«Школа потребує більшої автономії»

Яким ви пам’ятаєте директора своєї школи? Доки згадуєте, можна пофантазувати, яким би його хотіли бачити на цій посаді: господарником, управлінцем чи обдарованим педагогом? Такий простір для фантазії, зокрема для освітянської спільноти, став можливим після кількох заяв, які пролунали від керманичів держави нещодавно: на засіданні Національної ради реформ Президент Петро Порошенко заявив, що престижність професії вчителя треба всіляко підносити, якість освіти поліпшувати, а прем’єр-міністр Арсеній Яценюк раніше озвучив, що обирати директорів шкіл потрібно шляхом конкурсу, такий досвід уже є в Києві, апробується в Чернівцях, — чому б, на думку прем’єра, не поширити цю практику на всю країну?

«Треба переходити на обрання директорів шкіл на відкритих конкурсах по всій Україні. Крім того, потрібно запровадити систему стимулів для вчителів. Чим краще ти навчаєш дітей, чим кращі в тебе результати — тим вища в тебе заробітна плата. І це може стати частиною контракту між учителем і школою. Школа потребує більшої автономії. Менше тиску з боку органів влади і більше можливостей для директора й педагогічного колективу добирати собі тих людей, з ким вони хочуть працювати, так і мати можливість витрачати власні кошти на ті потреби, які вони вважають першочерговими», — зазначив прем’єр-міністр.

А ЗАКОН ДЕ?

Частково ці пропозиції враховані у новому законі про освіту, зокрема сертифікація вчителів, після якої вони зможуть отримувати більшу зарплату, а також автономія шкіл. Але за закон досі не голосують у парламенті. Уже півтора року його пишуть і вдосконалюють у Міністерстві освіти й науки та профільному комітеті Верховної ради, і де результат? Тому такі заяви, як, наприклад, про конкурсну основу для керівників шкіл, освітяни сприйняли як... заяву, що так і не стала офіційним документом.

Хоча з питанням зарплат прем’єр влучив у яблучко. На початку жовтня на сайті Адміністрації Президента зареєстровано електронну петицію «Про надбавку за престижність педагогічної праці». Петицію зареєструвала освітянська профспілка, апелюючи, що треба скасувати постанову уряду від березня 2014 року. За нею надбавка до зарплати має йти з місцевого бюджету в розмірі до 20%, і через таке неточне формулювання у місцевих керівників є можливість формувати цю надбавку на власний розсуд і залежно від наявних ресурсів.

У свою чергу, заступник міністра освіти і науки Інна Совсун після засідання Нацради реформ ще раз наголосила, що якість та зміст середньої освіти необхідно змінювати. «Необхідна реформа, яка має розпочатися з людей, які по-новому викладатимуть у школі. Реформа повинна бути зосереджена навколо професії вчителя. Головне у реформі загальної середньої освіти — це зміна підходів до найму та сертифікації вчителів», — повідомила Інна Совсун. Також заступник міністра зауважила, що передусім варто переводити на однорічні контракти вчителів пенсійного віку, зараз їхня частка становить 20% від загальної кількості учителів. Що цікаво, цю фразу Інни Совсун деякі видання трансформували так, що МОН ініціює звільнення 20% вчителів. Попри казус, проблема якості середньої освіти гостроти не втрачає.

ВІДІЙТИ ВІД СТАРИХ СХЕМ

Жовтневі розмови з усіх-усюд про реформу освіти змусили освітян болісно і скептично реагувати на подібні заяви. «Прем’єр робить заяви, але хто їх аналізуватиме й опрацьовуватиме, адже в нас немає економіки освіти — маю на увазі не бухгалтерів. Коли, скажімо, треба сертифікувати вчителів, щоби провести їх через конкурси на посади директорів шкіл, питання: а хтось проводив обрахунки, що для цього потрібно, хто розроблятиме тести для сертифікації? Ця пропозиція слушна, але, з іншого боку, вона популярна, я б сказав, популістська, нічим не підкріплена, — вважає Юрій Шукевич, директор Фінансового ліцею в Києві, голова Асоціації керівників шкіл м. Києва. — Ці речі можна прописати в рамковому законі, а решту треба прописувати в підзаконних актах, міністерських положеннях. Треба запустити в принципі цей процес, а далі має з’явитись експертна група людей, але не з Академії наук, бо ця установа далека від шкільного класу, яка і зможе обирати директорів шляхом конкурсу».

Що отримає від цього школа? На думку Людмили Паращенко, голови правління ГО «Об’єднання «Агенція розвитку освітньої політики», насамперед система міні-виборів директора, надасть можливість обирати людину за прозорою процедурою. «Призначення директора через конкурс — це те, до чого маємо рухатись, це має стати орієнтиром у розвитку середньої освіти. У нинішньому законі таке положення не прописано. Але коли кожен із кандидатів пропонуватиме свою програму, спираючись на досвід і напрацювання у школі, його обирають експертні ради, це хороший підхід. Директор має бути господарником та управлінцем. І завдяки цьому школа матиме можливість відійти від старих схем, коли призначали директорами кумів, сватів, дружин та коханок тощо. Таким чином не буде прихованого способу призначення директорів за зачиненими дверима».

ДИРЕКТОРА МАЄ ОБИРАТИ НАГЛЯДОВА РАДА

Тобто в перспективі до конкурсного добору мають переходити всі школи. На думку Людмили Паращенко, для цього необов’язково чекати на законодавчий акт, досить рішення місцевих органів влади, як це, приміром, зробили в Києві, запровадивши конкурсний добір для керівників шкіл та дитячих садочків. Але хоч як крути, це точкові вирішення проблеми, рухатись далі без освітнього закону немає сенсу. А він досі в шухлядах, а не в сесійній залі. Тому в освітян питань нині більше, аніж відповідей: хто формуватиме ці піклувальні чи наглядові ради, на який термін укладати такий контракт, якщо брати вчителя чи директора на роботу на умовах контракту, то що, крім зарплати, пообіцяє йому роботодавець? Квартиру, соціальний пакет чи інші преференції?

Як прокоментував ініціативу урядовців Ігор Лікарчук у «Фейсбуці», є ризик, що такий контракт стане зобов’язанням лише для однієї сторони, для вчителя: працювати, працювати і ще раз працювати. І спроба обирати директорів шкіл, за словами Лікарчука, вже була у нас на початку 1990-х років, але не мала успіху: «Звичайно, можна обрати директорів київських, львівських, одеських шкіл. Бо там позабюджетні кошти обраховуються сотнями тисяч гривень, якщо не мільйонами. То і претенденти є. І вибрати можна. А кого вибирати директорами більшості сільських шкіл? Чи маємо виправданий часом і результатами досвід виборності ректорів вишів? На жаль, не маємо. Ректора чи директора обирати не потрібно, влаштовуючи з цього шоу. Ректора чи директора потрібно наймати на роботу. І це повинні робити наглядові або опікунські ради».

«УЧИТЕЛІ СОЦІАЛЬНО ВТОМИЛИСЬ...»

У Києві контракти з керівниками освітніх закладів укладаються на рік, тому в освітян ланцюжок питань триває: чи можна за цей час вибудувати систему навчально-виховної та методичної роботи, згуртувати педколектив, започаткувати шкільні традиції, обрати курс розвитку? І наскільки сумлінно та ефективно працюватиме учитель, маючи такий короткий проміжок часу для роботи? Дехто коментує такі заяви як чергове знущання з педагогів, яких зробили такою категорією населення, яка з усім погоджується й мовчки терпить. Так, Ліна Попова, вчителька однієї зі шкіл Дніпропетровська, на допис Ігоря Лікарчука залишила свій відгук: «Я та мої колеги втомилися слухати про вчителів різні чутки, з яких не черпаєш натхнення для завтрашнього першого уроку. Учителі соціально втомились — пояснювати, доводити, відбілюватись, повертати принесені коробки цукерок та колготи... Я підтримую ідею опікунських рад — може, директор перестане бути завгоспом і буде насправді керівником шкільного менеджменту».

Однозначно зрозуміло: учителі втомилися від експериментів в освіті, втомилися чути слово «реформа» — без жодного підкріплення діями. А останні заяви урядовців лише підкидали жару у вогонь.

P.S. Коли готувався матеріал, стало відомо, що уряд ухвалив постанову № 827 «Про затвердження Порядку призначення на посаду керівників загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності» саме за результатами конкурсного добору.