Леонід КОЖАРА: «Український рік ОБСЄ: екватор головування»
Вже понад шість місяців Україна здійснює керівництво Організацією з безпеки і співробітництва в Європі — найбільшою у світі регіональною безпековою структурою, яка об’єднує 57 держав Європи, Центральної Азії та Північної Америки. Середина року, звичайно, — це не час для підсумкових оцінок результатів нашого головування. Оцінювати їх можна буде після проведення у Києві ХХ Міністерського засідання ОБСЄ у грудні цього року. Але вже перше півріччя на чолі ОБСЄ довело: Україна гідно виконує цю відповідальну місію.
ВІДНОВЛЕННЯ ДОВІРИ ЯК ОСНОВНИЙ ВИКЛИК ОБСЄ
Держава, яка очолює ОБСЄ, бере на себе серйозну відповідальність, оскільки Організація посідає особливе місце в архітектурі євроатлантичної та євразійської безпеки. Її унікальність обумовлюється трьома ключовими чинниками.
Перший полягає у широкому географічному охопленні — «від Ванкувера до Владивостока».
Другий — у всеохоплюючому мандаті у сфері безпеки.
Третій — у консенсусному підході до прийняття рішень.
З’явившись майже сорок років тому, НБСЄ/ОБСЄ стала важливою платформою діалогу між ідеологічними суперниками та сприяла подальшим демократичним змінам у регіоні.
Не буде перебільшенням сказати, що саме ОБСЄ маємо в першу чергу дякувати за припинення багаторічного ідеологічного протистояння двох протилежних таборів у Європі.
Багато країн, взявши на себе у Гельсінкі важливі внутрішні зобов’язання, почали змінюватися зсередини. Поступово мінялася суспільна атмосфера в країнах, вражених вірусом авторитаризму, і ці зміни згодом призвели до падіння «залізної завіси» та Берлінського муру.
Україна завжди мала до ОБСЄ особливе ставлення. Гельсінський заключний Акт, який закріпив право націй на самовизначення та дав потужний поштовх до активізації громадського руху, став наріжним каменем у фундаменті української незалежності. А напрацьовані до того часу в ОБСЄ спільні норми та стандарти, зокрема у сферах демократії та прав людини, стали значною мірою основою розвитку вітчизняної політичної та правової системи.
Ставши у 1992 році повноправною державою-учасницею на той час ще Наради з безпеки та співробітництва в Європі, Україна отримала унікальну можливість брати безпосередню участь в обговоренні і вирішенні актуальних проблем міжнародної безпеки в регіоні відповідальності цієї Організації.
На сьогодні регіон ОБСЄ утвердився як основний простір, на якому Україна реалізує свої зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні інтереси. Достатньо відзначити, що з першої тридцятки основних торговельних партнерів України у минулому році двадцять п’ять країн є державами-учасницями або партнерами зі співробітництва ОБСЄ. Так само переважна більшість стратегічних партнерів нашої держави розташовані саме в зоні відповідальності ОБСЄ.
Впродовж останніх років значення ОБСЄ для України посилилося ще більше. Визначальну роль у цьому відіграє позаблоковий статус нашої держави. Неучасть України в жодній іншій військово-політичній організації природнім чином обумовлює нашу зацікавленість у підвищенні ефективності ОБСЄ, зміцненні її можливостей та більш повній реалізації її потенціалу.
Саме тому ми розглядаємо наше головування в ОБСЄ як унікальну можливість зробити свій внесок у подальше зміцнення цієї Організації.
Вважається, що всі стратегічні завдання, які ставилися перед Організацією в середині 70-х та на початку 90-х років минулого століття, в цілому, виконані.
Постає закономірне запитання — яким має бути «завтрашній» порядок денний для ОБСЄ?
Спільну відповідь на це запитання доводиться шукати у складних умовах.
Учасники останнього засідання Ради Міністрів ОБСЄ у грудні минулого року в Дубліні відверто говорили про кризу довіри та брак політичної волі в Організації.
Однак не варто покладати всю відповідальність на ОБСЄ, звинувачуючи її у слабкості та неефективності інструментарію.
Реальність полягає в тому, що проблемні питання, які обтяжують діалог в рамках Організації, мають зовнішній вплив. Стан же співробітництва в рамках ОБСЄ лише відображає суть міждержавних відносин і рівень довіри між її державами-учасницями.
На жаль, баланс інтересів 57 держав-учасниць ОБСЄ є надзвичайно крихким. Подолання конфронтаційного мислення залишається важливим завданням. Місія головування полягає у зміцненні духу співробітництва, однак без політичної волі усіх держав-учасниць досягти успіху буде важко.
Певні сподівання ми покладаємо на розпочатий Українським головуванням трирічний процес «Гельсінкі +40», який ми просуваємо у тісній взаємодії з наступними головуваннями Швейцарії та Сербії. Його суть — у прагненні відновити «дух Гельсінкі», який дозволив у 1975 році прийняти історичний Гельсінський заключний Акт.
В цілому всі погоджуються з тим, що до 40-ї річниці схвалення цього документа Організація має підійти зі спільним баченням ролі ОБСЄ у сучасних безпекових реаліях, а також кроків, які дозволять посилити довіру між державами-учасницями та підвищити ефективність Організації.
А кінцева мета — наблизитися до створення на просторі ОБСЄ вільного, демократичного, єдиного та неподільного Євроатлантичного та Євразійського безпекового співтовариства, як це було передбачено в Ювілейній декларації саміту ОБСЄ в Астані 2010 року.
Що вдалося зробити Україні у цій сфері за півроку?
Насамперед ми змогли забезпечити належну динаміку процесу та згенерували інтерес держав-учасниць до обговорення найбільш складних питань порядку денного ОБСЄ.
Обов’язковими учасниками діалогу Україна бачить представників академічних установ та громадянського суспільства. Їхня участь посилить вагомість рекомендацій, які надасть Українське головування, щодо посилення ефективності співробітництва у всіх трьох вимірах діяльності ОБСЄ.
НЕВРЕГУЛЬОВАНІ КОНФЛІКТИ — ПРІОРИТЕТНА УВАГА ГОЛОВУВАННЯ
Чи не найбільше спільноту ОБСЄ хвилює врегулювання тривалих конфліктів — у Придністров’ї, Нагірному Карабаху та в Грузії.
Навіть у «замороженому» стані ці конфлікти становлять загрозу європейській безпеці, стримують економічний розвиток втягнутих у таке протистояння країн. Тисячі біженців досі не можуть повернутися до своїх домівок.
Водночас маємо пам’ятати: життєздатне і довготривале рішення конфлікту повинне бути сприйняте й підтримане як політичними лідерами сторін конфлікту, так і населенням відповідних держав чи регіонів. Крім того, на перший план виходять питання гарантій виконання досягнутих рішень.
Тому важливо стимулювати переговори, створюючи для них необхідну основу і пропонуючи компромісні варіанти вирішення проблемних питань.
Які цілі ставить перед собою Українське головування?
Гранично реальні та зрозумілі. Асаме — невеликими, але послідовни ми кроками досягати прогресу. Відновлювати довіру між учасниками конфлікту. Надавати свій майданчик для переговорів.
Серед усіх тривалих конфліктів у фокусі нашої уваги, зрозуміло, — Придністров’я. Зовсім не випадково перший візит як діючий голова ОБСЄ я здійснив саме до Молдови.
Більше того, за півроку ми провели два раунди переговорів із придністровського врегулювання у форматі «5+2». Обидва відбулися на українській території — у Львові та в Одесі. На друге півріччя готуються наступні зустрічі.
Ми наполегливо працюємо над тим, щоб діалог між керівництвом у Кишиневі та Тирасполі не припинявся. Вживаємо зусиль для запобігання зростанню напруги в Зоні безпеки.
На порядку денному — покращення у сфері свободи пересування, активізація співробітництва правоохоронних органів, економічна та гуманітарна співпраця.
Вважаємо, що досягнення прогресу у цих напрямках зміцнюватиме основу політичного врегулювання придністровського конфлікту.
Разом із ООН та ЄС Україна цього року головує на Женевських міжнародних дискусіях — на майданчику, створеному після збройного конфлікту в Грузії у 2008 році.
Дискусії, в яких беруть участь грузинські, абхазькі та південноосетинські представники за участі США та РФ, спрямовані на вирішення нагальних питань безпеки та потреб населення регіонів, що постраждали від конфлікту.
Саме ці питання були в центрі уваги головування під час мого візиту до Грузії у червні цього року, оскільки навіть через п’ять років після війни ситуація залишається складною.
За посередництва українського головування щомісяця в Грузії проходять засідання Механізму попередження та реагування на інциденти, на якому обговорюються питання безпеки в зоні лінії адміністративного кордону з Південною Осетією.
Їх учасники об’єктивно констатують: від початку року ситуація стала стабільнішою, а кількість інцидентів — зменшилася.
Тематика нагірнокарабаського врегулювання була ключовою на порядку денному моїх нещодавніх переговорів з керівництвом Азербайджану та Вірменії.
Головні сигнали, які доносить Україна як головуюча в ОБСЄ: необхідність завершити узгодження базових принципів врегулювання конфлікту, утримуватися від односторонніх кроків, стабілізувати ситуацію на лінії дотику.
Україна підтримує зусилля співголів Мінської групи — представників Росії, США та Франції — зі сприяння мирному врегулюванню нагірнокарабаського конфлікту. За півроку співголови вже двічі відвідували Київ, і ми мали змістовні дискусії про перебіг процесу врегулювання.
УКРАЇНСЬКИЙ ПОРЯДОК ДЕННИЙ ДЛЯ ОБСЄ
Визначаючи пріоритети головування, Україна прагнула зберегти баланс між трьома вимірами діяльності ОБСЄ — політико-військовим, економіко-довкільним та людським.
В актив головування можна сміливо занести, наприклад, прогрес у роботі над оновленням «Принципів ОБСЄ, що регулюють нерозповсюдження», які були схвалені далекого 1994 року. Розраховуємо на завершення відповідної роботи до Київського міністерського засідання ОБСЄ.
А нещодавно в рамках ОБСЄ було започатковано розробку проекту документа зі зміцнення довіри у сфері кібернетичної/інформаційної безпеки. В ухваленні цього документа зацікавлені всі без винятку 57 держав-учасниць ОБСЄ.
Безперечний здобуток Українського головування — суттєва інтенсифікація з нашої ініціативи дискусій в ОБСЄ з енергетичної безпеки. До 2013 року ця тема знаходилася фактично на периферії інтересів ОБСЄ.
Президент України Віктор Янукович та президент Туркменістану Гурбангули Бердимухамедов виступили зі спільною ініціативою щодо проведення в жовтні цього року в Ашгабаті конференції високого рівня ОБСЄ з питань енергетичної безпеки. Ця ініціатива викликала значний інтерес та підтримку серед країн-учасниць Організації.
Ми розраховуємо на те, що Ашгабатська конференція стане початком процесу, який призведе до істотного підвищення міжнародної ролі ОБСЄ у сфері енергетичної безпеки.
Найбільш значущий приклад важливої ролі ОБСЄ у забезпеченні екологічної безпеки держав-учасниць знову таки пов’язаний із нашою державою. Йдеться про реалізацію Україною спільного з ОБСЄ проекту з утилізації 16,4 тис. тонн високотоксичних компонентів рідкого ракетного палива «меланж».
Цей проект є наймасштабнішим в історії проектної діяльності ОБСЄ. Загальна кількість вже вивезеного з України меланжу складає близько 11 тис. тон. Українці більше не потерпатимуть від загроз, пов’язаних із цією високотоксичною речовиною.
Хоча людський вимір безпеки ОБСЄ традиційно йде третім за рахунком, захист прав людини та основоположних свобод посідає особливе місце в діяльності Організації.
Свобода ЗМІ та безпека журналістів, боротьба з проявами нетерпимості чи дискримінації, свобода віросповідання, свобода зібрань та об’єднань, демократичні вибори і спостереження за ними, захист прав осіб, що належать до національних меншин, — ці питання постійно перебувають у центрі уваги Організації.
Сприяння виконанню державами-учасницями ОБСЄ зобов’язань, спрямованих на посилення захисту прав і основних свобод людини, є пріоритетом Українського головування.
На цій ниві нами за півроку зроблено чимало.
Ми успішно провели чотири міжнародні заходи у людському вимірі, два з яких є конференціями високого рівня. Щоб уявити собі, якої масштабної роботи це потребувало, згадаймо лише на хвилинку, які величезні розбіжності накопичилися останніми роками у позиціях держав-учасниць з питань прав і свобод людини.
Тому забезпечити проведення заходів ОБСЄ у цьому вимірі було дуже й дуже непростим завданням. Проте українському головуванню вдалося знайти точки дотику з усіма країнами-членами ОБСЄ.
Високу оцінку міжнародної спільноти знайшли зусилля українського головування щодо зміцнення ролі ОБСЄ у контексті протидії одному із найжахливіших злочинів сучасності — торгівлі людьми.
У червні в Києві відбулася конференція високого рівня «Зміцнення ролі ОБСЄ у боротьбі проти торгівлі людьми». Участь у ній взяли високопосадовці з усіх держав-учасниць ОБСЄ, парламентарі, керівники міжнародних інституцій та неурядових організацій, провідні міжнародні експерти.
Конференція фактично стала першою за багато років спробою підняти питання торгівлі людьми на якісно новий рівень. Її учасники надали чимало практичних рекомендацій щодо того, яким чином консолідувати міжнародні та національні зусилля у боротьбі з сучасними формами рабства, як ефективно користуватися наявним інструментарієм для виконання вже існуючих зобов’язань у цій сфері.
Значна увага українського головування приділяється вихованню молоді на засадах толерантності та недискримінації.
Важливий внесок у досягнення цієї мети покликаний зробити Дитячо-молодіжний саміт ОБСЄ. Він буде проведений з 20 липня по 1 серпня 2013 року на базі Міжнародного дитячого центру «Артек» під егідою українського головування в ОБСЄ. Його співорганізаторами є Всеукраїнський благодійний Фонд Надії і Добра, Міністерство соціальної політики України та Міністерство закордонних справ України.
Молодіжний саміт ОБСЄ проводитиметься вперше в історії Організації, і ми розраховуємо, що такі заходи стануть доброю традицією в її дальшій діяльності.
Дані за підсумками кожного з заходів рекомендації становитимуть основу для зміцнення виконання зобов’язань ОБСЄ у сферах протидії торгівлі людьми, свободи пересування, сприяння толерантності та недискримінації, забезпечення свободи ЗМІ.
Українське головування домоглося відновлення співробітництва між Бюро з демократичних інституцій і прав людини ОБСЄ (БДІПЛ) та Парламентською асамблеєю ОБСЄ, що по праву стало однією з найважливіших подій першого півріччя у людському вимірі Організації.
Як відомо, обидві інституції здійснюють виборче спостереження. І тому минулорічна дублінська заява тодішнього президента ПА ОБСЄ про припинення дії двосторонньої угоди про співробітництво між ними призвела до парадоксальної ситуації, коли на президентських виборах у Вірменії дві окремі спостережні місії мали у своїй назві абревіатуру «ОБСЄ».
Ми приділили величезну увагу відновленню співробітництва з БДІПЛ у ході візиту в Україну чинного президента ПА ОБСЄ В. Гроссрука, з яким зустрілися Президент України, керівництво уряду та парламенту.
Я особисто призначив спеціальних координаторів короткострокових спостережних місій під час виборів, що відбувалися в Болгарії у травні та в Албанії у червні.
РОЗШИРЮЮЧИ ПРОСТІР БЕЗПЕКИ
Попри всі складнощі, модель безпекового співробітництва, якої дотримується Організація, залишається прийнятною. Це підтверджує, наприклад, минулорічний вступ до ОБСЄ Монголії.
А цього року я отримав листа від монгольського колеги з проханням про відкриття у цій країні польової присутності ОБСЄ. Українське головування направило наприкінці травня до Улан-Батора місію експертів. Вона допоможе визначити рівень підтримки, якої потребуватиме нова держава-учасниця для виконання зобов’язань у рамках ОБСЄ.
Існує інтерес з боку інших країн до поглиблення відносин з ОБСЄ за допомогою формату партнерства. Нещодавно до мене звернувся міністр закордонних справ Лівії з проханням про надання його країні статусу партнера ОБСЄ. Таке прагнення можна лише вітати, бо безпека простору ОБСЄ нерозривно пов’язана з безпекою прилеглих регіонів.
Найближчим часом українське головування розпочне консультаційний процес з цього питання.
НАЗУСТРІЧ КИЇВСЬКОМУ МІНІСТЕРСЬКОМУ ЗАСІДАННЮ ОБСЄ
Менш ніж за півроку міністри закордонних справ 57 держав-учасниць ОБСЄ та 11 держав-партнерів зі співробітництва зберуться у Києві на ювілейне, ХХ Міністерське засідання ОБСЄ.
Українське головування розпочало підготовку проектів документів, які виноситимуться на цей захід.
Ми свідомо взяли курс на якість, а не кількість майбутніх рішень. Успіх головування тієї чи іншої країни давно вже не вимірюється кількісними категоріями.
Наші пропозиції відображатимуть пріоритети Українського головування у всіх трьох вимірах безпеки, включаючи врегулювання конфліктів, принципи нерозповсюдження, кібербезпеку, вплив енергетичної діяльності на довкілля, протидію торгівлі людьми та просування процесу «Гельсінкі +40».
Ми розраховуємо на успішну реалізацію поставлених амбітних задач. Маємо такі інгредієнти успіху, як постійна увага до головування з боку керівництва держави, злагоджена взаємодія органів державної влади та високопрофесійна робота наших дипломатів у Києві, Відні та столицях держав-учасниць.
Тому впевнений: до зустрічі міністрів у Києві наша робота принесе вагомі результати — в інтересах нашої держави, ОБСЄ, регіональної та світової безпеки.
