він перезимував. А його улюбленим місцем стало підвіконня поблизу входу. Там, зазвичай, він і проводить свої котячі години. Тільки іноді, буває, поважно, із гідністю підіймається східцями на другий поверх, зі знанням справи простує до кабінету директора, де його раді бачити, повз читачів, які шукають щось в каталогах, повз бібліотечні будні...

Читачі реагують на його присутність по-різному: хтось усміхнеться, хтось погладить. Але інших же він щиро дратує: не подобається багатьом ця, начебто геть нетипова ситуація — кіт серед людей...

Як розповіли працівники бібліотеки, Рижик (це ім’я якось саме напрошується) поділив усіх оточуючих його людей на два табори: хто «за» і, відповідно, хто «проти» його існування поруч із ними. Мабуть, саме з останніми я й зіткнулася у пошуку історій про кота спочатку...

«Дивно, що вам нічого не розповіли на першому поверсі, — сказала одна зі співробітниць. — Кіт в основному буває там. Я майже його не бачу»... Тільки одного разу моя співрозмовниця нагодувала його. Якось на виставку робіт із захисту прав тварин, яку влаштували в бібліотеці, приїхало телебачення. Кота запросили туди як почесного гостя, на верхній поверх. Тоді їй і вдалося, так би мовити, познайомитися з ним ближче. «А так — підгодовую котів біля свого будинку. Хтось із сусідів дякує, мовляв, хоч ви їм допомагаєте. Хтось — проклинає... Якщо вночі закричить яка-небудь кішка — звинувачують відразу мене. Нічого, що в сусіда надривається магнітофон на весь двір ... А от якщо ж коти, не дай Боже, закричать — це вже трагедія. Тому намагаюся це робити рано-вранці, коли ніхто не бачить — розповіла бібліотекар. Вона переконана, що ми виживаємо тварин і мали б хоч якось компенсувати провину перед ними. До речі, якийсь чоловік із її двору прострілив з вікна лапу собаці...

...Можливо, ви впевнені, що ваш домашній кіт або дворовий пес гірший від вас? Звичайно, він, можливо, й не знає, що таке теорема Вієта. Проте ніколи не викине якийсь недопалок собі під лапи, не стане плювати, де завгодно, не викине обгортку від з’їдених чіпсів, не переверне нафтову баржу, погубивши мільйони живих істот, не скине на наші з вами голови атомні бомби. «Брати наші менші», хоч хто б це був, вміють гармонійно існувати з природою. Цією гармонії не вистачає нам. І, звичайно ж, мова йде не тільки про екологію.

...Колись давно я бачила одну жорстоку сцену. Це було в магазині. Жінка приблизно сорокалітнього віку буквально відкинула дитину на підлогу своїми різкими рухами і несамовито на неї кричала. Маленька дівчинка билася в істериці. Це було жахливо. Одну з таких сцен бачила нещодавно. ...Молода мати із перевернутими пакетами, трирічний хлопчик реве білугою на всю вулицю, мати на нього шалено кричить... Вибралися зі своїх сховищ всі продавці в окрузі, обернувся навіть кожен ледачий перехожий. Це було справжнє моральне насильство, із запахом ненависті. Думаю, кожен із вас багато разів ставав свідком чогось подібного.

А як же, кого ж іще ображати, як не слабку істоту, яка не може дати належної відсічі?.. Нерівні сили... Ось тільки відповідь, навіть якщо не в цю ж хвилину, обов’язково буде. Як припливи та відпливи, добро і зло завжди урівноважуються, я в це вірю. Нехай навіть не торжеством справедливості, а законом Всесвіту. Всім нам про це чудово відомо. Тільки пам’ять наша на подібні речі коротка.

...Кажуть, що кіт Рижик трохи глухуватий: він важко відгукується, коли його кличуть. Я не можу вільно писати про нього в жодну з наших газет: є ймовірність, що постраждають хороші люди. Через свою доброту...

Інші матеріали цієї шпальти:


Коментарі читачів:

13.07.2010 20:33
Дуже гарний матерiал, можна даже сказати- ЗНАКОВИЙ.Усе подано у гармонii- i особистi враження i спiвчуття i роздуми..."Наших газет"- маються на увазi,авжеж, газети запорiзькi.I це сумно. Але,усеж-таки, iснуе ж на Украiнi i одна чудо-газета,яка завжди вiдгукаеться на все ДУШЕВНЕ I ДУХОВНЕ наше.ЦЕ- НАШ "ДЕНЬ"!!!
Сергей Глущенко

Ви не авторизовані!

На сайті публікуються коментарі тільки від зареєстрованих користувачів. Будь ласка, введіть свої реєстраційні дані.

Якщо Ви ще не є зареєстрованим користувачем, будь, ласка, зареєструйтеся тут.

Логін:

Пароль:

  NB!
 

Опитування

Які наслідки, на Вашу думку, матиме прийняття закону про мови?
 

Архів "Дня"

Свіжий номер

Авиабилеты

Надежные кондиционеры в Киеве от компании «Профиклимат». Профессиональный монтаж кондиционеров

KINOafisha.ua - всі фільми проката.
Новини зі всієї України в одноній стрічці.
Онлайн телепрограма на TVgid.ua.
Автопоиск http://avtosale.ua/.
Робота у Києві та Київській області-на JOB.ukr.net.

MyPagerank.Net   Rambler's Top100 bigmir)net TOP 100 Яндекс цитирования


[%bottom_html_2010 %]