Наша людина в Канберрі

Трагічні події на Донбасі та в Криму зблизили Україну та Австралію. Канберра рішуче засудила російську агресію та ввела санкції проти РФ. Однак ще більше наші країни об’єднало спільне горе — трагедія МН17 улітку 2014 року над Донбасом. Ця катастрофа дала поштовх до співпраці у створенні міжнародного трибуналу, щоб покарати винних у злочині та послугувала відкриттю в Києві посольства Австралії. Минулого року Президент України Петро Порошенко став першим в історії українським лідером, який відвідав Австралію.

Нещодавнє призначення ректора Дипломатичної академії при МЗС України Миколи Кулінича послом до Австралії — є цілком логічним та послідовним продовженням поглиблення відносин з Канберрою.

Більше того Микола Андрійович — спеціаліст із Азійсько-Тихоокеанського регіону та досвідчений дипломат. До цього він протягом 10 років очолював дипломатичну місію України в Японії, був за сумісництвом послом на Філіппінах, а також кілька років пропрацював в українському посольстві у Південній Кореї.

Днями, Микола Кулінич, який також є давнім другом «Дня», побував у редакції. Він поспілкувався з головним редактором Ларисою Івшиною та отримав від неї цінний подарунок — новинку з Бібліотеки газети «День» — «Повернення в Царгород». Микола Андрійович також відзначив, що «День» — перше українське видання, яке «розпитало його як майбутнього Посла України в Австралії».

До речі, очолюючи дипломатичну місію в Японії, пан Кулінич дав перше інтерв’ю саме «Дню», яке за його словами, викликало великий резонанс у японському МЗС.

Про плани зближення Києва і Канберри та вигоди для України від співпраці з Австралією, а також важливість української діаспори — читайте в ексклюзивному інтерв’ю з Миколою КУЛІНИЧЕМ.

ПРО ПОРЯДОК ДЕННИЙ

— Тривалий час Австралія для України була і політично, і географічно дуже віддаленою. Не лише на іншому боці глобуса, а просто — далеко.

Так трапилося, що доля «поселила» мене в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР). Перебуваючи в Японії та Південній Кореї — хоч би з ким я говорив про економіку чи політику — мова завжди заходила про Австралію. Ця країна є найбільшим експортером у країни АТР. Практично все з Австралії імпортується до Японії, Південної Кореї, а зараз і до Китаю. Це — продовольство, руди, метали (практично вся таблиця Менделєєва), зокрема — уран. До речі, атомні електростанції в Японії працюють на австралійському урані.

Коли я дізнався про своє призначення до Австралії, то одразу виник порядок денний. Він був сформований двома принциповими чинниками.

По-перше, самою Австралією, яка є унікальним явищем у геополітиці і в економіці. На жаль, до недавнього часу вона лишалася на периферії української уваги.

По-друге, за останні півтора року Австралія стала для нас надзвичайно близькою. Наші країни зблизило нещастя з «Боїнгом» МН17. Але найголовніше — духу австралійців багато в чому відповідає і Революція Гідності, і мужність самих українців.

Пам’ятаю, що наші перші політичні контакти були на рівні почесного консульства Австралії в України. Тоді почесним консулом України в Австралії був мій однокурсник Сергій Березовенко. Якось я запитав у нього: як тобі там працюється? Він відповів: австралійці — дивні люди і цим мене й «тримають».

ПРО ВИГОДИ СПІВРОБІТНИЦТВА З АВСТРАЛІЄЮ

— Австралія — це країна, яка формує не лише політичний і економічний клімат, а й геополітичну конфігурацію. Нещодавнє підписання договору про Транс-Тихоокеанське партнерство (ТРР) — це подія ХХІ століття. Мало хто ще зрозумів значення цього. Завдяки цьому документу, відкрилося 40% світового ринку і це утворило таке торгово-економічне об’єднання, аналогів якому немає у світі.

Що може отримати Україна від співробітництва з Австралією? Нам потрібні інвестиції, оскільки у нас немає і не буде найближчим часом потужної промисловості — нам треба її відновити і модернізувати. Однак інвестиції не приходять просто так. Наразі ми починаємо компліментарні відносини з Канберрою.

Традиційні інвестори в світі — США та ЄС. Але мало хто знає, що одним з найбільших країн-інвесторів, яка розвивається — є Австралія. Вона навіть створила інвестиційний Фонд майбутнього. Австралійці шукають, куди б вкласти свій капітал.

Нині Україна має Угоду про асоціацію з Європою. Уявіть, наскільки зараз легше австралійцям мати справу з Україною. Вони знають, що продуктом нашої спільної діяльності може бути Європа, оскільки у них поки що немає відкритого ринку з нею. До того ж мало хто думає про це, зважаючи на географічну віддаленість Австралії.

Австралія — сама по собі унікальний осередок на землі, країна-континент. Чи ви знаєте, що 80% флори і фауни Австралії автентичні? У світі немає нічого подібного. Ця країна має одні з найбільших рекреаційних можливостей у світі. Вона перетворюється на всесвітній курорт, куди їдуть туристи. Ціни недорогі, а умови — фантастичні.

ПРО АВСТРАЛІЙСЬКІ ІНВЕСТИЦІЇ В УКРАЇНУ

— Австралійці будуть всерйоз розвивати відносини, якщо вони матимуть економічний інтерес, будуть бачити, що можуть реалізувати свої інвестиційні плани (а такі намічаються). Мова не лише про австралійський капітал в Україні. Йдеться і про українські інвестиції до цієї країни. Наприклад, не є секретом, що Коломойський має свої активи в Австралії. Інші фінансові групи також мають там свої капітали. Але це все робиться не системно. Туди треба приходити зі стратегією і системністю — тільки тоді буде ефект.

Крім традиційно гірничорудної сфери, в якій австралійці зацікавлені — вони хочуть інвестувати кошти в наш гірничопромисловий комплекс.

Австралію також зацікавили можливості українського ІТ-сектору. Вони розуміють, що не можуть повторити феномен Каліфорнії, Кремнієвої долини. Їм потрібна технологічно обдарована молодь, яка виведе Австралію на новий якісний рівень розвитку. При населенні у 23 млн їм дуже важко змагатися із Японією, де живе 127 млн. А ще важче — з мільярдним Китаєм. Як Австралія може компенсувати це? Виключно новими технологіями. Уряд започатковує нові програми обміну, а найбільш обдаровані студенти отримують стипендії Endeavour, причому в найрізноманітніших напрямах. Це робиться для того, щоб покоління нових австралійців зробило якісний стрибок, адекватний до розмірів і можливостей країни.

ПРО ВІЙСЬКОВУ СПІВПРАЦЮ

— Зараз в Україні лихий час, час війни. Австралія відгукнулася на російську агресію і підтримала нас не лише морально, а й матеріально.

Австралія — найбільш близький союзник США. До цього часу існує військово-політичний блок АНЗЮС (Австралія, Нова Зеландія, Сполучені Штати. — Ред.), де вони координують свої дії.

Канберра не буде самостійно ухвалювати рішення щодо надання Україні зброї. Вона буде діяти координовано із США. Якщо австралійці побачать, що Вашингтон приступить до практичної реалізації допомоги, то я не виключаю, що вони можуть це зробити.

Зараз, хоч як це дивно, нам цікаво не це. На початку 2000-х рр. Австралія зробила одну з найуспішніших реформ оборонного відомства, залучивши до схеми управління міністерством оборони громадянсько-військове керівництво.

Нині в Україні волонтерський рух перехопив на себе ініціативу. Де місце військових серед волонтерів і волонтерів серед військовиків? Як зробити синергію цього процесу? В австралійців є досвід і ця реформа нам дуже цікава. Якби ми вивчили ці принципи роботи, то такий досвід більший за будь-яке озброєння.

Україна по праву пишається своїм аерокосмічним комплексом, але про це мало хто знає в світі. Австралія має єдиний ефективний зв’язок зі світом через повітря. Все, що пов’язано з авіацією для них сакрально. Кому належить винахід бортових самописців? Для мене було відкриттям, що в 1950-х рр. це зробили австралійці. Аварійний надувний трап — також винахід з Австралії.

Україна могла би об’єднати свої зусилля з Австралією в авіаційній галузі. Знання австралійців, наші можливості і технології — така співпраця була би дуже цікавою і корисною.

ПРО УКРАЇНСЬКУ ГРОМАДУ В АВСТРАЛІЇ

— Одна з найбільш організованих українських громад у світі живе в Австралії. Вона відносно молода, якщо її порівнювати з діаспорами українців у США та Канаді.

Фактично українська спільнота в Австралії сформувалася після Другої світової війни. До неї увійшли українці, які перебували в німецьких концтаборах. Після визволення вони не хотіли повертатися, бо знали, що на них чекають сталінські табори. Тому ці люди шукали будь-якої можливості, щоб залишитись у Європі, виїхати до США, Канади або Австралії. Тоді ця країна була переважно virgin land (цілинна земля. — Ред.), яку потрібно було освоювати.

Питання життєдіяльності громади багато в чому залежить від її організованості, мобільності і динамізму. Тому тамтешні українці дуже активні. В Австралії, наприклад, функціонує 17 українських шкіл, а от в Криму зараз — жодної.

До речі, я вже познайомився з представником української діаспори Австралії. Це — генеральний секретар Світового конгресу українців Стефан Романів. Він просто зачарував мене своєю енергетикою й оптимізмом.

Стефан Романів уже має план розвитку наших двосторонніх відносин. Коли ми розмовляли з ним уперше (це було півтори години), він не говорив: «краще було би так чи так». Він одразу сказав: «у мене є план!»

Розмова зі Стефаном Романівим, вселила в мене оптимізм: не треба нічого вигадувати, вже є напрацювання, які відповідають вимогам часу. Зараз ми фактично надолужуємо те, чого не було зроблено.

25-26 листопада в Мельбурні відбудеться I Форум українсько-австралійського співробітництва OzUke2015. Уже відомо, що його відкриє міністр закордонних справ Австралії Джулі Бішоп. Нам треба мобілізувати найкращих представників України, щоб це були не просто спікери, а ділова еліта. Також планується, що приїде міністр аграрної політики і продовольства України Олексій Павленко та потенційні інвестори з України.