«Хотів долучитися до збереження цінного...»
На Рівненщині меценат подарував Дубенському замку модель бальної зали в тривимірній графіці
Віднедавна в Дубенському замку, що на Рівненщині, з’явився віртуальний об’єкт — 3D-модель бальної зали XVIII століття («День» повідомляв про це у № 224 від 5 грудня 2019 року). Свого часу вона була «родзинкою» палацу Любомирських. За словами краєзнавців, упродовж кількох десятиліть тут танцювали представники найзаможніших родин Речі Посполитої. Зала виглядала багато та пишно. Історики переконують, що у Європі існувало лише дві таких. А тепер інтер’єр бальної зали XVIII століття у тривимірній графіці стане основою для віртуального туру Дубенським замком. Цю 3D-модель виготовив місцевий житель Віктор КОНДРАТЮК. Керівництво Державного історико-культурного заповідника міста Дубно вважає його меценатом, адже проєкт виконав безплатно. Натомість сам Віктор Кондратюк каже, що про це не замислювався. Йому було важливо зробити щось, що допомогло би зберегти пам’ятку.
— Усе моє дитинство минуло біля Дубенського замку. А коли тут заснували Державний історико-культурний заповідник, я певний час працював художником-реставратором. Пам’ятаю, як боліло серце за те, що там відбувалося... Потім замок почали відроджувати. Взагалі до створення інтер’єру бальної зали у тривимірній графіці я долучився «по старій пам’яті».
«ЗАВДЯКИ ТРИВИМІРНІЙ ГРАФІЦІ З’ЯВЛЯЄТЬСЯ МОЖЛИВІСТЬ НЕ ПРОСТО УЯВИТИ, А ПОБАЧИТИ, ЯК ВСЕ ВИГЛЯДАТИМЕ ПІСЛЯ РЕКОНСТРУКЦІЇ»
— Як виникла ідея створити такий віртуальний об’єкт?
— Власне, на це надихнув проєкт колег із Острозького замку. Маю на увазі віртуальний музей князів Острозьких. Але вони пішли одним шляхом, а ми — трішки іншим. Звісно, хотілося б реконструювати бальну залу в реальному часі. Але це доволі дорого, таких коштів наразі нема. Тому й вирішив виготовити її 3D-модель. Це теж дуже цікаво. А щодо сучасних туристів, то, можливо, саме віртуальні об’єкти їх приваблюють навіть більше, ніж реальні. Адже зали періоду XVIII століття є і в інших музеях. А тут відвідувачі заходять у старе приміщення, де нічого не нагадує про його вигляд три століття тому. І ось завдяки тривимірній графіці з’являється можливість не просто уявити, а побачити, як все це виглядатиме після реконструкції. Насправді це ж неабияка атракція.
Взагалі хочу трішечки розповісти про цю залу. Свого часу її облаштували у палаці князів Любомирських, що розташований на території Дубенського замку. У цьому крилі палацу є три приміщення: в одному був, так би мовити, передпокій — дзеркальна кімната, де можна було причепуритися, а далі йшли трапезна, де відбувалися бенкети, і бальна зала. Власне, остання займала два поверхи. Там було друге світло, внутрішній балкон, на якому грали музиканти, а підпирала його колонада. У цій залі танцювали, а через прочинені двері гості могли зайти і в трапезну.
Але під впливом багатьох подій приміщення палацу змінювалися. Так, свого часу тут розміщувалася військова частина. У колишній трапезній солдати ночували, а в бальній залі взагалі облаштували «червоний куточок», сцену... Тобто її інтер’єр був повністю знищений.
Власне, 3D-модель бальної зали створював на основі проєкту студентки Юлії Ягодки, яка вивчала архітектуру в Національному університеті водного господарства та природокористування. Це була її магістерська робота. У процесі підготовки студентка працювала з матеріалами з польських архівів. На їх основі і розробляла проєкт.
Ну, а вже на базі фотографій, креслень та рисунків створювалася «чорнова» 3D-модель бальної зали.
«В УКРАЇНІ РАДЯНСЬКА ВЛАДА ВБИЛА БАЖАННЯ БЕРЕГТИ СВОЮ МИНУВШИНУ І ПИШАТИСЯ НЕЮ»
— А як ви оцінюєте стан нашої культурної спадщини? Хто докладає найбільше зусиль до її збереження?
— Певний період я був у Іспанії — працював над відновленням інтер’єрів. Там ставлення до історично-культурних об’єктів зовсім інше. Над ними просто-таки трусяться. І це стосується і держави, і місцевої влади, і самих жителів. Вони розуміють цінність цієї спадщини і визнають її як світову. Там зберігатимуть і кілька каменів, які залишилися від якогось легендарного оборонного муру. А в Україні радянська влада вбила бажання берегти свою минувшину і пишатися нею. В нас наче немає нічого свого. Тому культура й занепадає. Багато хто просто проходить повз неї. Тому так важливо не втратити те, що є, і нагадувати про це.
Коли працював у Іспанії, у нас якраз були модні так звані євроремонти. Тобто панувала тенденція заховати усе старе під гіпсокартон. А там усе було навпаки — якщо переобладнували приміщення, де розміщувалася старовинна кузня, то автентичність мала бути збережена максимально. Бо для них це цінність. А в нас — ще ні.
Взагалі, коли я працював у Дубенському замку, часи були трохи інші. Можливо, зараз ситуація у сфері культури дещо краща. Але ентузіасти були тоді, є і зараз. Якраз на них багато що і тримається.
— Керівництво Державного історико-культурного заповідника міста Дубно вважає вас меценатом, адже модель бальної зали у тривимірній графіці ви передали безплатно. Як вважаєте, наскільки важливими для збереження культурної спадщини є саме такі кроки?
— Насправді я не замислювався над тим, як це називається. Меценат — це надто голосно. Адже це поняття передбачає вкладання коштів у певний проєкт. У мене ж вийшло по-іншому. Хотів долучитися до того, щоб зберегти щось цінне для мене, щоб щось дітям залишилося.
