Черга за мистецтвом

Художниця, лауреат першої преміїімені Малевича— Алевтіна Кахідзе (інтерв’ю з нею «День» опублікував останньої п’ятниці, 14 грудня) — відома своїми організаторськими здібностями не менше, ніж мистецькими талантами. У селі Музичі під Києвом вона з допомогою чоловіка створила щорічну резиденцію для художників з інших країн; там же, взимку минулого року, вона провела перший ярмарок сучасного мистецтва МузичіChristmasArtFair. Досвід виявився вдалим, і цього року МузичіChristmasArtFair приїхав до Дніпропетровська.

Принципи організації тут дуже прості. Художники надають свої твори для продажу. Ціна на твір не має перевищувати 500 гривень. Можна купити роботу одразу, можна її зарезервувати зі збереженням можливості сплатити повну ціну згодом, можна лишити позначки — «не зрозумів» або «пам’ятатиму». Ярмарок функціонує як виставка близько тижня: всі роботи, зокрема придбані, експонуються весь цей час, а потім покупці мають змогу забрати твори, за які заплатили.

У Дніпропетровську ярмарок проходить у арт-центрі «Я-галерея», розташованому в одній із новобудов у центрі міста. Назагал тут виставлено роботи близько 50 митців. Переважно це малий формат: графіка в інколи доволі несподіваних формах, акварелі, фотографії, кераміка, відеоарт, слайд-фільми, авторські книжки (зроблені, по суті, вручну в кількох примірниках), документація перформансів, що вже відбулися, колажі, навіть вишиті вручну подушки. Є й така екзотика, як сертифікат на запліднення покупця художником (дніпропетровець Дмитро Галкін). Харків’янин Роман Мінін зробив кілька примірників свого дотепного малюнку «План втечі з Донецької області» у вигляді пазлів. Наївний живопис Дмитра Молдаванова запам’ятався світлим настроєм і продуманою казковістю сюжетів. Було представлене й старше покоління — Тіберій Сільваши надав для продажу кілька невеличких картин.

Звісно, що, як і трапляється на великих вернісажах, коливання мистецької якості були вельми помітні: траплялося чимало слабких робіт. Однак у цілому обрана Гудімовим і Кахідзе форма ярмарку виправдала себе: за мистецтвом стояли справжні черги.

Ярмарок — це більше соціальна, аніж мистецька ініціатива, й на сьогодні вона є вельми затребувана з багатьох причин. Такого «ходіння в народ» нашим актуальним митцям і галерейникам відчутно не вистачає. Можна лише сподіватися, що Кахідзе та її однодумці не полишать цю справу й надалі поширюватимуть її за межі Києва, а головне, що цей виклик приймуть інші куратори та художники.