Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Олександр Лебедєв: З мене досить.

Більше жодного стосунку до інвестицій в Україну не матиму
12 листопада, 00:00
ОЛЕКСАНДР ЛЕБЕДЄВ / ФОТО НАДАНЕ ПРЕС-СЛУЖБОЮ О. ЛЕБЕДЄВА

Минулого тижня співробітники Служби безпеки України вилучили документи у ВАТ «Пансіонат «Море» (Алушта), підконтрольного відомому російському бізнесменові й політикові Олександрові Лебєдєву. Щоправда, як повідомили агентству Інтерфакс-Україна в прес-центрі СБУ, вилучення здійснювалося в межах розслідування кримінальної справи про незаконне рішення мерії Алушти. У прес-центрі уточнили, що її було порушено за фактом рішення Алуштинського міськвиконкому про зменшення прибуткової частини бюджету міста майже на п’ять мільйонів гривень. «СБУ не має претензій до самого санаторію. Ідеться про зловживання в мерії», — наголосили в прес-центрі. Тим часом британські ЗМІ, зокрема Guardian і Financial Times, днями повідомили, що в Лебедєва, відомого в Англії, як власник газет Independent та Evening Standard, виникли проблеми з бізнесом в Україні: на рекреаційних об’єктах, що належать російському бізнесменові, 4—5 листопада були проведені обшуки.

«День» зв’язався з Олександром Лебєдєвим по телефону й поставив декілька запитань.

— Олександре Євгеновичу, ви в Україні давній, відомий і, до того ж, великий інвестор. В інтернеті я бачив фото, де ви сидите в президії інвестиційної конференції поряд з віце-прем’єром України Сергієм Тігіпком. Та одна річ — розмови, а інша — реальний інвестиційний клімат. Чи відчуваєте ви в Україні якісь позитивні зміни?

— Буду лаконічним. Як на мене, гірше, ніж було, вже не могло бути. Але, як виявилося, інвестиційний клімат, утім, погіршився. Гадаю, не в останню чергу через ці дивні заходи — податково-поліційно-прокурорсько-есбеушні, до яких примазується й екологічна інспекція, і пожежники теж.

— Як інвестор, Ви свого часу вклали дуже багато коштів і сил у пансіонат «Море». Він навіть став згодом одним з найпопулярніших дискусійних майданчиків в Україні, зокрема в інвестиційній проблематиці. Чи є у вас пояснення того, що сталося?

— Нічого нового тут немає. Просто, оскільки це збіглося з московськими подіями (обшуками в банку НРБ. — Авт.), хтось угледів якийсь зв’язок. Це просто смішно. Його, безперечно, немає. Це абсолютно окрема історія. І мені доводиться лише шкодувати, що найбільшому готельному комплексу в Україні, в який вкладено близько 200 мільйонів доларів — і це крім театру імені Чехова в Ялті, музею Чехова, храму-маяка в Малореченському, — та який є найбільшим платником податків у районі й найбільшим працедавцем, щороку не дають спокою...

— Як ви можете на це відреагувати?

— Ніяк. Тому що вже зараз, коментуючи цю ситуацію, я виступаю як сторонній спостерігач, експерт. Я більше не матиму жодного стосунку до інвестицій в Україну. Пояснюю: це інвестиція кіпрських компаній — там є також західноєвропейські й американські кошти. І віднині це проблема інвестиційного клімату країни, системи відносин між владою України й реально іноземними («не москалями») інвесторами, американськими та європейськими. Нехай вони тепер і розбираються. А сам бачу, що це, відверто кажучи, щонайменше абсурд. Якщо Україна хоче залучати інвестиції, а це обов’язково треба робити, бо в неї, на відміну від Росії, немає сировини, то безглуздо забирати в інвесторів результати їхніх інвестицій. До того ж, я ніколи не репатріював жодної гривні прибутку з України.

А решта домислів — ніби мене хтось хоче провчити, відібрати 50% готелю «Україна» — від лукавого. Це нісенітниця. Не здивуюся, якщо власники SPA Resorts в Алушті після вилучення серверів, бухгалтерії, всіх документів вирішать, що готель так працювати не може. Це мережа готелів, розкидана уздовж усієї набережної Алушти, SPA, ресторани, басейни, аквапарк — єдиний комплекс. Імовірно, його закриють. І більше там не відпочиватимуть 100 тисяч людей на рік. Не буде ні конференцій, ні податків, ні робочих місць. Є план зробити з цього кондомініуми. Їх можна запропонувати європейцям. Не знаю, можливо, це вийде. Коли інвестиційний клімат у країні буде нормальним. У будь-якому разі, до такої моделі ніхто не прискіпуватиметься. Усі ці дрібні місцеві перевіряючі, які нерідко видають себе за виконавців чужої політичної волі, є просто корупціонерами, хабарниками. Вони приїжджають, порушують справи з якого-небудь приводу й далі починають вимагати хабарі. Нічого нового ми тут не бачимо. Така практика існує вже багато років і далі триває. У Криму й загалом в Україні за останні сім-вісім років ми виграли понад сто судів. Уявляєте? З мене досить. Боєць Лебєдєв стрільбу закінчив. Нехай далі мають справу з європейцями. Там із самого початку були не лише наші інвестиції, а тепер я все переуступив. Господарями «Моря» будуть англійці, німці, французи, американці. До проблем підключаться їхні юристи... оскільки це буде міжнародна юрисдикція.

Ще раз наголошую, що ніколи жодної копійки не репатріював з України, ніколи не отримував доходів зі своїх українських інвестицій, які перевищують сотні мільйонів. Та й навіщо це мені, коли у світі є інші країни? Англія, Італія, Франція, Швейцарія, Ботсвана. Є Росія. Свій виступ на українській інвестиційній галявині Лебєдєв закінчив.

— Нещодавно було повідомлення, що ви пропонуєте Україні викупити ваші авіаційні акції в лізинговій компанії «Ільюшин Фінанс Ко». Чи здобула ця пропозиція відгук? І як ви оцінюєте наміри двох наших країн створити авіаційне СП? Хто виграє від цього?

— Справді, я зробив українському уряду таку пропозицію. Більше того, пішов далі: знайшов один з найбільших європейських банків, який готовий кредитувати цю покупку. Вони надіслали міністрові фінансів України свою пропозицію, в якій чорним по білому написано: на прохання НРБ ми готові дати кредит під продаж акцій «Ільюшин Фінанс». Далі події могли б розгортатися таким чином: вийти на IPO в Китаї, отримати необхідні кошти й купувати літаки українського та російського виробництва. Але це вже не в моїй компетенції. Тут слід домовлятися двом урядам. Якщо Україна знайде кошти, то я готовий продати «Ільюшин Фінанс». І тоді можна буде остаточно «роз’їхатися» та припинити суперечки й довкола готелю «Україна», розташованого на майдані Незалежності. Це мається на увазі. Ну, подобається комусь чужа власність у Києві, ну будь ласка!

Стосовно ж спільного авіалізингового підприємства, то можу без довгих роздумів сказати, що від цього виграють обидві наші держави. Це головний інструмент, за допомогою якого можна підняти авіапромисловість двох країн. Він забезпечить стимулювання виробництва власних літаків в Україні й Росії. Виробничий комплекс, ви самі розумієте, об’єднати не так легко, але, використовуючи працюючу лізингову компанію, її історію, досвід, професіоналізм її працівників, справді, можна вийти на IPO в Гонконгу. Це хороша ідея. Якби вона здійснилася, я віддав би 50% акцій готелю «Україна». Все одно нічого не дають зробити, залишать жалюгідний сарай.

— Не секрет, що ви інвестуєте кошти в медіа-індустрію Англії. Чи немає у вас також намірів розширити свою медіа-імперію за рахунок України? Ваш вибір на користь Англії базується на порівнянні рівнів свободи слова в Росії, Україні та Великій Британії?

— Ні. Більше розширюватися не буду. Досить «Новой газеты», Independent, Evening Standard і газети «І». В Україні я, як уже казав, нічого не збираюся робити. Чесно відслужив, одержав орден «За заслуги» з рук президента Кучми й вважаю свою місію у вас виконаною. Театр у Ялті — мені його дали в оренду на 49 років із зобов’язанням реконструювати, а потім утримувати — працює. У його оновлення вкладено 12 мільйонів євро. На це витрачався весь той невеликий прибуток, який отримував пансіонат «Море». Є ще 65-метровий храм-маяк Миколи Мірлікійського в Малореченському на згадку про загиблих на водах, з музеєм морських катастроф. Їм теж треба допомагати. Від цього не відмовляюся.

— Ви не сказали, ваше рішення не мати медіа в Україні якось пов’язане з рівнем свободи слова?

— Пов’язане, зокрема, з поганим ставленням влади до російських інвесторів.

КОМЕНТАР

«...Стоятиму на захисті прав інвестора»

Олександра КУЖЕЛЬ, заступник голови партії «Сильна Україна», колишній глава Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва:

— Із паном Лебедєвим ми зустрічалися 22 жовтня в цьому ж готелі, де проходив інвестиційний форум. На нього приїхало дуже багато іноземних інвесторів (німці, французи, турки, грузини), і ми говорили про те, як виконати завдання, поставлене Президентом України Віктором Януковичем, про створення привабливого інвестиційного клімату в Криму. Виступаючи після Сергія Тігіпка, пан Лебедєв сказав таке речення: «Я вперше почув, що є інший підхід до розуміння інвестора. Я весь час пропоную мільярд доларів на створення набережної в Алушті, а мені не дають цього зробити, бо хочуть отримати хабарі». Після цих слів я побачила людину, яка 11 років інвестує і готова продовжувати інвестувати в розвиток Алушти та Криму загалом, не завжди отримуючи від цього навіть гроші. І новина щодо цього інвестора мене засмутила. Бо про який інвестиційний клімат можна говорити, якщо таке відбувається з тим, хто інвестує в Україну.

Я обов’язково зв’яжуся з депутатами Верховної Ради Криму, з’ясую цю ситуацію і стоятиму на захисті прав інвестора. Бо будь-який інвестор, незалежно від його прописки, має бути захищений законом у нашій країні. Інакше — інвестицій не буде!

На мій погляд, щоб бізнес не боявся вкладати інвестиції в Україну, необхідно боротися з корупцією та вдосконалювати судову систему. Адже, якщо в країні, користуючись ухвалою суду, можна сказати, що ти не власник, то нічого дивуватися, що інвестори неохоче несуть гроші. Головним показником успішності інвестиційного клімату в конкретному регіоні є кількість створених місць і обсяг інвестицій, які надійшли за рік. Якщо ці показники успішні, значить — у конкретному регіоні бізнес може працювати чесно. На мій погляд, викоренити корупцію в Україні можна лише одним шляхом — посиливши контроль за чиновницькою братією. Як це зробити? У Росії, наприклад, губернатор роздав усім інвесторам номер свого мобільного телефону і попрохав бізнесменів телефонувати йому в разі, якщо урядовці вимагають хабарі. За рік у регіон, очолюваний цим губернатором, бізнес інвестував 6 мільярдів доларів. Ось це результат. Були б політична воля та бажання зробити подібне в усіх регіонах нашої країни. Причому сподіватися, що це зробить Президент чи прем’єр-міністр, не варто. Цим повинні щодня займатися голови райрад, облрад і відповідати за проведену роботу.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати