Закон для... десяти мільйонів українців

У Комітеті з питань науки та освіти підійшли до фінішу в розробці нового закону про освіту. Останнім кроком на цій тривалій, дискусійній і непростій «біговій доріжці» стали відкриті парламентські слухання. На них запросили 130 представників педагогічної та громадської спільноти, представників міністерств та академічних установ. Таке широке обговорення запланували, щоб батьки, вчителі, урядовці та чиновники почули основні засади закону. І поки готовий документ не потрапив до сесійної зали, в усіх учасників обговорення є можливість надати свої пропозиції. «День» пропонує огляд основних «цеглинок», на які  спиратиметься майбутній закон про освіту, котрий, до речі, стосуватиметься життя десяти мільйонів українців.

АНГЛІЙСЬКА МОВА НА РІВНІ В1

Перше, на чому акцентує увагу голова освітнього комітету Лілія Гриневич, курс країни на євроінтеграцію має відображатись і в освіті: «Треба зробити нашу систему впізнаваною для світу, прозорою, щоб наші випускники в європейському просторі почувалися повноцінними громадянами. Це веде до зміни структури освіти, змісту та стандартів. Бо якщо ми прагнемо, щоб кожен випускник знав одну європейську мову на рівні В1 (незалежний користувач), здобув певні компетентності, й при цьому не зашкодити здоров’ю дітей, треба збільшувати час навчання. І це складна реформа, бо одного разу ми змушені були повертатися назад від цього шляху. Тому зараз вона має бути надзвичайно продуманою».

НАВЧАТИСЯ — 12 РОКІВ

Отже, 12-річна система освіти повертається однозначно. «День» уже писав, що освітяни затвердили формулу навчання майбутніх школярів: п’ять років у початковій школі, чотири у середній, після дев’ятого класу вступні іспити до вищої академічної школи або професійної. Тут після трьох років навчання випускник зможе стати кваліфікованим робітником або молодшим спеціалістом.

А заклади професійної освіти зараз у роздумах: як їм далі працювати, чи не буде скорочень, чи треба готувати додаткові кадри. Заступник міністра освіти та науки Павло Полянський пропонує, щоб такі навчальні заклади отримували ліцензію на підготовку кваліфікованих робітників: хто спроможний це проліцензувати, той буде у пріоритеті.

ОНОВЛЕНА ІНСПЕКЦІЯ

«Для оцінки середньої та вищої освіти ми змінюємо роль інспекції ВНЗ, оскільки зараз виші отримали значний рівень автономії, інспекція може розглядати лише окремі звернення щодо них. Натомість закон пропонує мати регіональні підрозділи інспекції, які вивчатимуть рівень якості освіти. Ми прагнемо в закон закласти автономію навчальних закладів, коли вчителі зможуть самі створювати програми, обирати методики навчання. Однак на центральному рівні мають бути серйозні механізми відслідковування якості», — пояснює Лілія Гриневич завдання оновленої інспекції.

Справді, останніми роками до інспектування вишів було двояке ставлення, в часи Майдану то був спосіб втихомирення студентів, щоби не бігали по революціях, не висловлювали своїх поглядів і сприймали все, що відбувається навколо, як даність. І це лише підсилило дискусію, що роль освітніх інспекторів слід змінювати.

ЗАРОБІТНА ПЛАТА

Найбільш болюче і дискусійне питання не для тих, хто пише закон, а для тих, хто за ним живе, — це заробітна плата педагогів. Збільшувати її будуть, однак не одразу і не всім. Робоча група експертів пропонує такий підхід: чим більша кваліфікація вчителя, тим більшою буде його ставка. На перехідному етапі між старим та новим законами вчителі зможуть пройти добровільно незалежну сертифікацію, після цього можуть сподіватися на новий рівень оплати праці.

У брошурах, які роздали учасникам слухань, є табличка з нинішніми та майбутніми ставками педагогів. Судячи з цифр, схоже, дива не буде. До прикладу, нині посадовий оклад директора школи становить 2377 гривень, а пропозиція — 3459 гривень.  Або ж педагог без категорії нині отримує 1474 гривні, у майбутньому — 2198 гривень. Але нагадуємо, що це лише пропозиції комітету парламенту, до остаточного варіанту все може змінитися.

ДОМАШНЯ ОСВІТА

Уперше на рівні закону офіційно затвердять неформальну та інформальну освіту: у родині, на робочому місці й самоосвіту. «Також пропонуємо домашню сімейну освіту, бо є спільнота батьків, яка хоче забезпечити дітям навчання самостійно. Якщо батьки можуть забезпечити домашню освіту, а дитина підтвердить свої знання у навчальному закладі, то чому б ні», — вважає Лілія Гриневич. Неформальну освіту законотворці бачать у вигляді коротких курсів, тренінгів чи семінарів.

ХТО ПЛАТИТИМЕ?

Певно, батьків цікавить, чиїм коштом працюватиме школа. Позиція чиновників: звісно ж, державним, і на фінансування додаткового 12-го року навчання влада мусить знайти додаткові інвестиції. Та хоч Міносвіти наполягає, що вступ першачків до школи має бути без конкурсів, тестів та благодійних внесків, але стара  система ще працює.

«Громадяни, сплативши у вигляді податку на навчання своїх дітей, мають право і можуть розраховувати, що без будь-яких додаткових інвестицій їхні діти здобуватимуть якісну освіту в школах чи садках. У великих містах склалася ситуація, коли де-юре комунальні заклади де-факто такими вже не є, вони є більше приватними, бо питома вага коштів отримується від батьків на рахунки фонду, і  вони є незрівнянно більшими, ніж ті кошти, що надходять до нього з локального бюджету. Тому це треба правильно узаконити і визначатися зі статусом», — переконаний Павло Полянський.

ЧЕКАЄМО ОСЕНІ

Із такими пропозиціями комітету всі учасники слухань погодилися. Тепер ці напрацювання переходять у руки урядовців. Кабінет Міністрів має час до червня, щоб подати до Верховної Ради вже готовий законопроект. Якщо до кінця цієї сесії його ухвалять, літо стане часом для роздумів, що саме з осені можна буде впровадити у школи. А як ні — восени отримаємо лише закон.

ДО ТЕМИ

Школа – вдома

Громадські активісти пропонують у новій редакції Закону України «Про освіту» закріпити сімейну форму навчання

Оксана МИКОЛЮК, «День»

Сьогодні в Україні ведеться активне обговорення нової редакції Закону України «Про  освіту». В обговоренні, серед інших, активну участь беруть громадські організації, представники шкіл недержавної форми власності, об’єднання, які намагаються внести в закон інновації, динаміку, рух і зміни. Адже в Європі не тільки середня освіта триває протягом 12 — 14 років, там немає ніяких проблем із інноваційними підходами, зокрема сімейною формою навчання.

Цю ідею в Україні вже півтора року розвиває ГО «Всеукраїнська асоціація e-LearningUA». Суть — домогтися затвердження на законодавчому рівні таких форм навчання, як сімейна (хоумскулінг) та дистанційна (e-learning). Основним мотивом, коли батьки з дітьми вдаються до сімейної та дистанційної форм навчання (не враховуючи проблеми зі здоров’ям та особливу обдарованість), — незадоволеність якістю освіти та ставленням учителів до дітей. Батьки побоюються, що вчителі відіб’ють бажання вчитися, що школа негативно вплине на дитину. За словами представниці цієї ініціативи, сьогодні може з’явитися велика кількість прихильників сімейної освіти, але система освіти не дає «зеленого світла» цьому напряму. Причина, очевидно, у фінансуванні. Бо якщо під час запровадження такої форми навчання  воно «піде за дитиною», зменшаться можливості маніпуляції державними коштами. 

— У нас є закони для інклюзії та талановитих дітей — вони можуть не відвідувати середню школу і обрати для навчання сімейну форму. А для просто охочих навчатися вдома — немає... Але зазначу, що ті, хто переходить на домашню освіту, повертатися в школу вже не хочуть. Тому що так діти мають більше свободи, вони хочуть вибирати самі, — говорить представниця ГО «Всеукраїнська асоціація e-LearningUA» Роксолана Левицька. — Моя дитина відмову вчитися в середній школі мотивувала тим, що там пропонується велика програма, яка їй нецікава. На домашньому навчанні вона встигає зробити і програму, і багато речей, які їй дійсно цікаві: на тренінгах і курсах дочка має те, чого їй не вистачало в школі, й устигає зробити втричі більше... Я глибоко вивчала закони і домоглася того, щоб дитина навчалася вдома — без довідок про хворобу чи довідок, що ми — суперталановиті. Так, це складно, але можливо. Згідно з нинішнім законодавством, молодша школа може добитися сімейного навчання, а старша — ні.

Батьки, які обирають сімейну форму навчання (або, принаймні, хочуть), — це, без сумніву, люди, які мають що дати своїй дитині. Варіант просто «здати» свого нащадка в школу — не підходить, тому що батьки мають уявляти, чого хочуть від освіти — яких знань та навичок, а ще   атмосфери, в якій дитина має вчитися, та задовільного стану її здоров’я.  Сьогодні закони про домашню середню освіту діють у країнах ЄС, Америці та Азії. В Грузії, після реформ, — теж є. Чому б і нам не забороняти батькам навчати своїх дітей?

За словами голови Комітету ВР з питань науки та освіти Лілії Гриневич, які вона нещодавно сказала на черговому обговоренні законопроекту, в новому законі «має бути палітра вибору для тих, хто хоче забезпечити своїй дитині індивідуальну освітню траєкторію». Ще є трохи часу, щоби внести зміни, які пропонує громадськість, і зробити Закон «Про освіту» більш зручним для батьків та дітей, а не для чиновників і системи освіти.

Лілія Гриневич вважає, що «доробки громадянського суспільства цілком відповідають вимогам часу». Отже, час здійснювати реформи на ділі.