США – поза «нормандським» форматом

Схоже, що питання вирішення конфлікту на Донбасі, насправді йдеться про російську агресію на сході України, може отримати новий імпульс. Принаймні таке враження складалось із зовнішньополітичної активності останніми днями таких важковаговиків як Німеччина та США. Цими днями також відбуваються візити  президента України до Німеччини, а прем’єр-міністра до Франції.

Про результати двох візитів німецького канцлера Ангели Меркель до Москви та держсекретаря Джона Керрі у Сочі вже відомо. «День» уже писав у матеріалі «Діалог глухого з німим», що сторони залишились при своїх. Єдиним результатом було те, що Меркель заявила на прес-конференції у присутності Путіна про злочинну анексію Криму.

Багато очікувань у розв’язанні конфлікту покладалось на  перший за два роки візит у Росію одного з найвищих посадовців США — держсекретаря Джона Керрі. Адже майже всі експерти одностайно наголошували, що залучення США до нормандського формату, у якому беруть участь Україна, Німеччина, Франція та Росія, сприяло б скорішому вирішенню конфлікту на Донбасі.

Однак це питання так і не пролунало, принаймні, такий висновок можна зробити із прес-конференції глав дипломатичних відомства США і РФ, так і в публікаціях в ЗМІ.  Тому названі вище візити Меркель і Керрі до Росії, на яких обговорювалось українське без участі України, викликають занепокоєння. Адже ніхто не знає, яких домовленостей ці лідери досягли з керівництвом Кремля і яку плату доведеться платити Україні за вирішення конфлікту, який ініціювала Росія.

Залишається покладатися на те, що в ході візитів до Німеччини та Франції відповідно президент та прем’єр отримають ясність з цього питання. І зрозуміло, якісь запевнення, що Берлін і Париж знайдуть важелі впливу на Росію, щоб та виконувала Мінські домовленості. Але уже зараз виникає питання до ефективності і послідовності президента України в реалізації зовнішньої політики нашої країни. Бо згідно з Конституцією саме він відповідає за зовнішню політику України. Саме Порошенко підписав Мінські домовленості, а тут  напередодні візиту до Берліну він наголосив, що в ході переговорів з німецьким канцлером збирається просити європейських лідерів підтримати відправку на Донбас миротворців під егідою ЄС чи ООН. Але ця ідея не має підтримки в ЄС, особливо зважаючи на те, що сам Порошенко заявляє, що немає альтернативи Мінським домовленостям і до того ж пообіцяв їх виконувати.

Добре, що майже одночасно з візитом Президента відбувається візит прем’єр-міністра України до Франції, яка є учасницею «нормандського» формату. Арсеній Яценюк теж має переконати французького президента Франсуа Олланда, що наша країна виконує Мінські домовленості і відповідно отримати запевнення, що Париж чинитиме тиск на Москву, щоб та виконувала ці домовленості.

«КРЕМЛЬ ПОКИ НЕ ГОТОВИЙ ПРАЦЮВАТИ ЗАДЛЯ  ВРЕГУЛЮВАННЯ»

Стівен ПАЙФЕР, старший науковий співробітник Iнституту Брукінгза, Вашингтон:

—  Головна мета візиту Керрі полягала в тому, щоб тримати відкритим канал зв’язку з Путіним. Це буде корисно, якщо або коли Кремль змінить свою політику щодо України таким чином, який сигналізуватиме, що він прагне справжнього врегулювання конфлікту і припинення ізоляції Заходу. Подібно до того, як це корисно канцлеру Німеччини Ангела Меркель, щоб зберегти відкритими канали спілкування з Путіним. Зрештою, Україна не може повернутися до нормального стану, якщо росіяни виступатимуть проти цього; вони мають занадто багато важелів — військовий, енергетичний, економічний — які вони можуть використовувати, щоб тиснути на Київ. Проблема в тому, що Кремль поки не готовий працювати задля такого  врегулювання.

Що стосується конкретики переговорів, то Вашингтон підтримує Мінський процес і домовленості Мінськ II, але він не прагнув бути включеним у нормандський формат. Поки не ясно, чи включення Вашингтона у переговори може допомогти реалізації Мінських домовленостей. Це може навіть уповільнити динаміку, враховуючи більш широку напруженість між Вашингтоном і Москвою. Якби існували переконливі аргументи, що американська участь матиме значний позитивний вплив на переговори, то, Вашингтон був би готовим переглянути свою позицію.

Що стосується можливої «здачі» Сполученими Штатами України в обмін на допомогу Росії по вирішенню іранської ядерної проблеми та сирійського конфлікту, то немає абсолютно ніяких доказів, які б підтверджували це.

«СЕРЙОЗНО НЕДООЦІНЮЮЧИ НЕБЕЗПЕКУ РЕВІЗІОНІЗМУ ПУТІНА, АДМІНІСТРАЦІЯ ДОЗВОЛЯЄ ЄВРОПЕЙЦЯМ ВЗЯТИ НА СЕБЕ ІНІЦІАТИВУ»

Джон ХЕРБСТ, екс-посол США в Україні, член Американської Ради, Вашингтон:

- Сумно, що Білий дім не розуміє, що ревізіоністська політика Кремля в Україні, Європі та Євразії є набагато більшим стратегічним викликом, ніж Іран. А цей виклик вимагає більш енергійної і твердішої реакції Америки та Заходу. Візит пана Керрі і його акцент на тому, як США і Росії можуть поліпшити відносини – неправильний сигнал, щоб зупинити агресивні задуми Москви щодо її сусідів.

Політика Білого дому не відображає серйозність загроз дій Кремля. Якщо слабка американська політика дозволить Росії досягти успіху в Україні та здійснити агресію в будь-якому іншому місці, то в результаті зовнішня політика адміністрації Обами буде розглядатися як слабка і неуспішна.

Серйозно недооцінюючи небезпеку ревізіонізму Путіна, адміністрація із дозволяє європейцям взяти на себе ініціативу в цій кризі. Адміністрація Обами, швидше за все, продовжить свою тверду політику щодо санкцій по Росії. Вашингтон не може ігнорувати триваюче порушення Москвою режиму припинення вогню: нові поставки важкої зброї, присутність російських військ, майже щоденні загибелі українських військовослужбовців, викликані вогнем з контрольованих Кремлем областей Східної України. Крім того, багато високопоставлених чиновників в адміністрації і більшість у Конгресі набагато  більш реалістично оцінюють загрози Кремля. Всі ці фактори роблять малоймовірним, що адміністрація буде пропонувати пом'якшення санкцій.

 «ЛИШЕ КОМБІНАЦІЯ ЕКОНОМІЧНИХ САНКЦІЙ І РІЗКОГО ПІДВИЩЕННЯ БОЄЗДАТНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ АРМІЇ ДОЗВОЛИТЬ СТРИМАТИ РОСІЮ»

Володимир ОГРИЗКО, екс-міністр закордонних справ України:

- Позитив тут полягає у тому, що США не відпускають тему українського конфлікту. Можливий негатив – у тому що, починаються розмови про якісь варіанти послаблення тиску.   

Нашим дипломатам і спеціальним службам треба зараз провести дуже серйозну роботу по з’ясуванню деталей усього того, що відбулося. Звичайно була офіційна розмова Керрі, який зателефонував нашому президенту і доповів йому. Але ми повинні мати дуже чітку інформацію про ті деталі, які мали місце, і виходячи з цього, треба приймати практичні рішення.

Лише комбінація економічних санкцій і різкого підвищення боєздатності української армії дозволить стримати Росію, бо не випадково на кордоні зосереджені величезні війська ворога, більше 40 тис. особового складу, подається інформація про 700 танків та іншої техніки. Такі речі не робляться просто так. Це або шантаж і дамоклів меч, який Путін хоче постійно тримати над Україною, або підготовка до наступу. Тому так чи інакше лише збройні сили України будуть здатні протистояти агресору. Тому, мабуть, у першу чергу сьогодні має йтися про підвищення нашої обороноздатності і продовження міжнародної ізоляції Російської Федерації.

І Європа, і Америка не хочуть до кінця переривати стосунки з Росією. Це очевидно. Вони ще десь, мабуть, у  глибині душі сподіваються на те, що Путіна можна повернути на круги своя. На моє глибоке переконання, це абсолютна ілюзія, це політична фантазія, але останнє десятиліття як раз дуже заколихали Захід у своїх мріях про демократичну Росію. Тому зберігається цей канал зв’язку, через який, щонайменше, можна доносити якісь думки, якісь позиції, висловлювати свої і чути позицію інших. Це вважається потрібним елементом взаємодії. Дуже не хотілось, щоб цей елемент прийшов у той формат, який хоче Росія: що вона не причетна до цього конфлікту, а це проблема Києва, Донецька і Луганська. Якщо США не прийматимуть цей підхід, то такі контакти можуть і повинні мати місце, але до певної межі, щоб мати інформацію про те, що насправді вони собі думають, а не для того  щоб погоджуватись на поступки. Бо, на превеликий жаль, в американському політичному середовищі дедалі частіше на рівні експертів з’являються такі ідеї про те, що мовляв треба заморожувати конфлікт, забувати про Крим, ЄС і НАТО. Такі речі є неприпустимими і якраз важливо, щоб такі ідеї не стали думкою адміністрації Обами. В цьому я бачу справді серйозну загрозу, а контакти, думаю, такої загрози самі по собі не становлять.