Від шкарпеток до... машин «швидкої допомоги»

Ідея відвідати таке собі волонтерське підпілля виникла після заяв Міноборони, що практично на 100% солдатів забезпечено теплими речами. «День» вирішив дізнатися, чи справді це так і які зараз потреби у бійців. Відчиняємо двері на складі волонтерського Фонду «Підтримай армію України», а там робота кипить, кажуть, з ранку до вечора. Хтось пакує посилки, що невдовзі поїдуть до бійців на фронт; хтось робить чергові замовлення; хтось проводить зустрічі з потенційними спонсорами, які можуть виділити значні суми коштів, а значить, купити щось суттєве; хтось веде бухгалтерський облік, бо ж фонд офіційно зареєстрований і веде звітність, а хтось, певно, найважливіший, відчиняє двері складу і приносить речі, такі необхідні солдатам. На цих останніх людях і тримається робота фонду: не було б помочі з народного тилу, не було б роботи й для волонтерів.

Керівник фонду Ганна Сандалова під час нашого візиту вела переговори з майбутніми партнерами по проектах, із розмови почули, що солдатам бракує плащів-дощовиків. А ті, що присилають люди, не завжди підходять. Волонтер Дмитро показав нам, як має виглядати справжній солдатський плащ-дощовик — із цупкої, водонепроникної тканини, кольору хакі. А от громадяни надсилають іноді звичайні рибацькі дощовики. За словами Дмитра, їх вистачить солдатам на один день.

«НЕМАЄ ТАКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ, ДЕ ВСЕ Є»

Тому все, що потрапляє на склад, волонтери ретельно перевіряють, щоб не надсилати солдатам того, що їм не стане корисним. Щоб українці знали, що зараз конче необхідно бійцям, склали перелік таких речей і розповсюджують його у вигляді листівок. Список такий: термобілизна, спідня білизна, теплі шкарпетки, в’язана шапка, теплі рукавиці, дощовики-пончо, засоби гігієни, чай-кава-шоколад-горіхи і дитячий малюнок або лист. До речі, дитячих листів на складі чимало, волонтери розповідають, що діти дуже активні, приносять малюнки разом із батьками або готують їх у школі й надсилають цілими пачками Також діти роблять паперових журавликів, які теж неодмінно потрапляють у посилку солдатам.

Усі речі, названі вище, в подвійній кількості пакуються в посилки для солдатів. Їх  бджілки-волонтери збирають уже протягом двох місяців, коли розпочалась їхня акція «Зігрій солдата в зоні АТО». За цей час відправили на фронт 350 посилок, одна — розрахована на двох бійців. Приблизно підрахували, що одна коробка вартує тисячу гривень. Тому весь набір пропонують українцям збирати разом із родичами та знайомими.

Щоб усе лежало на своїх місцях, у приміщені складу стоять стелажі, куди розкладають отримані від громадян речі: окремо білизна, мило, светри, штани тощо. А ще в кутку біля виходу лежить купа порожніх картонних коробок від майна, яке вже розпакували й передали солдатам.

— Та проблема в тому, що кожному допомогти неможливо, нема такої військової частини, де все є, — додає Дмитро. — Якщо ще місяць тому був ажіотаж, то зараз активність українців трохи згасла — і через те саме перемир’я. Але нас рятує наша акція, зараз більшість необхідного надходить саме по ній.

ПОСИЛКИ З ПОРТУГАЛІЇ, ІТАЛІЇ, США...

Фонд опікується добровольчим батальйоном «Айдар», 95-ю аеромобільною бригадою, 93-ю та 28-ю окремими механізованими бригадами. Бійці 28-ї нещодавно отримали в подарунок машину «швидкої допомоги». Її придбали за спонсорські кошти. Доки ми перебували на складі, пересвідчилися, що люди сюди постійно приходять, і не з порожніми руками. От Таня та Андрій принесли теплі шапки, шкарпетки, три кевларові каски, кілька комплектів форми та навіть набір для розвідника. Таке точно не залежиться на складі.

ПІДПИСИ НА КОРОБКАХ — ЦЕ СВОЄРІДНІ ПОСЛАННЯ ДЛЯ СОЛДАТІВ, ЩО НАДИХАЮТЬ ТА ДАЮТЬ СИЛИ СТОЯТИ ДО ПЕРЕМОГИ

— Передайте це, будь ласка, розвідникам, це дуже хороша річ для них, — попросив Андрій. — Замовляли ці речі в США, все за свої гроші. Уже не перший раз приносимо сюди посилку, й ще замовлення зробили, чекаємо. Бо ж кажуть — коли не годуватимемо свою армію, то годуватимемо чужу.

Буквально через хвилин 15 прийшов ще один чоловік, розповів, що їдуть сюди дві пічки, так звані буржуйки. Ще через якихось півгодини завіз їх на возику, видно, що саморобні. На пічці з одного боку витіснено надпис «Волонтерська допомога», на іншому — «від Діскавері Б.О. м. Стрий». Хутко вивантажив пічки й побіг далі. От такі скромні народні помічники.

А ще надсилають посилки з Португалії, Італії, США. Волонтерка Наталя каже, що здебільшого це українські діаспори ініціюють збір необхідних речей і пересилають до України. На фронт же все це добро вирушає мало не щодня. Або волонтери самі везуть до військових частин чи блокпостів, чи ж кооперуються з іншими волонтерськими організаціями. Або ж військові, котрі їдуть до Києва за спорядженням, знаючи про склад від інших бійців, заїжджають сюди і затоварюються всім необхідним. Наступного тижня фонд планує надіслати посилку в район між Волновахою та Донецьком.

ПОСТІЙНИХ ПОМІЧНИКІВ У ФОНДІ ЦІНУЮТЬ І ВІДДЯЧУЮТЬ СКРОМНИМИ ПОДАРУНКАМИ

А тих, хто активно допомагає збирати речі на фронт, чекає невелика подяка. Дарують їм чашки жовто-блакитного кольору з надписом «Зігрій бійця». Їх аж два ящики приніс теж небайдужий чоловік.

БУРЖУЙКИ РУЧНОЇ РОБОТИ ВІД ЛЬВІВСЬКИХ МАЙСТРІВ У ФОНДІ ОТРИМАЛИ ВПЕРШЕ. ЩИРО РАДІЮТЬ, ЩО ХТОСЬ НА ПЕРЕДОВІЙ БУДЕ  З ТЕПЛОМ

— Насправді такої неочікуваної допомоги дуже багато. Була в нас одна жіночка, яка дуже часто приносила різні речі. Ми приготували вже для неї одну чашечку в подарунок, лишили її черговими по складу, щоб не забули, і повідомлення необхідне зробили. Але тижнів два-три вона чомусь не з’являлася. Чесно кажучи, вже хвилюватися почали. Аж тут прийшла, принесла в’язані шкарпетки, виявляється, ця жінка підключила консьєржок свого будинку до в’язання, — розповідає Наталя, яка сама працює тут лише два місяці. Каже, що прийшла спочатку на час своєї відпустки, але не змогла відмовитися від волонтерства, тому зараз поєднує його з основою роботою. — Або ще був цікавий випадок. Ми ж на кожну посилку клеїмо наліпку з логотипом «Зігрій солдата в зоні АТО». Їх замовляли на одній із типографій. Коли зробили замовлення, нам передзвонили й сказали, що зроблять ці наліпки безкоштовно.

Доки ми спілкувались із Наталею, інші волонтери — Олена та Людмила спакували п’ять посилок. Людмила заодно веде й бухгалтерію фонду, й допомагає в пакуванні. Жінки перевіряли, чи все поклали, і наостанок вклали ще й саморобні пряники від дітей,  покриті жовто-синьою глазур’ю. Довго вибирали листи, які передати бійцям, бо всі по-своєму зворушливі та гарні.

— Зазвичай листи та малюнки вивішують у червоному кутку або біля їдальні, щоб було видно, — каже Людмила. — Ми ж це бачимо, бо коли є можливість, роблять фотознімки, що солдатам довезли наші посилки.

Доки Олена й Людмила пакували ті речі, їхні очі світилися від радості. Та й ніхто на волонтерському складі не ходив із похмурим обличчям. Хоч і стомлені трохи, заклопотані, ці люди здалися світлими та щасливими. Адже добру справу роблять.