«Жива мова від Андрія Содомори»

«Зацвів бузок, до літа крок,

Цими словами розпочав інтелектуальну бесіду видатний письменник, перекладач античної літератури, професор класичної філології ЛНУ ім. І. Франка Андрій СОДОМОРА. Про автентичність української мови, цінність дослідження філологічних традицій минулих століть, розвиток українського мистецтва та поетичного слова в умовах російсько-української війни – про усе це в рамках зустрічі «Жива мова від Андрія Содомори», яка відбулась днями за ініціативи Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою в Національномув університеті «Львівська політехніка». 

Відкрив захід перший проректор Університету Олег Матвійків, подякувавши Андрію Содоморі за можливість поспілкуватись на тему живої української мови, обговорити її культурну, національну реалізацію в умовах російсько-української війни. 

Із першими словами Андрія Содомори у залі запанувала тиша. Учасники затамували подих, вловлюючи кожну думку Майстра Слова. Де-не-де було чутно лише шурхіт ручок та паперу, коли слухачі занотовували те, що торкнулось їхнього розуму та душі.

«Сенека каже: “До мужності шлях нерівнинно йде”. Так і до повернення до нашого українства, української мови стежка важка, клопітка. Це стежка, де повинен працювати здоровий глузд і розум, наука і серце. Головне – серце!» – зазначив на початку своєї доповіді Андрій Содомора. Мислитель окреслив проблему пошуку відмінностей між українською та російською мовами. Професор пояснив, що українська мова – це тонка матерія, яку слід ретельно вивчати, адже саме в смислових тонкощах ховається її унікальність та відмінність від мови окупанта. 

Сучасну епоху Андрій Содомора окреслює, як «добу великих розлучень», тому що сьогодні різними стежками свого існування йдуть пісня і праця, фізична краса і духовна, думка і образна думка тощо. Письменник зазначає, що відповідно до сучасних науково-фантастичних творів, людина колись попрощається з Землею, а згодом і сама з собою. 

Аби присутні відчули сутність української живої мови, Андрій Содомора зацитував вірш Миколи Зерова «Возовиця». Та й справді, кожне слово автора вимальовує перед очима яскраву картину неспішного життя, з його природою та сенсами. «Ось вам жива українська мова! Ось вам те, що, читаючи, бачимо і чуємо. Ось те, чим дихають поети, чим повинна дихати людина, таке спілкування людини з живим світом природи, з Божою красою, а не з віртуальною реальністю», - зазначив Андрій Содомора. Адже саме тоді мова є живою, коли дозволяє нам відчути справжній сенс кожного слова, його значення та цінність. 

Перекладацьку діяльність професор також не оминув у своїй доповіді: «Все моє життя від закінчення університету – це переклад. Два переклади! Перший – це з паперу на папір (сьогодні на екран). Це переклади греків, римлян. А другий – це з того, що на душі, на папір. Перший переклад був великою школою для того другого виду перекладів». Професор також окреслив особливості своєї роботи з творами грецьких, римських митців, зокрема Горація та Овідія, а також розповів про тонкощі процесу створення власних текстів.

Проблему автентичності української мови Андрій Содомора розкрив у питаннях збереження кличного відмінка, дієслівного заклику, ступенів порівняння прикметників, чергування голосних. Професор пояснив також цінність розлогих пісенних прикметників та навів приклади їхнього використання у народній творчості, авторській поезії та християнських молитвах. Розмислюючи над розвитком української мови, Андрій Содомора ставить запитання, відповідь на яке прагне знайти: «Чому ми йдемо не до душі, а від душі?». 

Впродовж заходу учасники неодноразово цитували поетичні та прозові твори Андрія Содомори, а також інших українських та зарубіжних письменників, поетів, мислителів. У Залі Захарієвича лунали слова Івана Франка, Овідія, Горація, Сенеки та інших. Щоразу читаючи певний твір, слід згадувати слова професора: «Читати – це почитувати, тобто шанувати. А шануємо Кобзаря і взагалі кожного письменника тоді, коли читаємо не поверхнево і не вчимо напам’ять бездумно, а коли ми йдемо в глибину творів. А якщо це класичний твір, то дна немає».  

Бесіда Андрія Содомори про високість та глибину української мови дала учасникам події поштовх до роздумів про цінність, унікальність рідного Слова. Зі словами вдячності перекладачеві і поетові виступили учасники бесіди, зокрема директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Ірина Ключковська, модератор заходу Назар Данилишин, головний редактор Інтернет-газети «Збруч» Орест Друль, журналістка Тетяна Вергелес, український літературознавець, есеїст, кандидат філологічних наук Данило Ільницький. 

Тим часом львівська погода немов відчула дух інтелектуальної розмови і затанцювала літньою зливою на старенькій бруківці. Тримаючи в руках парасолю та спостерігаючи за спектром сонця у холодних краплинах дощу, мимоволі відчуваєш, як серце зігрівають згадані слова Андрія Содомори: «Під парасолею – піти собі по Львову тлумачити дощу гірко-солодку мову...»