Невигідні «квартиранти»
Три музеї на території Києво-Печерського заповідника через правові колізії лишилися без договорів на оренду
Між адміністрацією Національного Києво-Печерського заповідника та трьома музеями на його території розпочався спір щодо того, чи мають право музеї надалі займати тут приміщення. Йдеться про Музей книги та друкарства України, Національний музей українського народного декоративного мистецтва та Музей театрального, музичного і кіномистецтва. Старий договір оренди розірвано, новий не укладено, а отже — займати приміщення музеї не мають підстав. Це позиція адміністрації заповідника. Керівники вище згаданих музеїв усе спростовують і переконують, що підстав для виселення насправді немає, треба лише врегулювати чинне законодавство про орендні відносини.
Тим часом у мас-медіа одним за одним з’явилися повідомлення, що музеї мають борги перед заповідником і замість того, щоб їх сплатити, проводять пікети. І звісно ж, не можуть більше займати орендовані приміщення. Обидві сторони конфлікту не забарилися з реакцією. Відтак, на сайті Києво-Печерського заповідника є пояснення, що 2012 року його майновий комплекс було передано з комунальної власності міста Києва до державної. Після цього всі установи, розміщені на території комплексу, мали б переукласти договори про оренду із Фондом державного майна. Однак три вище згадані музеї цього не зробили. Протягом 2013-2014 років адміністрація заповідника неодноразово зверталась із листами, щоб привели орендні відносини до вимог чинного законодавства. Якщо цього не зроблять — підстав для перебування на території комплексу у музеїв не буде.
Керівники музеїв у свою чергу теж спростовують та пояснюють, що всьому виною різне тлумачення законів. Генеральний директор Національного музею українського народного декоративного музею Адріана В’ялець каже, що три музеї лишились у комунальній власності, КМДА погодилася передати їх у державну. Але під час цієї передачі не врахували умов, на яких раніше орендували приміщення ці музеї: понад 50 років діє договір про оренду на безоплатній та безстроковій основі.
— Ми звернулися до Фонду держмайна з проханням підтвердити правонаступництво за цим договором оренди. Отримали відповідь — фонд не може бути правонаступником у таких договорах, оскільки є постанова Кабміну, яка затверджує методику розрахунку оплати за держмайно, ми підпадаємо під цю методику. За нею для державних музеїв оренда державного майна може відбуватися умовно за одну гривню в рік, фактично безоплатно. Але цю постанову ухвалювали 1995 року, коли ще всі музеї вважали державними, не було комунальних. Мінкульт повинен був ініціювати внесення змін до цієї методики, щоб комунальні музеї прирівняти до державних, бо ми виконуємо одну і ту ж функцію, одну місію: зберігаємо та популяризуємо культурну спадщину, — пояснює директор музею.
Однак відповідних змін до постанови уряду не внесено, а тим часом заповідник в односторонньому порядку з 1 січня цього року розірвав договір оренди п’ятдесятирічної давнини. Адріана В’ялець пояснює, що це незаконно, розривати його можна лише за згодою обох сторін. Або через суд, і то за умови, що музеї використовують приміщення не за призначенням, не дбають про їхнє збереження тощо.
Тепер же музеї опинилися у глухому куті. Старий договір про оренду, хоч і незаконно, але розірвано, заповідник наполягає, що перебувати у приміщеннях музеям недоцільно. А якщо музеї зараз підпишуть новий договір про оренду, то за ним доведеться платити півтора мільйона гривень за рік. І це кошторис лише для одного музею. Сплачувати це мав би Департамент культури КМДА, але там немає коштів. А якщо буде борг за оренду за новим договором — це теж підстава для виселення.
— Це, фактично, завуальоване рейдерство приміщень, що у моїх колег та в мене нерви не витримають, прийдуть інші люди, які виконають все, що треба. Ми виконуємо одну місію із заповідником, ми не є небажані квартиранти, ми законні представники держави зі збереження культурної спадщини. Бо мені дзвонять із чиказького українського музею, кажуть, що чули про неприємності, але сподіваємося на позитивне рішення. Комусь це вигідно, щоб люди замість того, щоб творчо працювати, займалися такими справами, — розмірковує Адріана В’ялець.
Уся надія, що Міністерство культури якнайшвидше врегулює це питання, адже подібні ситуації виникають вже не вперше. А йдеться про збереження багаторічного народного надбання.
