«Зупинити Путіна може комплекс чинників»

Слова спікера польського сейму Радослава Сікорського про те, що Путін пропонував колишньому прем’єру Польщі Дональду Туску окупувати Львів, викликали скандал. Цитата Сікорського була опублікована в матеріалі американського журналу Politico. «Він тоді сказав, що Україна це штучна країна, що Львів це польське місто, і що нам треба разом з нею розібратися», — заявив екс-глава польського МЗС. Проте наступного дня Сікорський спростував сказане. «Деякі мої слова були інтерпретовані в гіпертрофованому вигляді. Підтверджую, що Польща не бере участі в анексії», — написав він у соцмережі Twitter.

З приводу скандальної заяви Сікорського висловилася і польський прем’єр Ева Копач. «Жоден польський політик, без сумніву, ніколи не брав би участь у таких ганебних діях, якими є розділ території іншої країни. Жоден польський політик не підписався би під цим», — заявила вона. Копач також підкреслила, що не знала про пропозицію Путіна. «Якщо ця пропозиція правда, то це — скандал», — додала Копач, польському телеканалу TVN24.

Пропонуємо нашим читачам деякі фрагменти з матеріалу:

«Війна в Україні — це вже не лише українська справа. Цей конфлікт змінив Росію — саме так все частіше думають європейські лідери і дипломати. Володимир Путін і його керівники зі сфери безпеки скористалися складною обстановкою на Україні, щоб замаскувати остаточне закріплення в Москві своєї імперіалістичної диктатури».

«Путін міцно окопався на своїх позиціях, і повалити його без кровопролиття і без перевороту не вдасться. Європейські дипломати цілком розумно і тверезо вважають, що санкціями режим не зломити. Якщо санкції дадуть результат, то він буде таким: Росія поводитиметься більш приховано за кордоном, і, в той же час, вона стане набагато більш репресивною у себе удома. Це створює цілком реальну небезпеку того, що Путін намагатиметься повторювати свій кримський успіх щоразу, коли його популярність знижуватиметься. І зараз така небезпека ще більше зростає, бо ціни на нафту знижуються, а разом із ними знижується і добробут Росії».

«Деякі європейські дипломати навіть висловлюють побоювання, що Путін не повною мірою керує країною — настільки він зобов’язаний силовикам із військового відомства і служб безпеки. «З кожним роком його оточення стає все менш численним, — заявило одне кремлівське джерело. — Єдині, до кого прислухається Путін, це військові і спецслужби».

«Войовничо налаштований Карл Більдт, який до останнього часу посідав посаду міністра закордонних справ Швеції, також вважає, що реваншистська команда Путина користується націоналістичним чадом, якому сприяла українська війна, щоб зміцнювати свою владу. Проте Більдт вважає, що новий російський режим з його безкомпромісною лінією поведінки міцний лише зовні, а під поверхнею доволі крихкий. Більдт заявив часописові Politico: «Вони поняття не мають, куди веде майбутнє. Вони бояться, що Путін правитиме вічно або, навпаки, раптово зазнає краху, бо в режиму дуже слабка основа...»

«Багато хто в Росії вважає, що Путін вторгся на Україну, бо боїться глобалізації — адже інтернет і посилення середнього класу послаблюють підвалини його режиму. «Путін вважає, що реформи дуже важкі, — говорить Сікорський. — Він вирішив найкоротшим шляхом піти до популярності. Путін зрозумів, що рух шляхом реформ суперечить і завдає шкоди інтересам дуже багатьох потрібних людей, від яких залежить його влада. Він вважає, що це дуже ризиковано. Але насправді більше за все він боїться стати [останнім радянським лідером Михайлом] Горбачовим. Він вважає Горбачова дурнем, якого Захід спочатку обдурив, а потім кинув «під потяг».

«Путін намагатиметься повторювати свій кримський успіх щоразу, коли його популярність знижуватиметься. І зараз така небезпека ще більше зростає, бо ціни на нафту знижуються, а разом із ними знижується і добробут Росії».

З того часу Росія намагається залучити Польщу до вторгнення на Україну, щоб переписати історію її поділу. «Він хотів, щоб ми стали учасниками розчленовування України, — говорить Сікорський. — Путін хоче, щоб Польща ввела війська до України. Вони подають нам такі сигнали. ...Ми довгі роки знаємо, про що вони думають. Це була одна з перших ідей, висловлених Путіним моєму прем’єр-міністрові Дональдові Туску (який скоро стане головою Європейської ради), коли той відвідав Москву. Він тоді сказав, що Україна це штучна країна, що Львів це польське місто, і що нам потрібно разом із нею розібратися. На щастя, Туск нічого йому не відповів. Він знав, що його записують».

«День» звернувся до експертів із проханням прокоментувати статтю в Politico, а також виділити, на їхній погляд, акценти, які загубилися через новини про бесіду Путіна з Туском.

«ДЛЯ РОСІЙСЬКОЇ ВЛАДИ ЗАЛИШАЄТЬСЯ МЕНТАЛЬНИМ ШОКОМ ТЕ, ЩО ЄВРОСОЮЗ УВІВ САНКЦІЇ»

Семен НОВОПРУДСЬКИЙ, незалежний журналіст, Москва:

— Нічого принципово іншого з Росією не сталося. Це — послідовний шлях. Інтерв’ю Сікорського показує, що це — ніяка не трансформація російської влади, а її повномірний розвиток. Можливо, Європа цього не помічала, але це — природний процес для Росії.

Головна проблема російсько-українських стосунків — це було і 2004-го, і за Януковича, і залишається — російська влада ніколи не визнавала незалежності України. Це, на жаль, було за весь час правління Путіна.

Путін розуміє, що він залишається вихідцем із КДБ і СРСР і що він не може нікому довіряти — ні всередині Росії, ні поза нею. Те, що він не робить ставку на те, що йому можуть бути дані гарантії всередині Росії — очевидно. Він боїться стати Горбачовим, але головне — він не має фундаментальної опори в своєму ближчому оточенні. Путін створив режим, у якому нікому довіряти не можна. Його політична самотність не зменшується від того, що у нього з якихось питань 84% підтримки.

Крим як те, що дало Путину рейтинг, починає здуватися. Будь-яка однократна подія не може тримати громадську думку в стані політичної істерії. Зараз пропаганда намагається зробити те ж саме за рахунок спроб бавитися в «Новоросію». Але ціна організації ще одного театру військових дій буде навіть невимірно вищою за нинішню, яка до кінця неясна. Тому, такого бажання не можна виключати, але можливостей на порядок менше, ніж вони були ще півроку тому.

Для російської влади залишається ментальним шоком те, що Євросоюз запровадив санкції. Кремль вважав, що раз він звикнув за рахунок постачань газу робити все що завгодно з Європою, то так буде і зараз. Проте єдиний фронт, яким виступили Європа і США унеможливлюють повторення такого сценарію в осяжному майбутньому, — у Росії просто не буде економічних можливостей. Хоча спроби можуть бути, оскільки, коли авторитарні режими доведено до відчаю, вони рідко керуються раціональними міркуваннями.

Зупинити Путіна може комплекс чинників. Це — опір еліт, тривале падіння цін на нафту та санкції, які уповільнять економічне зростання, — кожен із цих чинників важливий. Запроваджені санкції також працюють. Вони підривають матеріальні підвалини режиму Путіна, а також мають символічне значення. Російська влада звикла жити на Заході, проводячи антизахідну політику. Тепер вона розуміє, що не живе на Заході.

«СІКОРСЬКИЙ РОБИТЬ ПРАВИЛЬНИЙ ВИСНОВОК ПРО ТЕ, ЩО РОСІЯ СТАНОВИТЬ ВЕЛИКУ ЗАГРОЗУ ДЛЯ ЄВРОПИ»

Юрій ЩЕРБАК, письменник, дипломат, публіцист:

— Я уважно прочитав цю статтю, яка посилається на думки двох видатних європейських політиків — міністрів закордонних справ Швеції та Польщі Карла Більдта та Радека Сікорського. Цих двох людей вже не має на політичній сцені дипломатичної Європи. Ці дві людини, які так рішуче захищали інтереси України та Європи проти російської агресії — дуже серйозна втрата для всіх, хто чинить опір агресії Путіна.

У цій статті подається цікава інформація, щодо атмосфери, яка панує в путінській Росії. У ній описуються репресії російської влади проти опозиції та дуже детально йдеться про дедалі більшу ізоляцію Росії від Європи, США.

Дуже цікава думка про те, що Путін і його вторгнення в Україну свідчить про те, що він боїться глобалізації. Мало хто про це говорив. Путін розуміє, що інтернет підриває його режим і тому він намагається ізолювати Росію. Крім того, Путін боїться стати Горбачовим — останнім президентом Радянського союзу, який програв його. Цей страх його штовхає до більш войовничої політики та ізоляції Росії.

Сенсаційні дані про те, що Путін хотів поділити Україну між Росією і Польщею, можуть бути неточно сформульовані. Але я переконаний, що подібна розмова мала місце. Ми знаємо провокативну манеру Путіна — кадебістську — зводити співрозмовника на якісь сумнівні теми. Ці розмови записуються спецслужбами і потім можуть стати предметом шантажу. Путін натякав (прем’єру Польщі — Ред.), що варто було б ввести польські війська в Україну. Це — втягування Польщі в нову польсько-українську війну, знаючи наші непрості відносини. Це — повна міжнародна провокація міжнародного бандита високого класу, який хоче зіштовхнути дві незалежні держави, які зараз побудували нормальні відносини. Це — типова, в гітлерівському стилі, провокація.

Сікорський робить правильний висновок про те, що Росія становить велику загрозу для Європи. Ця стаття повинна була бути опублікованою всюди, щоб люди побачили, що таке сьогоднішня Росія і хто такий Путін. Він — міжнародний злочинець, палій нової війни, який порушив десятки фундаментальних міжнародних угод і підпадає під юрисдикцію міжнародного суду для військових злочинців.

Тимчасове притишення бойових операцій на Донбасі ні про що не свідчить. Це — тимчасова передишка для Путіна, оскільки його зміїна тактика відома — зачаїтися, заспокоїти суперників, а потім знову нанести удар. Тому якщо почнеться боротьба за владу в Кремлі, популярність Путіна серед населення почне падати, то у нього буде єдина можливість врятувати владу — втягти Росію в серйозну воєнну авантюру. І цілком можливо: взимку, або навесні в Україні можуть спалахнути нові бойові дії задля проведення по суходолу коридору (до Криму — Ред.). А крім цього, Путін може вторгнутися в одну з країн Балтії і напряму перевірити НАТО. В його інтересах — загострення міжнародної ситуації, доведення її до майже воєнного стану. Він може перевірити НАТО розвідкою боєм, а опір Альянсу далеко не очевидний. НАТО нині перебуває в такій стадії, коли немає 100% гарантії, що воно рішуче виступить на захист балтійських країн. Тому Нас не повинна розслабляти миролюбна риторика, це може бути затишшям перед бурею.