Про грузинський раціоналізм

Президент Грузії Георгій МАРГВЕЛАШВІЛІ був одним з більш як десяти лідерів іноземних держави, які взяли участь у недільному Марші Гідності, що відбувся у столиці України. В ексклюзивному інтерв’ю «Дню» грузинський президент сказав, що до свого літака він узяв представників усіх фракцій, а також виконавчої влади, аби наголосити на надпартійній підтримці України і українського народу, українського вибору, боротьби за свободу і незалежність.

«ЗАРАЗ ВІДБУВАЄТЬСЯ ОСМИСЛЕННЯ ВСІЄЇ ШИРОТИ ПРОБЛЕМ ЩОДО МАЙБУТНЬОГО КРАЇН, ЯКІ ОТОЧУЮТЬ РФ»

— Президент Естонії Тоомас Ільвес написав в одній із статей, що 2008 рік, коли Росія напала на Грузію, був роком пробудження, який так і не розбудив Європу. Як ви вважаєте, тепер, коли Росія розв’язала агресію проти України, Європа прокинулася?

— Про це можна буде сказати, коли ми реально пожинатимемо плоди дипломатичного процесу,  який спрямований на створення мирного діалогу з метою врегулювання конфліктів. Якщо 2008 року був такий емоційний момент, то зараз відбувається осмислення всієї широти проблем щодо майбутнього країн, які оточують Російську Федерацію.

На мою думку, наші партнери і сусіди дедалі більше осмислюють те, що стосунки між нашими країнами мають бути прагматичними, спрямованими на добросусідство. Це починає переважати. Реально ми, на жаль, бачимо, що політика Російської Федерації, яка ґрунтується на баченні близького зарубіжжя як зони привілейованого інтересу Російської Федерації, контрпродуктивна як для Росії, так і глобально для регіону. Якщо ми поглянемо на широту цього регіону, то побачимо, що йдеться про півсвіту. Реально ми говоримо про політику, яка може дестабілізувати половину Євразійського континенту.

Зараз в Україні триває війна, і ми повинні, з одного боку, думати, як припинити кровопролиття і стабілізувати ситуацію, але, з другого боку, ми не повинні забувати, що «заморожені» конфлікти виникли одразу ж після розвалу Радянського Союзу і вони, на жаль, не вирішуються, а відбувається їх поглиблення.

Якщо говорити про Грузію, то  у 1990-х роках у нас був конфлікт за активної участі Росії — практично така ж сама гібридна війна.

Після того, як ми начебто локалізували конфлікт, то вже 2008 року побачили регулярні російські війська і частини на грузинській території. А 2014 року, на жаль, на тлі того, що відбувається в Україні, ми бачимо, що Росія підписує якісь договори з цими квазідержавами (Абхазією і Південною Осетією. — Авт.), чим заважає реальному мирному розв’язанню проблем. Ставлення до такої політики має бути принциповим не лише на етапі військової конфронтації, а й після, і має бути зорієнтоване на мирне співіснування націй. Це є важливим  не лише для нас: України і Грузії, а й для всієї Європи.

— На вашу думку, чи розуміє Європа процеси, що відбуваються в нашому регіоні?  Британський аналітик Едвард Лукас сказав в одному з інтерв’ю, що Україна платить велику ціну за геополітичне просвітництво Європи.

— Гадаю, те ж саме казали 2008 року щодо Грузії. Ми всі переконалися — те, що говориться в Російській Федерації, у Кремлі, не залишається словами, а, на жаль, втілюється в життя. І, відповідно, політика щодо цієї реальності теж має бути Realpolitik і забезпечувати реальну відповідь: що  переважати у близькому зарубіжжі Росії повинні не привілейовані інтереси, а міжнародне право.

— Щодо реальної відповіді, Європа і, зокрема, Меркель заявляє, що можливо лише дипломатичне розв’язання, але у США і деяких країнах Європи виступають за надання озброєнь Україні, аби вона зустрічала цю реальність — російську агресію у всеозброєнні. Як би ви це прокоментували?

— Жодна зі сторін, зокрема й Україна, не бажає війни. Ні Грузія, ні Україна не розпочинали війну. Отже, з нашого боку переважає раціональний підхід, спрямований на мирне вирішення питань через мирне врегулювання. І ми чекаємо дуже  принципової позиції від наших партнерів, які допомагатимуть зміцнювати наші держави економічно, дипломатично, а також посилювати збройні сили наших країн. Природно, йдеться не про орієнтування на війну, а на стабілізацію і обороноздатність наших держав.

— Ваш уряд після приходу до влади робив ставку на прагматизм у відносинах з Росією, але, як мені часто говорили в інтерв’ю представники грузинського уряду, це практично нічого не дало вашій країні.

— Я б так не говорив. Прагматична політика відносин з Росією —  це єдиний правильний шлях, який ми бачимо. З одного боку, ми маємо позитив у культурних і торговельних відносинах, а з другого — негатив через дії російської влади, яка наприкінці 2014 року підписала договори з окупованими територіями.

Інтенсифікуючи раціональну політику, Грузія показує всьому світові, що вона розглядає свої відносини як добросусідські і спрямовані на розв’язання проблем не воєнним, а дипломатичним шляхом. І позитивом тут є те, що всі бачать, що ми раціональні. А відповіді з боку Росії набагато агресивніші на цьому раціональному тлі.

«ЄВРОПЕЙСЬКИЙ І ЄВРОАТЛАНТИЧНИЙ ВИБІР Є СТРАТЕГІЧНИМ ВИБОРОМ ГРУЗИНСЬКОГО НАРОДУ»

— Чи є прикладом такого прагматизму заява спеціального представника прем’єр-міністра Грузії з питань відносин з РФ Зураба Абашидзе про те, що на порядку денному не стоїть питання про вступ Грузії до НАТО сьогодні чи завтра? Саме так Абашидзе відреагував на погрози Лаврова, який заявив, що Росія готова вжити відповідних заходів, якщо НАТО зробить практичні кроки щодо «втягнення» Грузії до альянсу.

— Я можу вам процитувати свою заяву. Європейський і євроатлантичний вибір є стратегічним вибором грузинського народу. Цей вибір стоїть над політикою тієї чи іншої партії. Ми розвиваємо нашу країну в цьому напрямку. Звичайно, і в НАТО, і в ЄС є процеси, які впливають на темпи нашої інтеграції.

— До речі, а до саміту Східного партнерства ви ставите якісь завдання, наприклад, отримання безвізового режиму з ЄС?

— Звісно, ми зацікавлені в тому, щоб отримати безвізовий режим. У нас дуже позитивний послужний список з реалізації плану лібералізації візового режиму. У нас є серйозні амбіції щодо виконання угоди про асоціацію. Але, крім цього, реально ми відчуваємо, що ЄС має бути більш відкритим і більше відповідати на наші конкретні європейські амбіції. Після підписання угоди про асоціацію ми наголосили, що наше майбутнє в ЄС. І ми очікуємо, що на тлі процесів глобалізації, що розвиваються, і ролі, яку Грузія відіграє в контексті змикання Європи й Азії, ресурсів Каспійського і Чорного морів, європейці повинні активніше відповідати на амбіції Грузії, Молдови й України, тих країн, які своїм вільним вибором поставили себе під певний ризик.

«УКРАЇНА САМА ВИБИРАЄ, ЯКИХ ГРУЗИНІВ ЗАПРОШУВАТИ»

— Пане Президенте, мало не щодня в пресі з’являються повідомлення, що черговий громадянин Грузії отримав роботу в українському уряді, відмовившись від свого громадянства. А щодо працевлаштування колишнього президента Міхеїла Саакашвілі, якого вимагає видати ваша прокуратура, то посла України в Грузії навіть запросили до МЗС. Як у вас все це сприймається, чи не посварить наші країни працевлаштування Саакашвілі та деяких інших колишніх чиновників Грузії?

— Мені й Порошенку мандати надані українським і грузинським народами. А вони зобов’язують нас будувати і зміцнювати дружбу. Навіть якби ми не виконували цих обов’язків, а ми їх виконуємо, то не могли б посварити грузинів і українців, бо нас об’єднують історичне коріння, єдині цілі. І тому, я вважаю, неможливо зіпсувати відносини між країнами. Навпаки, як це було продемонстровано і сьогодні, ми працюємо над поглибленням наших двосторонніх відносин.

Водночас, виходячи з наших любові, дружби та єдиних стратегічних інтересів, я б сказав, що будь-який грузин радий служити Україні. Це вибір України, яких грузинів вона запрошує. І наша дружба з українцями будується не на індивідах, а на історичному добросусідстві й стратегічному партнерстві.

— Проте, хотілося б почути від вас, як ви ставитеся до того, що в український уряд беруть людей, яких просить видати грузинська прокуратура?

— Я вже відповів, що будь-який грузин радий служити Україні, а решта конкретних деталей, тонкощів вирішуються в мирний час, коли ми всі розв’яжемо конфлікти. Ці питання не обговорюються, коли друзі мають великі проблеми.   

— Пане Президенте, грузинські ЗМІ повідомляють, що правляча партія втрачає більшість у певних містах, а деякі союзники «Грузинської мрії» виходять з коаліції. Як ви це прокоментуєте, люди розчаровуються у вашому русі?  

— Це демократичний процес. Наша країна склала головний тест на зміну влади мирним шляхом у вигляді виборів. І вже нас народ контролюватиме. Для цього в демократичних країнах і є народ, щоб трішки підправляти політичні амбіції лідерів. І в цих повідомленнях я не бачу жодної трагедії. Це просто демократичний процес.

— У вашій країні відбувся перехід від президентсько-парламентської форми правління до парламентсько-президентської. І тоді це фактично робилося під одну постать. Чи вважаєте ви виправданим перехід до такої форми правління, враховуючи те, що ситуація зараз дуже складна у зв’язку з активізацією реваншистської Росії?  

— Ви знаєте, я не теоретик-конституціоналіст. Я присягав на Конституцію і служу тій Конституції, якій присягав. Це вже тема політичних теоретиків, оглядачів, хай вони думають про це. Я бачив країни, де працюють будь-які демократії, і я, до речі, народився в країні, де була прекрасна Конституція, проте, вона не працювала. Це був Радянський Союз — Радянська Грузія. Головне служити тій Конституції, яка існує, і служити тому закону, який тобі даний. Коли я йшов на вибори, то знав, на що йшов. Я знав, що це буде важко, не через Конституцію, а тому що очікування були величезні. Це складний перехідний процес...

«ЦЕ МАЄ БУТИ ПЕРЕМОГА І УКРАЇНИ ЯК ДЕРЖАВИ, І УКРАЇНЦІВ ЯК ГРОМАДЯН ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ»

— Ви були філософом і стали Президентом. Наскільки важлива філософія для роботи і, можливо, для розуміння світу керівнику країни?

— (Сміється.) Я б не заглиблювався щодо філософії. Я б хотів, щоб політики були раціональними, а до філософії їм потрібно ще дорости.

— Пане Президенте, що б ви побажали нашій газеті?

— Я хочу побажати вам бути дуже активними та критичними, особливо зараз, коли триває війна й існує особливий тиск на пресу, телебачення. Тому, з одного боку, ви завжди стоїте перед вибором, щось сказати або не сказати, щоб не нашкодити національним інтересам, а з іншого боку, повинні інформувати суспільство. Це складний момент у житті вашої країни. І я вам і всьому українському народові бажаю гідно здолали цей дуже важкий шлях. Я впевнений, що він завершитися великою перемогою свободи. І це має бути перемога і України як держави, і українців як громадян європейської спільноти.

— Дуже дякую за інтерв’ю, пане Президенте.