Діяльність ректора оцінять... правоохоронці

Нині у сфері вищої освіти — щонайменше дві резонансні справи, в яких відповідачами є (екс-)керівники вищих навчальних закладів. Так, триває суд щодо зловживань колишнього ректора Національного медичного університету імені Богомольця (про неї «День» неодноразово писав) Віталія Москаленка, а також нещодавно прокуратура Полтавської області відкрила кримінальне провадження проти ректора Полтавського національного технічного університету імені Кондратюка Володимира Онищенка. Судовим справам в обох випадках передували багаторазові виступи громадськості. Чому вирішення конфліктних ситуацій з ректорами так пробуксовує? Чи є в Україні передумови і механізми взаємодії і МОН, і колективів із керівниками вишів, які дозволили б вирішувати суперечки без тривалої тяганини і звернень в усі можливі інстанції? «День» намагався з’ясувати на прикладі конфлікту в Полтаві.

ПОЛТАВСЬКА «ЕПОПЕЯ»

Коротко щодо «полтавського» конфлікту, який має досить тривалу історію. В кінці грудня минулого року ректор Онищенко звільнив дванадцятьох викладачів архітектурного факультету. За офіційною версією — у зв’язку із закінченням терміну контракту, за неофіційною — у розряд звільнених потрапили викладачі, які критикували адміністрацію університету. Після цього на захист звільнених викладачів відбулися хода, мітинг, чимало окремих та колективних звернень отримав полтавський народний депутат Юрій Бублик, у яких уже йшлося не лише про справу зі звільненням викладачів, а й загалом про непрозору діяльність керівництва вишу. Нардеп зі свого боку звернувся до Генерального прокурора та міністра освіти. Потім до міністра освіти й науки України С.М. Квіта звернувся секретар РНБО Олександр Турчинов із проханням розглянути скаргу працівників ПНТУ «стосовно зловживань керівництва зазначеного університету при виконанні своїх повноважень». Далі була зустріч невдоволених викладачів із міністром освіти, а також збори студентів, викладачів, випускників архітектурного факультету, на яких ухвалили резолюцію з вимогою проведення комплексної перевірки університету.

Керівництво ж ПНТУ зі свого боку від самого початку заперечувало, що викладачів було звільнено без поважних причин. Наприклад, під час однієї з перших акцій виконувач обов’язків декана архітектурного факультету ПНТУ Олександр Семко пояснював, що обсяг фінансування наступного року обмежено, тому з викладачами архітектурного та інших факультетів трудові договори були підписані лише на один семестр. Зі слів в. о. декана, було оголошено конкурс на заміщення посад. Також пан Олександр назвав плітками інформацію щодо можливого розформування архітектурного факультету (а вона теж особливо стривожила людей), але, на його думку, об’єднання будівельного й архітектурного факультетів було б доцільним. Водночас керівництво ПНТУ почало поширювати заяви про «поширення недостовірної й упередженої інформації» у зв’язку з «необґрунтованими звинуваченнями на адресу колективу та керівництва університету» та подавати позови до суду на авторів таких публікацій.

На початку березня конфлікт вихлюпнувся на вулицю — під стінами Полтавської обласної державної адміністрації зібралося одразу два мітинги. Перший — проти тиску на Полтавський національний технічний університет та начебто його закриття, другий — проти ректора закладу Володимира Онищенка. «Захисники» університету прийшли з гаслами: «Геть рейдерів», «Руки геть від університету» та «Не дамо чіпати університет». Їхню позицію озвучував перший проректор ПНТУ Богдан Коробко. Він стверджував: «Уже понад півроку здійснюється тиск на керівництво, на науково-педагогічних працівників, на колектив. Тепер ми розуміємо, що мета цього всього — варварська оптимізація, яка проголошена в системі вищої освіти, яка спрямована на знищення провідного вищого навчального закладу, відомого в нашому регіоні, нашій державі, у Європі та у всьому світі... Останні півроку в університеті відбуваються перевірки, ініційовані депутатськими зверненнями, які не знайшли жодних порушень. Зрозумійте: ми готові до будь-яких перевірок, ми готові й далі працювати, але в таких умовах наш ВНЗ буде просто знищено».

На інший бік площі прийшли протестувальники на чолі з нардепом Юрієм Бубликом: звільнені викладачі університету, студенти архітектурного факультету та громадські діячі. Юрій Бублик розповів, що громадськість Полтави і він особисто прийшли на мітинг не з метою закриття університету, а для того, щоб ректор В. Онищенко написав заяву і пішов геть із посади. Нардеп зауважив, що не потрібно розглядати перевірки як тиск на університет. За словами депутата, за час роботи він не отримував такої кількості нарікань, як у бік ПНТУ, щодо жодного навчального закладу полтавського регіону. Зверталися чинні й звільнені викладачі, студенти, співробітники університету, які вказували на фінансові махінації, на використання адміністративного ресурсу, зокрема примусову участь студентів у «антифашистських мітингах» за часів Януковича, на переслідування студентів, які вивішували прапори України в гуртожитках тощо.

Тими ж днями в мережі Інтернет з’явився аудіозапис, на якому голос, схожий на голос В.О. Онищенка, погрожує викладачам звільненням і позбавленням премії за те, що студенти університету привіталися з ним словами «Слава Україні!» Звісно, це надало конфліктній ситуацій нового характеру. На офіційному сайті ПНТУ з’явилося звернення ректора Володимира Онищенка, в якому він вказує на те, що «...реальною причиною постійних скандалів та провокацій навколо університету є бажання посягнути на майно навчального закладу та кар’єрні амбіції певних осіб». До аудіозаписів, які з’явилися в мережі, ректор категорично заперечує свою причетність і вважає, що проти нього скоєно злочин, тому пан Онищенко звернувся до правоохоронних органів з метою отримання правової оцінки даного факту. Щоб з’ясувати позицію ректора «з перших вуст», «День» надіслав йому інформаційний запит. Проте в приймальні повідомили, що Володимир Олександрович на лікарняному, тож навряд чи варто чекати швидкої відповіді. На момент підготовки матеріалу відповідь не надійшла.

Врешті-решт 18 березня прокурор Полтавської області Ян Стрелюк на брифінгу повідомив, що проти Володимира Онищенка прокуратура області відкрила кримінальне провадження за статтею 191 ККУ (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), а також направила звернення до Міністерства освіти України, щоб вони все з’ясували й ухвалили рішення щодо відповідності В.О. Онищенка займаній посаді.

Міністр освіти і науки свою позицію стосовно ситуації озвучив на офіційному сайті відомства. «Оскільки це не перший скандал, пов’язаний із діяльністю ректора університету, ми вважаємо, що в такій ситуації найкраще, що він може зробити для збереження доброго імені університету, — добровільно написати заяву про звільнення, — вважає міністр освіти та науки Сергій Квіт. — Не реагувати на такі випадки міністерство не може. Після перемоги Революції Гідності люди не будуть терпіти, щоб на керівній посаді в державі висловлювалися проти держави. Є морально-етичний бік проблеми, і є проблеми, які межують зі зрадою національних інтересів». А заступник міністра Андрій Гевко уточнив «Дню»: «Найближчим часом буде проводитися перевірка діяльності цього університету, зокрема стосовно конфлікту, який виник на архітектурному факультеті, тому що там безліч скарг. Зараз буде працювати Державна інспекція навчальних закладів і на місці розбиратися з ситуацією. Ми написали і до Служби безпеки, і до Міністерства внутрішніх справ щодо цих записів, де звучить голос, схожий на голос ректора, щоб вони встановлювали їхню автентичність».

ЯК МОЖЕ ВПЛИВАТИ МОН?

Заступник міністра погоджується, що ситуації, подібні до тих, що зараз склалася в Полтаві, можливі і в інших вишах. «Безперечно, таких випадків є багато, але тут ще й ситуація в тому, що колективи не дуже активно протидіють таким речам», — говорить Андрій Гевко.

Який механізм впливу має Міністерство на університети, щоб під час конфліктів керівництва з викладачами вчасно знаходити й усувати їхні причини? Чому, як у випадку з ПНТУ, знадобилося понад півроку і стільки виступів громадськості, щоб її нарешті почули і відреагували? Андрій Гевко говорить: вагомим чинником, що стримує Міністерство, наразі є дія заборони, встановленої законами, які були прийняті разом із державним бюджетом. Контролюючі функції щодо навчальних закладів виконує Державна інспекція навчальних закладів. «Міністерство працює з інспекцією. Вона може, здійснюючи ті чи інші заходи контролю, інспектувати навчальні заклади, вказувати на певні порушення, і, відповідно, потім необхідні рішення прийматиме Міністерство», — пояснює Андрій Євгенович. Але зараз інспекція не може до 1 червня здійснювати будь-які перевірки. «Це є проблема для нас. Ці перевірки можуть здійснюватися тільки за трьома підставами: за заявою самого суб’єкта господарювання (у даному разі — навчального закладу), за згодою Кабінету Міністрів (але це процедура погоджень, яка забирає час), а також — коли слідчі органи порушують кримінальні провадження. У рамках цих проваджень можна здійснювати такі контролюючі заходи. Моя позиція така: навчальні заклади не мали б підпадати під дію цих законів. Але ми повинні виконувати прийнятий закон», — констатує заступник міністра і висловлює сподівання, що після 1 червня справи у сфері контролю вишів підуть краще.

«День» також звернувся до експертів у сфері освіти із запитанням: які уроки з подібних історій мають винести освітянські менеджери, щоб не продовжувати негативної тенденції?

Андрій ГЕВКО, заступник міністра освіти і науки:

Міністерство працює з Державною інспекцією навчальних закладів. Вона може, здійснюючи певні заходи, контролювати навчальні заклади, вказувати на порушення, і відповідно потім певні рішення ухвалюватиме міністерство. Але до 1 червня інспекція не може здійснювати будь-які перевірки. Це є проблемою для нас.

Такі перевірки можуть здійснюватися тільки за трьома підставами: за заявою самого суб’єкта господарювання (у даному разі — навчального закладу), за згодою Кабінету Міністрів (але це процедура погоджень, яка забирає час), а також коли слідчі органи ведуть кримінальні провадження. У рамках цих проваджень можна здійснювати такі контролюючі заходи. Моя позиція — навчальні заклади не мали б підпадати під дію цих законів. Але ми повинні дотримуватися ухваленого закону

КОМЕНТАРI

«НАМ УСІМ ТРЕБА МЕНШЕ ДИВИТИСЯ НА МОН, А БІЛЬШЕ — НА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ»

Єгор СТАДНИЙ, експерт ГО «Центр дослідження суспільства»:

— Уроки мають виносити не ректори вищих навчальних закладів, а правоохоронні органи. Якщо в черговий раз хтось вислизне, то скільки ж можна терпіти? Один вислизнув, маю на увазі Петра Мельника, другий — Михайло Поплавський, у Львові піймався ректор із золотом... Тут навіть не питання у компетентності когось у сфері вищої освіти, питання компетентності правоохоронних органів, якщо вони таких ректорів не саджають, довіра падає, і навіть у тієї людини, яка зберігає хоч краплю совісті та готова чинити спротив, опускаються руки, якщо бачить, що винні абсолютно безкарні. Нам усім треба менше дивитися на МОН, а більше — на правоохоронні органи. Мені здається, не даремно саме зараз почали з’являтися записи ректора Онищенка з нецензурною лексикою та його поведінкою, яка яскраво демонструє, як він ставиться до подій на Майдані, і відповідно, як він незаконно поводився зі своїми кадрами. І на це теж необхідно звернути увагу правоохоронним органам. Як тільки у нас відбудеться механізм, як у народі кажуть, посадки, тоді ми зможемо сподіватися, що і на місцях колективи почнуть піднімати голови. Нині я очікую, що відреагують правоохоронні органи. А взагалі — має бути судова реформа, якщо ці речі почнуть нормально функціонувати, тоді отримаємо результати. Можна люструвати таких ректорів, але щоб на їхньому місці не з’явилися такі самі.

«ТРУДОВОМУ КОЛЕКТИВУ ВИШУ І ЗАГАЛОМ ГРОМАДСЬКОСТІ НЕОБХІДНО МАТИ ДОСТУПНІ МЕХАНІЗМИ КОНТРОЛЮ»

Галина УСАТЕНКО, голова Громадської ради Міністерства освіти та науки:

— Як будь-який прецедент, така ситуація дає привід для зосередження уваги на проблемі та перегляді функціонування системи чи регулювання тих процедур, які існують. Я не думаю, що це мусить стати чимось на кшталт поправки до американської конституції, але це — можливість переглянути функціонування самого механізму вищої освіти. Мають бути чітко визначені статутом університету процедури обрання керівництва і забезпечення прозорості здійснення таких виборчих процесів. І цей статут потрібно оприлюднити на сайті університету. А в процесі роботи керівництва здійснювати вироблений моніторинг, щоб забезпечити механізм державно-громадського управління освітою. Ніхто ж не заперечив у контексті реформи вищої освіти, що має бути принцип громадсько-державного управління освітою. Як на мене, це єдине, що може убезпечити такі конфліктні ситуації. Тому що не йдеться про контроль, скажімо, персональний, ідеться про контроль процедурний, у цьому контексті трудовий колектив вишу і загалом громадськість мусять мати доступні механізми цього контролю.

«НЕ МОЖЕ МІНІСТЕРСТВО ПРОСТО ЗВІЛЬНИТИ УСІХ РЕКТОРІВ, ІНІЦІАТИВА МАЄ ЙТИ ЗНИЗУ»

Ольга СТРЕЛЮК, керівник освітніх програм ГО «Опора»:

— Найближчим часом краю таким ситуаціям ми не побачимо. Якраз після нового закону про вищу освіту, зрештою, з набуттям автономії вищих навчальних закладів, з новим підходом до виборів ректора з’являються механізми, щоб студенти чи викладачі могли виступити проти адміністрації. Не дуже багато чи то професорсько-викладацького складу, чи то адміністрації вузів готові відкрито говорити щось проти ректора чи проректора, що вони не гідні займати свою посаду. Тому відбуваються такі інформаційні вкидання, які призводять до того, що все одно викриваються такі ректори чи проректори. На мою думку, МОН робить правильно, тому що не можна виключно адміністративним методом вирішувати глобальну проблему, не може Міністерство звільнити просто усіх ректорів. Ініціатива має йти знизу — якщо ректор не влаштовує або негідно поводиться, треба реагувати. Так само має йтись і про завідувачів кафедр, і директорів інститутів, бо останнім часом склалася така система, що викладачі та студенти або ставали їхньою частиною, або йшли, не намагаючись боротися. А зараз ми зустрічаємо паростки, коли студенти чи викладачі повстають проти адміністрації. Це не є погано. Вочевидь, зустрічається іноді підміна понять або маніпуляція цими поняттями, і вас можуть легко використати проти неугодної для когось особи. Не так давно у Львові в Фінансовій академії спіймали на хабарі ректора, по-моєму, в понеділок, а у вівторок його обрали ректором знову. Тобто є взаємна порука. А, втім, є добрі проблиски. Міністерство має показати, якщо буде воля науково-педагогічного колективу, то воно не заборонятиме робити так, як вважають за потрібне.