Непотрібна сімка

Ось і закінчився саміт G7 (Групи семи) серед красивих альпійських краєвидів німецького Гарміш-Партенкірхена. Тепер це вже не G8  (Група восьми) — членство Росії у клубі припинене, тому в його складі знову виключно традиційні держави Заходу. В епоху, коли вихід на сцену крупних економічних важкоатлетів з багаточисельним населенням, наприклад, Бразилії, Китаю, Індії й Індонезії, поставив під сумнів домінування Заходу, багато хто впевнений, що сучасна міжнародна система потребує перебудови.

І справді, новий світовий порядок справді неминуче виникне, причому дуже скоро. Його форму визначатимуть два ключові чинники — глобалізація й дигіталізація.

Глобалізація дає можливість країнам, чия економіка ще не повністю індустріалізована,  скористатися плодами індустріалізації і стати учасниками світових ринків. Ця тенденція вже змінила характер світового розподілу праці і трансформувала ланцюжки створення вартості. Цим змінам сприяє і революція в галузі технологій цифрових комунікацій.

Звичайно, вплив дигіталізації виходить за межі економіки: вона зруйнувала багаточисельні культурні бар’єри, надавши простим громадянам із найвіддаленіших регіонів доступ до інформації та ідей усього світу. І якщо економічний розвиток, який став можливим завдяки глобалізації, сприяє зростанню прибутків, то подібна культурна інтеграція, без сумніву, призведе до підвищення політичної активності, особливо все зростаючого (і все більш вимогливого) середнього класу. Ця тенденція вже ускладнила властям внутрішньополітичний моніторинг і контроль.

Утім, вплив процесів глобалізації та дигіталізації на економічний баланс сил у світі поки що важко передбачити. Хоча ці тенденції, без сумніву, сприяють розквіту економіки в деяких країнах, які розвиваються, Захід (найперше США) зберігає технологічну й інноваційну перевагу. А технологічне лідерство,  разом із колосальними фінансовими активами та динамічною бізнес-культурою (як приклад, Силіконова долина), може навіть змінити глобальні позиції США.

Але також потрібно зважати на те, що завдяки наполегливому сприянню інноваціям у великих країнах, які розвиваються, наприклад, Китаї та Індії, а також завдяки перевагам  стрімкого зростання у сфері технологій, подальша глобалізація і дигіталізація призведуть до поступової «девестернізації» міжнародного порядку, тобто до послаблення впливу Заходу. Тільки час покаже, чи зможуть ці країни досягти успіху в змаганні з традиційними державами.

Утім, навіть якщо Сполучені Штати (і в якійсь мірі Західна Європа) зуміють зберегти конкурентні переваги, маловірогідно, що вони зможуть зберегти той глобальний геополітичний контроль, яким вони володіли після закінчення Другої світової війни і особливо після того, як крах СРСР перетворив їх на єдину світову наддержаву. Незважаючи на домінування США, яке продовжується, у військовій, політичній, економічній, технологічній і культурній сферах, їхня глобальна гегемонія вже, схоже, починає слабнути.

У реальності глобальна геополітична перевага Америки тривала зовсім недовго. Через перенапруження, викликане серією воєн, які не можна було виграти, проти слабкіших, але більш невтомних  супротивників, США довелося вирішувати внутрішні проблеми. Залишений ними силовий вакуум призвів до розвитку регіональних криз (найбільш відчутні з них — на Близькому Сході, в Україні, Південно-Китайському і Східно-Китайському морях) і зумовив загальну нестабільність і безлад.

Сьогодні виникає питання: що ж прийде на зміну Pax Americana («Американському світу»). Одна із можливостей — повернення до того типу децентралізованого порядку, який існував до Промислової революції. У ті часи Китай та Індія були найбільшими економіками світу — цей статус вони повернуть собі вже в нинішньому сторіччі. Коли це станеться, вони зможуть приєднатися до традиційних держав — США та Європи, а також Росії, створивши «пентархію», що нагадує європейську систему балансу сил XIX сторіччя.

Але є серйозні сумніви щодо здатності більшості цих країн взяти на себе відповідальність як глобальних лідерів. Європейський союз переживає небувалі труднощі та кризу, його майбутнє передбачити неможливо. Ще більш невизначеним є майбутнє Росії: ця країна до цих пір не змогла позбутися фантомних болів з приводу втраченої імперії, не говорячи вже про подолання деградації суспільства й економіки. Індія має потенціал для виконання важливої ролі в міжнародних справах, але їй потрібно пройти довгий шлях, перш ніж вона стане настільки стабільною та процвітаючою країною, що зможе впоратися із цим завданням.

У результаті залишаються лише США і Китай. Багато хто прогнозував виникнення нового біполярного світового порядку (або навіть початку нової холодної війни), в якому Китай замінить СРСР як головного суперника Америки. Але це теж є маловірогідним, хоч би тому, що у сьогоднішньому взаємозв’язаному світі США і Китай не можуть дозволити конфліктам і конкуренції затьмарити їх спільні інтереси.

Зараз Китай фінансує Сполучені Штати, купуючи їхній держборг, і, в якомусь сенсі, субсидуючи їхній глобальний авторитет. При цьому сам Китай не зміг би домогтися швидкого економічного зростання та модернізації без доступу на американський ринок. Простіше кажучи, США і Китай залежать одне від одного. Потрібно буде пройти довгий шлях для пом’якшення ризиків, які неминуче виникають при появі нової світової держави.

За таких обставин  вірогідно, що новий світовий порядок буде схожий на біполярний порядок часів холодної війни — але тільки на перший погляд. У реальності він характеризуватиметься взаємодією та взаємними компромісами заради спільних інтересів.

G7 — умираючий порядок. Настав час готуватися до саміту G2.

Проект Синдикат для «Дня»

Йошка ФІШЕР, міністр закордонних справ Німеччини та віце-канцлер 1998—2005 рр.