Погляд із київських пагорбів

«Нижній готовий. — Верхній готовий. — Готовність отримала», — саме так щодня о сьомій ранку розпочинається робота київського фунікулера. Після погодження руху з операторами обох вагонів, машиніст Ніна Лежнєва дає сигнал на відправлення, — і вагони починають рухатися, перевозячи частину пасажирів до Володимирської гірки, а іншу — до Поштової площі. Пані Ніна працює на фунікулері вже понад десять років. Її роботі можна лише позаздрити. Щодня з величезного вікна жінка спостерігає за рухом вагонів на мальовничих схилах. Хоча керувати фунікулером не так то й просто.

«Ми працюємо на автоматичному запуску, — ділиться пані Ніна. — Якщо вагони зупиняються, наприклад, вимикається світло, то ними можна керувати і вручну. На приборах у мене показує швидкість, загораються лампочки, коли вагони прибувають на станції. Відверто, вчитися не просто, бо машиніст повинен розуміти як працює фунікулер, а для цього знати справді треба багато. Якщо підете у машинний зал — побачите скільки там всього, — ви зрозумієте, у чому складність. У цій справі допомагає лише практика».

СПОЧАТКУ ФУНІКУЛЕР ВВАЖАЛИ ТРАМВАЙНИМ МАРШРУТОМ, ЯКИЙ НАВІТЬ МАВ СВІЙ НОМЕР. ОКРЕМИМ ВИДОМ ТРАНСПОРТУ ВІН СТАВ У 1930-х

Пані Ніна керує вагонами не сама. У цій справі їй допомагають оператори, які перебувають безпосередньо у вагоні. Вони стежать за тим, щоб усі пасажири встигали зайняти місця, попереджають їх про відправлення, у разі виникнення надзвичайної ситуації можуть навіть самостійно зупинити вагон та відвести пасажирів у безпечне місце.

«Якщо раптом виникає надзвичайна ситуація, до прикладу пожежа, я можу скористатися аварійними гальмами, — розповідає одна з операторів Валентина Кузьменко. — Після зупинки я попереджаю пасажирів та організовано спускаю їх сходами у безпечне місце. Але таке трапляється дуже рідко, здебільшого робота у нас позитивна. Тут дуже гарна природа, пташки співають. Пейзаж — просто прекрасний. Люблю зустрічати на фунікулері світанки та заходи сонця. Взагалі, я транспортник, 20 років пропрацювала на трамваї, для мене все це рідне».

ЕКСКУРСІЙНИЙ МАРШРУТ №1

Разом з пані Валентиною ми спускаємося на фунікулері у кабіні оператора. Тут лівий берег Дніпра — мов на долоні. Краєвид захоплює подих. У салоні помічаємо маленького пасажира, який розділяє нашу цікавість. Сергійкові п’ять років, сьогодні вони з нянею Вірою роблять імпровізовану екскурсію містом. Щойно хлопчик уперше покатався на фунікулері й емоції його просто переповнюють.

ОПЕРАТОР ФУНІКУЛЕРА ВАЛЕНТИНА КУЗЬМЕНКО СВІТАНКИ ТА ЗАХОДИ СОНЦЯ НАЙБІЛЬШЕ ЛЮБИТЬ ЗУСТРІЧАТИ НА РОБОТІ

«Мені дуже сподобалося, особливо як ми їхали зигзагом, а ще — як ми спускалися вниз, а сусідній вагон рухався нам назустріч. Хочу покататися ще. Ми сьогодні гуляємо, були на Пейзажній алеї. Я загадував бажання біля кота. Загадав, щоб Віра була завжди моєю нянею», — усміхається хлопчик.

Дорослі пасажири підходять до питання більш прагматично і цінують фунікулер за зручність.

«Фунікулером я користуюся не часто, — ділиться пасажирка Ірина Славич. — Здебільшого, коли гуляю Києвом або коли проводжу екскурсію гостям. Це дуже зручний вид транспорту та хороше місце для фото. Але варто було б додати українських мотивів. Ось бачите — вагони синьо-білі. Чому б не зробити їх синьо-жовтими? Або ще на білому можна орнаменти гарні намалювати, це ж нескладно. Сподіваємося, після ремонту ми його таким і побачимо».

«СЕРЦЕ» ФУНІКУЛЕРА

На завершення екскурсії слідуємо пораді пані Ніни та спускаємося у машинний зал. Тут міститься «серце» фунікулера — величезне колесо, завдяки якому рухаються канати і тягнуть за собою вагони. Механізм далеко не простий, та це і не все. У сусідній з колесом кімнаті — електричні щитки, які й передають напругу на обертові елементи. Тут усі стіни завішені електричними схемами. На цьому тлі поломку знайти не просто, розповідає начальник київського фунікулера Микола Окольничий.

«У нас працюють лише висококваліфіковані працівники. Якщо тут вийде з ладу хоч одна деталь — фунікулер перестане рухатися. Щоб перевірити на предмет справності усе, треба багато годин, а фунікулер не може собі дозволити великих затримок, тому наші працівники повинні швидко орієнтуватися у ситуації», — пояснює він.

За  110 років фунікулер пережив три реконструкції: 1928-го, 1954-го, 1984-го, а сам фунікулер зараз просто не впізнати.

«На фунікулері постійно оновлювалися вагони, спочатку вони у нас узагалі були відкритими, — розповідає Микола Окольничий. — Оновилася і система керування рухом. Сам вагон — це лише оболонка. «Серце» фунікулера — система управління. У нас вона тепер напівавтоматична. Хоча зараз обладнання вже трохи застаріло. До 1980-х років фунікулер був коротший, доходив лише до трамвая. Зараз колії забрали і продовжили нашу трасу на 38 метрів. Коли продовжували — зробили нову станцію з вітражами. До слова, ці вітражі унікальні, їх всього три в Європі. Це мозаїки з венеціанського скла».

ІНШИЙ НАСТРІЙ

Щодня фунікулер перевозить від двох до семи тисяч пасажирів. Залежно від їх кількості, вагони можуть зробити від 100 до 160 поїздок, розповідає бухгалтер Лідія Вакуленко.

ЩОДНЯ ФУНІКУЛЕР ПЕРЕВОЗИТЬ ВІД ДВОХ ДО СЕМИ ТИСЯЧ ПАСАЖИРІВ, А ВАГОНИ МОЖУТЬ ЗРОБИТИ 100—160 ПОЇЗДОК

«Ми працюємо все одно що на сонячній енергії. Поки сонце світить — пасажирів багато і їздимо часто. У нас тут і з дітками гуляють, і екскурсії водять. Дощ — уже менше. Коли зима, сніг замете і транспорт стоїть — теж усі у нас катаються. Також туристів з-за кордону багато буває, часті гості — німці. Взагалі мені приємно навіть просто бути у цьому місці. Буває, сумно на душі, а проїдешся раз, глянеш на Київ навесні, коли все розпускається, або взимку, коли сніг лежить, — і одразу інший настрій», — розповідає Лідія Вакуленко.

Пасажири бувають різні, але здебільшого виховані. Особливо пані Лідію радує молодь. «Після революції дуже змінилася поведінка молоді. Якщо раніше просто брали жетон і йшли, то тепер — обов’язково привітаються як заходять, подякують. Дуже ввічливі стали», — усміхається жінка.

Усього шлях фунікулера займає дві хвилини. Рухаються вагони з інтервалом у чотири хвилини, у час пік — інтервал в одну хвилину. Заступник начальника фунікулера з технічних питань Павло Кондратов розповідає, що тривалих поломок у них не трапляється.

ПЕРСОНАЛУ ФУНІКУЛЕРА У РОБОТІ ДОПОМАГАЮТЬ ПЕРНАТІ ТА ХВОСТАТІ СУСІДИ. А МІСЦЕВІ БІЛКИ ЧАСТО Й САМІ НЕ ПРОТИ СТАТИ ПАСАЖИРАМИ

«Вагони ремонтують на місці. Від поломок, звісно, ніхто не застрахований. Буває, що і людина раптом «ламається», не те що техніка. Але для того, щоб уникнути надзвичайних ситуацій, транспорт проходить профілактику. На ремонт закриваємося на місяць, у попередні роки це було восени, а тепер будемо влітку. Крім того, кожен четвер уночі відбувається повний огляд вагонів, та і щодня теж перевіряємося. Ніколи не було такого, щоб ми раптово зупиняли роботу, максимум хвилин на п’ять затримаємося», — пояснює Павло Кондратов.

Зараз на фунікулері розпочалася «модернізація». Нещодавно встановили вай-фай. Найближчим часом у холі станцій з’являться інтерактивні дошки, які допомагатимуть туристам орієнтуватися на місцевості. Цього року фунікулер закриють на ремонт 20-го липня, а знову запустять 20-го серпня, щоб на День Незалежності на оновленому фунікулері мали можливість кататися як кияни, так і гості міста.

П’ЯТЬ ФАКТІВ ПРО ФУНІКУЛЕР

►  Фунікулер у Києві з’явився 1905 року. Це другий фунікулер в Україні після Одеського, який розпочав роботу  1902-го. Ідея будівництва фунікулера належить директору правління Московсько-Казанської залізниці, інженерові шляхів сполучення Артуру Абрагамсону. До його спорудження киянам доводилося добиратися від Подолу до Верхнього міста дерев’яними сходами, що мали 500 ступенів та 36 сходових майданчиків.

►  Різниця висот між станціями становить 74 метри, довжина траси — 222 метри. У вагон уміщається сто людей. Загалом фунікулер перевозить до чотирьох тисяч людей на годину і до трьох мільйонів осіб на рік.

►  1928 року під час планової заміни канату вагон, що стояв на верхній станції, зірвався, впав донизу й розбив нижній вагон. Люди не постраждали, але вагони були зруйновані вщент. Це стало поштовхом до першої реконструкції. За час існування фунікулер перебудовували ще двічі: 1958-го та 1984-го. 

►  Фунікулер перевозив пасажирів і під час німецької окупації Києва 1941 — 1943 років. Тоді пасажиропотік становив понад мільйон людей на рік.

►  У новій ролі фунікулер постав перед киянами 22—25 березня 2013 року, під час снігопаду, що був рекордним за останніх 100 років спостереження. Тоді екстремали використовували фунікулер як підйомник для катання на лижах та сноубордах із Володимирської гірки та Андріївським узвозом.