Кріз терня до шедеврів

З нагоди цієї події два концерти відбулися у Національній філармонії України за участю Національного симфонічного оркестру України під орудою Володимира Сіренка, ансамблю «Київська камерата» (диригент Валерій Матюхін), солістів — Дмитра Ткаченка, Богдани Півненко та Іванни Бондарук. Звичайно, ця програма не змогла охопити все розмаїття сучасного музичного процесу, який живиться творчістю багатьох талановитих особистостей. Виконавці представили музику засновника української національної композиторської школи ХХ століття Бориса Лятошинського та його учнів — Ігоря Шамо, Івана Карабиця, Валентина Сильвестрова, Лесі Дичко, Євгена Станковича та його учня Золтана Алмаші, а також представників львівської гілки композиторської творчості, корифеєм якої є Станіслав Людкевич і яку нині продовжує Мирослав Скорик, Ганна Гаврилець, Володимир Зубицький.

Перший вечір був присвячений симфонічній музиці, жанру, який визначає рівень і якість національної професійної музичної культури й передбачає наявність висококласних оркестрів та диригентів. Національний симфонічний оркестр України, який проводить свій 90-й концертний сезон і нині керований видатним диригентом В.Сіренком, справедливо вважається одним із кращих європейських музичних колективів. Саме цьому оркестру доручили озвучити геніальні партитури українських композиторів. У його інтерпретації драматичне напруження симфонічної поеми «Гражина» Б.Лятошинського сягало найвищих вершин. А музика Сьомої симфонії В. Сільвестрова зачаровувала моцартівською красою звучання. Концерт для скрипки й оркестру Є. Станковича вразив ліричною глибиною трагічного світосприйняття. Виконання твору феноменальним скрипалем Д. Ткаченком розкрило всю силу музики Станковича. Фіналом симфонічного вечора став «Карпатський концерт» М. Скорика, який надзвичайно яскраво відтворює унікальність і багатство музичної душі України.

Камерні жанри українських композиторів прозвучали у виконанні «Київської камерати» під орудою В. Матюхіна. Ансамбль повернув слухачам забуті музичні шедеври І. Шамо та І. Карабиця. А ліричне світовідчуття Лесі Дичко та ніжна прозорість музики Г. Гаврилець прозвучали немов оаза духовної краси. Вкотре отримала успіх у слухачів музика І.Щербакова, публіка продемонструвала зацікавленість й творчістю молодого композитора З. Алмаші. Фіналом камерного вечора став Концерт для скрипки з оркестром В. Зубицького, в якому сплелися вогнисті ритми й розмаїті інтонації всього Карпатського регіону. Блискуча віртуозність і майстерність скрипальки Б. Півненко ще раз засвідчила високий рівень інструментального виконавства в Україні.

Те, що нині Національну спілку композиторів очолюють видатні композитори Євген Станкович і Мирослав Скорик, є, по суті, продовженням традицій її існування. Адже на всіх етапах Спілку представляли найбільші творчі особистості сучасності. Роком створення композиторської спілки України офіційно вважають 1932-й. Хоча стосовно часу заснування є кілька версій. Припускають, що її діяльність почалася з 1922-го — року заснування Всеукраїнського музичного товариства імені Леонтовича. Початком біографії вважають також і 1939 рік, коли відбувся Перший з’їзд Спілки радянських композиторів України. Нині Національна спілка композиторів України має 14 організацій та осередків, що об’єднують понад 400 композиторів і музикознавців.

Так чи інакше, але Спілка композиторів радо відгукнулася на пропозицію Міністерства культури та туризму відзначити своє 75-ліття. Адже з’явилася офіційна нагода презентувати українську музику. Після ювілейних концертів надуманими й упередженими видаються розмови про те, що спілки є породженням радянської системи і що вони віджили свій вік. Історія мистецьких об’єднань сягає ще середини ХVI ст., коли в Україні виникали музичні цехи та братства. Уже тоді вони опікувалися творчими, організаційними й матеріальними правами на свою професію. Зокрема, відомий Устав київського музичного цеху 1707 р. свідчив про міцну творчу організацію, яка захищала професійні й матеріальні інтереси своїх членів.

Будь-які об’єднання, а тим паче мистецькі, відтворюють духовний пульс свого часу. Творчі спілки радянської епохи були, по суті, її дзеркалом. І тому звуження діяльності Спілки до 70-річного відрізку насправді збіднює історію музичної культури України. Наприклад, у США, Англії та інших високорозвинених країнах сучасні музичні осередки, які теж є нащадками середньовічних цехових об’єднань, активно підтримує держава. Скажімо, Швеція тільки на розвиток сучасної композиторської творчості щорічно витрачає півмільйона євро! У сусідній з нами Польщі гонорари за серйозну академічну музику, яка виконується по радіо і на телебаченні, в чотири рази вищі за естрадну музику. — Якщо не буде Спілки композиторів, не буде й професійної музики, — вважає Євген Станкович. — Адже ніхто не піддає сумніву необхідність існування футбольної федерації чи футбольних клубів. І, можливо, доцільніше було б скоротити кількість політичних партій і депутатів за рахунок збільшення підтримки в Україні творчих людей.

Думку Є. Станковича продовжив ректор Київської дитячої академії мистецтв, композитор М.Чембержі: «Існування та діяльність Спілки композиторів свідчить про відповідний статус професійної музичної культури в державі». Мирослав Скорик нагадав, що саме завдяки ініціативі й творчості її членів в Україні відбувається розвиток національної музичної культури, проводяться міжнародні фестивалі, конкурси, підтримується талановита молодь. Не можна не радіти, що за останні роки Спілка значно помолодшала і кількість тих, хто прагне стати її членом, помітно збільшується.

Прикро, звичайно, що такі надбання радянських часів, як державне музичне видавництво, нотні магазини, зникли із сучасної дійсності. Так само, як не працює колишня система захисту авторських прав. Тому оптимістичними видалися на ювілейних урочистостях слова керівника Головної служби гуманітарної політики з питань збереження національного культурного надбання Секретаріату Президента України Олександра Биструшкіна про необхідність підтримки та сприяння творчим діячам. Про це свідчило й озвучене ним привітання Президента України. А міністр культури і туризму Юрій Богуцький звернувся до творців музики: «Ви маєте творчу свободу, але треба намагатися, щоб кожний митець мав ще й свободу матеріальну, що сприяла б найповнішому розкриттю дару, який дав вам сам Господь». Сподіваємося, що ці слова будуть справді почуті у найвищих сферах!