Одне місце – на сотні охочих

На запит волонтерів ініціативи «Восток-SOS» Міністерство соціальної політики провело ревізію своїх резервів: гуртожитків, санаторіїв, таборів та баз відпочинку, щоб знати, скільки ж є вільних місць для поселення переселенців. Станом на 13 лютого 22 відомчі заклади могли розселити 616 осіб, а на літній період —  1029 осіб. Це ревізія кількох міністерств по всіх областях України. Разом із тим кількість переселенців волонтери обраховують у три-чотири мільйони осіб, а причину такого дисбалансу бачать у бездіяльності уряду, що досі не продумав і не впровадив довгострокової програми підтримки внутрішньо переміщених осіб (ВПО). У відповідь у приватних розмовах із чиновниками волонтери почули незадоволення, бо, буцімто ж, працюють не покладаючи рук і що державними зусиллями розселено вже понад 700 тисяч осіб.

Волонтери поділились із «Днем» переліком міністерських закладів, які готові прийняти переселенців. Ми обдзвонили деякі з них, щоб дізнатися, чи готові приймати людей хоч зараз, і на яких умовах. Результати невтішні: число вільних місць не відповідає дійсності, літні табори поки що не розраховують приймати переселенців навіть улітку, а там, де вільні місця є, «спартанські» умови для проживання.

ПРИП’ЯТЬ-СТОХІД. «ХАТКА НА КУРЯЧИХ НІЖКАХ»

 У Національному природному парку «Прип’ять-Стохід», що на Волині, заявлено чотири вільні місця. Як з’ясовується під час розмови із заступником директора парку Юрієм Оласюком, ідеться про сільську хатину, яку придбали «колись-колись», влітку тут іноді зупиняються відпочивальники. Узимку — нікого, бо ні води, ні опалення немає. Хатинка не на території самого парку, а в селі Любешів. До райцентру звідси 25 кілометрів, а до найближчого села, де є магазин, 10 кілометрів.

— Умови чисто спартанські, опалення немає, дрова ще можна знайти, але хатина в такому глухому кутку... Там лишилося 30 пенсіонерів на все село. У нас в адміністрації цю інформацію добре знають, що при потребі ми можемо поселити. Щодо оплати, то з відпочивальників ми брали 50 гривень з особи на день. Міністерство ж вимагає від нас прибутків. Раніше до нас приїжджало багато людей на відпочинок із Донецька, Луганська, мало хто витримує, їм треба цивілізація, — розповідає Юрій Оласюк.

Наостанок запитує, звідкіля телефонуємо. Коли дізнається, що з Києва, каже, щоб зрозуміти, які умови проживання у Любешеві, треба «бути поліщуком».

ДНІПРОПЕТРОВСЬК. НЕ ГУМОВИЙ ГУРТОЖИТОК...

Дніпропетровська область має в резерві 48 місць. Телефонуємо в Дніпропетровський державний технічний університет, де заявлено аж 16 вільних ліжок для ВПО. Проректор із адміністративно-господарської частини Лідія Самарець каже, що їх уже немає. Зараз у гуртожитку мешкає 64 переселенці. Є ще дві кімнати, розраховані на вісім осіб, тобто кожна — на одну сім’ю. Але їх незабаром заселять, вже звернулись до місцевої влади родини, яким потрібне це житло. Живуть не безкоштовно, сплачують за комунальні послуги. Як пояснює Лідія Самарець, гуртожиток — бюджетна установа, тому без оплати тут нічого не може бути. Тариф трохи більше, ніж 300 гривень за місяць, залежно від кількості осіб та площі кімнати.

— Із 1 листопада переселенці отримують кошти для погашення комунальних платежів. Маю на увазі гроші від держави, які виділяють їм на півроку. Ми ведемо облік, вони розплачуються цими коштами. Скоро повинні здати модульне містечко, деякі наші мешканці записалися туди, не знаю, хто перейде. А в нас поряд школа, дитячий садок. Деякі переселенці в нас працюють двірником, швейцаром, столяром, прибиральником. Їм допомагають волонтери, привозять продукти харчування, предмети побутової хімії, — розповідає про життя переселенців проректор.

СЕЛІДОВО. ЖИТЛО БЕЗ ВОДИ І ТЕПЛА

Селидівський гірничий технікум (Донеччина) може прийняти 20 осіб — це дані Мінсоцполітики. Директор Анатолій Цевотенко наші цифри розвінчує. Зараз у гуртожитку технікуму живе 12 переселенців. Максимум, що може прийняти додатково, — десять осіб. Через близькість фронту в містечку проблеми з водопостачанням. Тож у гуртожитку нема ні води, ні опалення, бо котельня без цього не працює. І взагалі приміщення непристосоване для великої кількості людей, хоча готові в разі потреби дати прихисток на перший час, додає директор. Виживають зараз, як можуть, воду для господарських потреб привозять. Із переселенцями уклали договори, що по 120 гривень виплачують за місяць, щоб покрити витрати за електроенергію, бо гріються ж електрообігрівачами.

ХЕРСОН. ОЗДОРОВЧИЙ «ФРЕГАТ»

Спочатку намагалися піймати когось із двох запропонованих одеських дитячих таборів, які можуть приймати по 300 і 180 дітей за сезон. Звісно, літній. Зараз ще зима, нікого не застали на робочому місці. А от у дитячому оздоровчому таборі «Фрегат», що на Херсонщині, наші сподівання на спілкування увінчались успіхом. Адміністратор табору розповіла, що можуть приймати 360 дітей за літо. Узимку нікого до себе не беруть, відповідь стандартна: ні води, ні опалення нема. І взагалі мови про те, щоб приймати переселенців, не було. А влітку збираються займатись оздоровленням дітей, тим, для чого табір призначений.

По той бік слухавки жінка зітхає, мовляв, до літа ще треба дожити. А якщо і треба буде когось поселити, то це ж не від них залежить, а від облдержадміністрації. Зараз у  таборі нікого нема, тільки охорона, у квітні почнуть підготовку до оздоровчого сезону.

Питання до Мінсоцполітики — для чого давати контакти такого табору? Скористатися цим все одно не вийде.

КИЇВ. НЕДОСТУПНІ ІДЕАЛЬНІ УМОВИ

На всю столицю знайшовся аж один вільний гуртожиток — Державного закладу післядипломної освіти «Центр підвищення кваліфікації керівних спеціалістів та спеціалістів промисловості». Та тільки підпорядкований він не Міносвіти, як вказує Міністерство соціальної політики, а проходить зараз перепідпорядкування від Мінекономрозвитку до Мін’юсту. А через це має низку проблем із фінансуванням. Директор Анатолій Вовк скаржиться, що ні копійки з бюджету не отримують, поки не владнається питання із підпорядкуванням. Два місяці не платять зарплату своїм працівникам, мають півмільйона боргу перед «Київенерго». Є борги за воду. Ще влітку прийняли тут 95 переселенців, але зараз, зважаючи на фінансову скруту, більше прихистити не можуть. Три поверхи з дев’яти зайняли внутрішньо переміщені особи. А решту тримають для тих, хто за графіком має проходити курси підвищення кваліфікації, бо вже укладено всі необхідні договори.

Директор розповідає, що умови для проживання — ідеальні. Наприклад, номер на два місця, де може жити родина з чотирьох осіб, має кухню, ванну, санвузол, як маленька квартира. Беруть за цю ідилію 2800 гривень за місяць. За більший номер — 3500 гривень. Зі слів Анатолія Вовка, за ліжко-місце тариф для переселенців становить 40 гривень, а для тих, хто приїздить на курси — 168 гривень. Кого селити вигідніше — очевидно. Директор скаржиться, що разом із луганським правозахисником намагалися вибити пільгові тарифи на комунальні послуги. Та поки нічого.

Дивує, навіщо міністерство дало такі дані волонтерам, бо скористатися ними переселенцям, очевидно, не вийде.