Самарський губернатор шукає партнерів в Україні
За харизматичною фігурою губернатора ховається жорстка хватка прагматика, що сприяла розгортанню економічного потенціалу Самарської області. Розташовані там підприємства цивільної сфери, серед яких найвідомішими є «АвтоВАЗ», Самарський металургійний завод (СМЗ), а також підприємства ВПК, становлять відчутну частку російського економічного потенціалу. В Самарі зареєстрували свої штаб-квартири найбільші компанії загальноросійського масштабу, які мають свої інтереси в Україні, — «Юкос» і «Сибірський алюміній».
Для України фінансово-економічні можливості Самарської області — аж ніяк не абстрактне поняття. Обидві країни зараз зайняті виконанням спільного проекту Ан-70 — широкофюзеляжного універсального літака, що розглядається фахівцями як вельми перспективний для використання у військово-транспортній авіації.
Проект виконується українсько-російським консорціумом «Середній транспортний літак». У його діяльності беруть участь давні українські партнери — самарські підприємства «АВІАКОР» і Самарський металургійний завод (донедавна — відомий у багатьох країнах як «САМЕКО»), а з боку України — київське підприємство «АВІАНТ».
За попередніми розрахунками, країнами НАТО може бути замовлено 205 літаків, які після 2000 року передбачається поставляти до Німеччини, Франції, Італії та Іспанії.
Про Титова заговорили після того, як 1991 року він очолив один із найбільших регіонів Росії. Упевнено добившись переобрання 1996 року, він, безсумнівно, пожинав плоди своєї попередньої діяльності на посаді губернатора. Нині регіон вважається одним із найблагополучніших у країні. Тут зростають обсяги виробництва, немає болісних затримок по заробітній платі, виплатах пенсій і дитячої допомоги, реалізовуються інвестиційні програми. У рейтингу «100 політиків», що його складає російська служба вивчення громадської думки «Вокс популі», Титов входить до десятки найвпливовіших губернаторів Росії. Наприкінці минулого року йому вручено щорічний приз «Російський губернатор-98», встановлений Міжнародним прес-клубом і Спілкою журналістів Росії.
У Росії самарський губернатор розглядається як один із найперспективніших політиків. Ще в середині минулого року в політичній еліті сусідньої країни говорили про Титова як про можливого кандидата на лідерство в русі «Наш дом — Россия». Однак самарський губернатор виступив ініціатором створення нового виборчого блоку — «Голос России». Брати участь у його формуванні вже виразили готовність 30 керівників — суб’єктів Російської Федерації. Створення нового блоку можна розглядати як відображення розчарування впливових російських регіональних еліт політичною неміччю центру. Вони хочуть реалізувати в Державній думі самостійну і прагматичну політику в інтересах регіонів. По суті ідеологічний зміст тітовської ініціативи зводиться до постулату: замінити централізм федералізмом. Цю концепцію, вважає Титов, буде реалізовано, якщо на виборах до Держдуми, які мають відбутися восени, новий блок отримає 15 відсотків голосів виборців. Ініціатор створення блоку впевнений, що так воно й буде.
Сьогодні самарський губернатор ретельно ухиляється від спроб охарактеризувати своє місце в майбутній президентській гонці. Серед імен, що звично згадуються, прізвище Титова поки що не значиться. Не робив заяв про свою кандидатуру й він сам.
Можна припустити, що політичну обачність Титова продиктовано його прагненням ухилитися від фальстарту. Річ у тому, що після закінчення епохи Єльцина в Росії розгорнеться дуель між московським мером Юрієм Лужковим і генералом Олександром Лебедем. Шанси обох небезперечні. Й ось тут певні шанси з’являються у компромісного кандидата. Ним може виявитися Титов.
А подібний розвиток подій цілком ймовірний. Мало хто звернув увагу на те, що наприкінці минулого року міжрегіональна партія «Россия — президентская республика» (РПР), створена 1995 року для підтримки передвиборної кампанії Бориса Єльцина, на своїй конференції проголосила Костянтина Титова «найвірогіднішим президентом 2000 року».
З точки зору інтересів України, подібна перспектива краща за ту, яка може скластися в разі успіху одного із найчастіше згадуваних претендентів, великодержавні й шовіністичні настрої яких невпинно шокують політичну еліту України.
