«Ми послали синів захищати Україну...»

Мами і дружини бійців 51-ї бригади з Володимира-Волинського, які нині перебувають на службі у гарячих точках в Донецькій області, приїхали до Києва, щоб зустрітися  з першим заступником міністра оборони. Це саме та бригада, яка зазнала особливо тяжких втрат під Волновахою. Тоді загинули 17 українських військових. Ці трагічні події шокували всю Україну, а волинських матерів та дружин змусила вдатися до рішучих дій.

«Ми хочемо, щоб наші діти не помирали так просто у гарячих точках.  Наші діти — мобілізовані. Мій 27-річний син сам пішов у військкомат. Їх усіх забрали на полігон, щоб чогось навчити, але не навчили. Вони навіть жодного разу не стріляли зі зброї... Нам після такого обіцяли, що в гарячі точки вони не попадуть, а вони попали. І яка мама буде вночі спати, знаючи, що її непідготовлена дитина служить у гарячих точках?!» — говорить Надія Павлівна з Нововолинська.

«Мій син має вагітну дружину, якій скоро вже народжувати. Але він все рівно пішов — за покликом серця — захищати Україну. Але він непідготовлений, — продовжує жінка. — Наші хлопці мали захищати наш кордон, а їх забрали на схід. Обіцяли, що їх мобілізують на 45 діб, що їх візьмуть, навчать і будуть вони західний кордон з Білорусією захищати. А їх забрали у гарячі точки. Мали замінити їх вже іншими хлопцями, але набрали їх, а іншими вже не заміняють». І додає: «Мені сильно болить, що зіштовхнули захід і схід України...»

Найперша вимога волинських жінок, восьмеро з яких прибули до Києва  на зустріч з заступником міністра, — демобілізація їхніх чоловіків та синів, адже мобілізували їх на 45 діб ще 8 квітня, а отже термін вже збіг. Крім того, пояснюють вони, не було й мови про службу на сході країни. А коли чоловіків туди відправили, виявилося, що вони не мають найнеобхіднішого — доброго харчування, бронежилетів, шоломів, спальників та медикаментів...А  головне — спеціальної підготовки для участі у бойових діях. Тож, говорять жінки, їхніх мобілізованих чоловіків та синів повинні повернути у військову частину на Рівненщині А2331 на місце постійної дислокації.

«Ми не дуже задоволені результатами зустрічі. Ми думали, що ми  більшого доб’ємося. Нам сказали, що наших дітей відведуть з гарячої точки у Миколаївську область, і будуть там обучати. А далі невідомо — чи їх знову  заберуть у гарячі точки, а чи їх там лишать — ми не знаємо, — продовжує Надія Павлівна. — Але демобілізацію нам не пообіцяли, нам дали зрозуміти, що наші хлопці будуть мобілізованими до тих пір, поки ситуація в країні не стане стабільною», — пояснює Надія Павлівна. За її словами, така тривала мобілізація спричинила проблеми і для родин військовозабов’язаних, адже на цей час ті залишилися без годувальників.

«Мій син — не військовий, він працює сам на себе, має родину. Він те, що заробив, — приніс в сім’ю, не заробив — сім’я голодна. А зараз він мобілізований і не працює. Ми просили міністра, щоб зробили ротацію —  одні віддали борг своїй країні, відслуживши 45 діб, тоді інші хай служать. Але їм простіше набрати, і хай ці хлопці будуть там до посиніння... Екіпірування у них дуже погане. Бронежилети ще радянських часів, на даний момент вони зовсім не корисні, бо їх пробивають кулі без проблем. Дуже погано годують, хлопці  на блокпостах по три дні бувають без їжі і якщо дадуть дві баночки сухпайка на три дні —  вже добре. Так не повинно бути. Якщо їх забрали у гарячі точки, то хоча б дали  їм бронежилети, спецобладнання тощо.  Там же гаряча точка, воюють терористи і бойовики...» — говорить жінка.

«Я ЗНАЛА, ЩО БУДЕ КРОВ,  АЛЕ НЕ ДУМАЛА, ЩО ДО  ЦЬОГО БУДУТЬ ПРИЧЕТНІ  ЖІНКИ, МАТЕРІ...»

19-річний син Інни з Нововолинська не пробув вдома після армії і півроку, як був мобілізований і відправлений на службу в Донецьку область. Розповідаючи про це, жінка не стримує сліз. «Моя дитина з тієї роти, яку обстріляли — він в той час був на іншому блокпості. Це його командирові відірвало голову. Це хлопці загинули з тих, з ким моя дитина ділила їжу, — плаче Інна. — Ми, матері з волинської області, хочемо захистити своїх дітей, чоловіків, батьків, братів. Щоб вони були захищені по закону. Ми хотіли би ще звернутися до матерів зі сходу — не ставайте перед своїми синами — ми не послали своїх дітей вбивати вас і ваших дітей, ми послали синів захищати Україну. Я кожен день дзвоню своїй дитині і кажу: «Може, ти, сину, не вбивай, може, якщо треба буде, то стріляй по ногах. Просіть і ви своїх синів не вбивати наших. Поможіть, матері, нашим дітям вижити і відстояти нашу Україну... Я знала, що буде кров, але я не думала, що до цього будуть причетні жінки, матері...»

«Матері з Донецька, Луганська просіть своїх чоловіків і синів не вбивати, бо ми не хочемо війни, ми хочемо миру. І наших туди послали не для того, щоб вбивати, а щоб захищати. Зупиніться, бо буде далі війна... Для чого нам смерті? Ми просимо вас — зупиніться і зупиніть своїх дітей, —звертається Тетяна з Нововолинська, чий 30-річний чоловік Віталій також мобілізований і проходить службу у гарячій точці на сході країни.  — Ми просимо одне-єдине — демобілізацію. Покращення становища буде, але не завтра і не скоро. Вони відслужили, нехай інші служать тепер теж. Коли буде воєнний стан — всі підуть, і ми, жінки, теж підемо. Ми в Київ приїхали, нас тут вісім жінок, а на Волині — вже тисячі жінок  стоять. Поверніть наших чоловіків, призвіть інших. Якщо буде загальна мобілізація, всіх знову зберуть за три години».

«Я НЕ ХОЧУ МАТИ ТРУНУ  В СВОЇЙ ХАТІ Й НЕ ХОЧУ,  ЩОБИ ВОНА СТОЯЛА  У ВАШІЙ...»

В Оксани на сході нині воює 30-річний чоловік. «У мене 7-річний син. Городи заростають, дитину немає на кого залишити, коли я тут, у Києві, каналізацію прорвало — все сама, ніхто не допоможе, ніхто не звертає на нас увагу. Чоловік був мобілізований 8 квітня. Казали, що будуть усім забезпечувати наших військових, а ми вже дві зарплати вивезли в Рівне —  і на матраци, і на ковдру, і на їжу, і на медикаменти.  А вони тільки обіцяють. За що ми маємо жити і годувати дітей? Це просто знущання», — говорить Оксана. І додає, що жінок Волині вже не зупинити — якщо їхніх чоловіків і синів не демобілізують, жінки самі готові їхати на схід і забирати їх звідти.

«Дехто закидає нам, що ми не патріоти, що ми хочемо забрати чоловіків у такий складний час. Але ж ми мовчали, коли їх мобілізували, мовчали, коли відправили на схід...Наші хлопці вже втомлені і фізично і морально, потрібна ротація...Ми вимагаємо демобілізації наших хлопців...» — говорять жінки.

«Нас ніхто не підбурює, ніяка партія тут не замішена, — говорить Олена з Нововолинська  В мене син служить, 26 років. В нього є дворічний синочок, дружина. Хлопці не мають ніякої підготовки, щоб служити у гарячих точках. Вони не мають елементарного озброєння, вони не мають навіть підсумок ні на патрони, ні на гранати, ну що то за армія?!. Чому в них немає підсумку, немає спальників, ковдр? Інформація про те, що 51-ша моторизована бригада добре екіпірована — це не правда.

Результатами зустрічі ми не дуже задоволені. Ми не почули те, що хотіли почути. Сказали, що за тиждень переведуть їх у Миколаївську область. У нас в області мами готові брати автобус і їхати забирати синів.  Я не хочу  мати труну в своїй хаті й не хочу, щоби вона стояла у вашій...»

«Вони вже зараз перебувають у Дніпропетровській області, а були в Донецькій області, розставлені по блокпостах. По них стріляли, а після цього нам кажуть, що це не гарячі точки. Ми стріляти не можемо, але поїхати і забрати їх можемо», — говорять жінки. І розповідають, як одного дня військовим там відключили телефони, але після того, як жінки перекрили трасу, їм повіддавали батарейки, і вони можуть із ними знову зв’язуватися щодня, дізнаватися про їхні потреби та про ситуацію загалом. Говорять, якщо ситуація не зміниться, у цю п’ятницю приїдуть до Києва знову, щоб провести пікет під стінами Міноборони. А ще просять допомогти їм організувати телеміст із жінками сходу — щоб разом спробувати зупинити кровопролиття...