Від стерилізації до... евтаназії

Питання зменшення популяції бездомних тварин особливо гостро постало напередодні Євро-2012. Але втілювати в життя довгострокові проекти з продуманими механізмами тоді не було часу, і собак почали просто винищувати — травити й відстрілювати. Зробити це непомітно не вдалося. Міжнародні зоозахисні організації звернули уваги на ситуацію в Україні: у соцмережах з’явилося відео про вбивства тварин напередодні чемпіонату, тож міжнародна спільнота закликала людей бойкотувати спортивну подію, а зірки кінематографу Бріджит Бардо і Ален Делон написала відкритого листа з вимогою припинити в Україні жорстокі вбивства тварин. Тоді українська влада пообіцяла розв’язати цю проблему цивілізовано.

Минуло понад півроку, а проблему досі не вирішено. Більше того, із середини осені, за даними зоозахисників, у різних містах України знову розпочалося жорстоке винищення безпритульних тварин — стерилізованих, внесених у реєстр, із відповідними кліпсами та нашийниками, таких, які мають опікунів. У листопаді випадки отруєння тварин були зареєстровані в Донецьку, Києві, Дніпропетровську, Львові та інших містах. Заявляють про такі випадки і мешканці Севастополя, які власними зусиллями намагаються допомогти тваринам. Зоозахисники говорять, що тварин можуть вбивати як комунальні служби, так і догхантери. У будь-якому разі відповідальність за ситуацію, яка склалася, має нести влада, не здатна впровадити комплексну гуманну програму з регулювання кількості бездомних тварин на вулицях міст і створити максимально комфортні та компромісні умови співжиття людей і тварин. Наприклад, проект програми охорони тваринного світу та регулювання кількості безпритульних тварин на території Вінниці на 2013 — 2020 роки передбачає специфічний пункт: тваринам, яким протягом місяця не знайдуть власників, робитимуть        евтаназію. Чи можливо і як досягти компромісу в питанні, коли, з одного боку, ідеться про     безпеку людей, а з другого— про життя тварин та їхній захист від жорстокого та безглуздого винищення; яким може бути вихід із ситуації і яка роль у цьому держави — у матеріалах авторів «Дня».

Проект програми охорони тваринного світу та регулювання чисельності безпритульних тварин на території Вінниці на 2013—2020 рік викликав палку дискусію. Революційність нововведень полягає передусім у тому, що нововведення не передбачає повернення безпритульних собак на вулиці міста після стерилізації, як відбувалося ще нещодавно. Відтепер тваринам, яким протягом тридцяти днів не знайдуть нових власників, загрожує евтаназія. На думку розробників, такий підхід дозволить нарешті зменшити кількість безпритульних тварин практично до нуля, а разом із цим ліквідувати й ризики, що супроводжують їх співіснування з людьми. Мова йде передусім про перенесення збудника сказу та інших захворювань і покусів. Утім, проект програми передбачає й низку інших важливих заходів, заснованих на детальному вивченні досвіду різних країн. Зокрема, вже наступного року у Вінниці планується розпочати будівництво сучасного муніципального притулку для бездомних собак.

НОВИЙ ПІДХІД

На території міста, за різними підрахунками, нині мешкає від 10 до 12 тисяч безпритульних тварин. Причому їхня кількість із кожним роком невпинно збільшується. Відповідно зростає й кількість скарг вінничан, яких непокоїть таке вимушене сусідство.

За оцінками міської влади, діяльність притулку «Планета», волонтери якого декілька років займаються стерилізацією безпритульних собак із подальшим поверненням їх на вулиці міста, — не вирішує цю проблему. Кількість тварин на вулицях Вінниці не зменшується. «Проблема критична, вирішувати її треба негайно, — розповідає директор департаменту комунального господарства і благоустрою Вінницької міськради Ігор Корольчук. — Існуюча модель вирішення цього питання, на жаль, не дуже ефективна».

За його словами, з аналогічною проблемою зустрічались міста і в інших країнах, особливо в Європі. У більшості з них нині поєднують принципи гуманного поводження з тваринами із практичними та ефективними засадами. Причому закріплені вони відповідними директивами Європейського Союзу і законодавчими актами на національному рівні.

Але чинне українське законодавство не передбачає чіткого регулювання цього питання, тому Вінниця визначає власну модель поводження з безпритульними тваринами. Передусім планується збудувати у віддаленій частині міста сучасний муніципальний притулок для бездомних тварин. «Він складатиметься із двох блоків (на 48 та 42 вольєри), ветеринарної клініки та адміністративної будівлі, — розповідає Ігор Корольчук. — Щомісяця він зможе приймати орієнтовно 400 тварин. Виловлювати тварин будуть нетравматичними засобами і направлятимуть у притулок. Спочатку собака потраплятиме в карантинну зону, де ветеринар оцінить стан здоров’я та у разі необхідності надасть першу медичну допомогу, а інші працівники проведуть санітарну обробку та очистку від паразитів і комах. У притулку тварини можуть залишатися місяць. Протягом цього часу інформацію про них буде розміщено на різних інформаційних ресурсах для того, щоб знайти для них господарів. Як і в Європі, до процесу пошуку господарів для безпритульних собак зможуть долучатися благодійні організації, волонтери та зоозахисники».

ОБ’ЄДНУЮЧИ ЗУСИЛЛЯ

На думку розробників програми, таке поводження із бездомними собаками об’єднає зусилля влади, захисників природи та самих вінничан, бо передбачає колективну відповідальність за долю тварин. «У такій схемі кожен виконує своє покликання. Зокрема, влада забезпечує     відлов, первинне утримання та надання медичної допомоги, а також інформування вінничан про собак, які знаходяться у притулку, а захисники тварин та       небайдужі мешканці докладають усіх зусиль, щоб влаштувати їх, передати у надійні руки»,            — пояснює Ігор Корольчук.

Одним із важливих елементів нової програми є створення єдиного електронного реєстру собак, до якого буде внесено домашніх улюбленців та тих, яких взяли із притулків. Це дозволить оперативно відшуковувати власника, який загубив собаку на вулиці або навмисне залишив її напризволяще. Реєстрацію тварин проводитимуть ветеринарні служби, притулки, приватні ветеринарні лікарі та кінологічні клуби.

За вісім років у Вінниці з’явиться орієнтовно двадцять спеціальних майданчиків, де господарі зможуть вигулювати своїх тварин. Такі майданчики будуть огороджені та обладнані спеціальними засобами, які допомагатимуть тренувати собак.

Реалізація усіх заходів, які передбачені у проекті Програми охорони тваринного світу та регулювання чисельності безпритульних тварин на території Вінниці розрахована на вісім років. Збудувати притулок планується за наступні два. На ці потреби буде виділено кошти з державного, обласного та міського бюджетів у розмірі до 3,5 млн грн. Найбільше навантаження на притулок очікується 2014 року, але вже у наступні за ним роки прогнозується значне зменшення кількості безпритульних тварин на вулицях міста, відповідно і поменшає роботи для притулку.

Висловити свою думку щодо проекту програми охорони тваринного світу та регулювання чисельності безпритульних тварин на території Вінниці може кожний. Свої думки та пропозиції слід надсилати на електронну адресу [email protected] або висловлювати за телефонами: (0432) 59-53-48, 59-52-98.

КОМЕНТАРІ

«ДО ГУМАННОСТІ ЦІЙ ПРОГРАМІ ЩЕ ДАЛЕКО»

Валентина ЦИМБАЛ, директор притулку тварин «Планета»:

— Мені здається, що до гуманності цій програмі ще далеко. Облік тварин та роз’яснювальна програма — чудовий початок, це потрібно зробити. Але я не погоджуюся з пунком, що передбачає: людина, яка не в змозі утримувати тварину, зобов’язана здати її до притулку. Одна річ, якщо мова йде про того, хто «награвся» тваринкою і більше не хоче за неї відповідати. Інша, коли людина час від       часу наглядає за так званою дворовою твариною, піклується, шукає їй господаря. Так, вона не приділяє їй максимум своєї уваги, але хіба ми маємо змушувати її віддавати цю тварину до притулку? І якщо хтось тимчасово у підвалі облаштував такий собі міні-притулок, щоб тварина мала де перебути, поки знайдуться нові господарі, невже ми маємо цьому перешкоджати?

Алла ШЕВЧЕНКО, президент благодійного фонду «Планета»:

— Вважаю, що правила щодо евтаназії, які прописані в програмі, є неприйнятними. Ми не давали життя тварині, то й не маємо права його відбирати. Натомість повинні зробити усе від нас залежне, щоб тварини були влаштовані якомога комфортніше та помирали своєю смертю. Це не так вже й довго, зазвичай у            притулку тварина живе два-три роки. Але дати прожити їй цей час — завдання цілком можливе. Адже є досвід закордонних            служб, а також досвід одеського притулку, який побудували німці.

«НАЙГОЛОВНІШЕ — БЕЗПЕКА ЛЮДИНИ»

Григорій СИДОРУК, начальник Головного управління ветеринарної медицини Вінницької області:

— Найголовніше в західних концепціях утримання домашніх тварин — безпека людини. У деяких бразильських штатах навіть заборонено йти вулицею з собакою на відведений для неї майданчик. Натомість господар має привезти туди свого улюбленця, щоб він не зустрічав дорогою пішоходів. Здоров’я людини має завжди бути на першому місці. Я не за те, щоб знищувати без розбору собак і котів, але маємо пам’ятати, що вони переносять багато небезпечних хвороб, які одразу не побачиш і пальцями не помацаєш. За своєю підступністю та поширенням це навіть гірше, ніж сказ. Тому профілактика такого зараження дуже важлива.

Олександр СОРОЧАН, головний державний санітарний лікар Вінниці:

— Проблема спільного проживання людей і тварин завжди була і буде. 2010-го ми мали 1057 людей покусаних тваринами, 2011 року — 941, 2012 року — 1099. Лише за грудень цього року покусано 48 людей, із них — 11 дітей. Лікування потребувало 19 чоловік. Хтось говорить, що породисті собаки кусають людей ледь не частіше, ніж безпритульні. Але це не так! Наприклад, цього року породисті собаки покусали людину лише у 180 випадків із 1099. Чому ми говоримо про покуси і так про це переживаємо? Бо це не просто неприємність. У людини, яку покусала собака, часто виникає непереборний страх, особливо якщо це дитина. А це може викликати серйозні психологічні проблеми. До того ж сказ переноситься виключно через заслинення місця покусу. Вінниця досить щільно оточена лісовими масивами. Тож завжди є ризик передачі збудника сказу від диких тварин до тих, що живуть у місті. А це — стовідсоткова смертність для людини, яка буде покусана і не лікуватиметься.

«НЕ СТАВМО СОБІ ЗА ЗАВДАННЯ ЗНИЩИТИ ТВАРИН»

Михайло БАРДІН, голова правління Подільского центру прав людини:

— Гадаю, що скоротити кількість собак з 12 тисяч майже до нуля, як це передбачає програма,    — практично неможливо. За свою історію популяція вуличних собак виробила ефективні механізми боротьби за своє існування. Якщо вони прожили тисячоліття поряд із людиною, то давайтене ставити собі за завдання знищити їх зовсім, бо це недосяжна мета. Натомість у програмі має бути написано: «Потрібно суттєво знищити кількість безпритульних собак, наприклад удвічі». Це вже цілком досяжна мета в рамках семирічної програми, якщо її будуть реалізовувати, а не віддадуть на відкуп догхантерам.