Поважаємо, але не завжди розуміємо

Сьогодні в Україні понад 1% суспільства є ветеранами, це близько 500 тисяч громадян України, і це дуже багато. За час, що наша держава перебуває у гібридній війні з Росією, було проведено не одне дослідження потреб ветеранської спільноти. Нещодавно експерти представили результати дослідження «Реінтеграція ветеранів» проєкту IREX. Дослідження охопило як ветеранів, так і цивільне населення. Фахівці ставили за мету дізнатися, які є потреби і проблеми серед ветеранів у всіх сферах життя (було опитано 1,9 тисяч ветеранів) та як цивільні громадяни сприймають ветеранів (опитано 1,7 тисяч респондентів).

Сьогодні 64% українців дуже поважає ветеранів, скоріше поважають – 22% (55% знає хоча б одного ветерана). Це дуже високий показник, кажуть експерти. При цьому, на думку самих ветеранів, високо цінують внесок ветеранів у життя суспільства лише 13%, певною мірою – 15%, наскільки цінують, настільки й ні – 33%, не цінують – 39%. Дослідники кажуть, що цей розрив у сприйнятті ветеранів самих себе та думки оточуючих потрібно зменшувати через різні комунікації.

- Чисельність ветеранів у нас значна. Ми дуже мало знаємо про них. Дотепер ми чули емоційні і персоналізовані розповіді про життя. Але ми не знаємо про ветеранів як про групи населення, а не як поодиноких людей, - зазначила Івона КОСТИНА, керівниця організації «Ветеран хаб». – Ветерани часто не розповідають про свій бойовий досвід ні роботодавцям, ні лікарям, тож виникає «проблема перекладу».  Наприклад, він приходить до лікаря, у нього часто болить голова, він погано спить. Але він не розповідає лікарю ні про контузії, ні про травми… Виходить, що лікарі не можуть йому надати тієї допомоги, яка необхідна. Тому дуже важливою є так звана культурна акліматизації: необхідно докласти зусиль, щоб суспільство більше знало про культуру ветеранів, що вони роблять, з яким досвідом повертаються.

Згідно з дослідженнями, 76% ветеранів брали участь у вогневому зіткненні із супротивником, 71% мають тілесні ушкодження або захворювання через службу, при цьому 77% розпочали свою службу у 2014-2015 роках, 66% долучилися добровільно (не обов’язково у статусі  добровольця).

- Переважна більшість ветеранів мають потреби, пов’язані із психічним  чи фізичним здоров’ям. При цьому далеко не всі отримали статус інвалідності (38%). З тих, хто отримав ушкодження, 80% кажуть, що це впливає на їхнє теперішнє життя. Як показує наш та міжнародний досвід, ці травми швидко не проходять і займають велике місце у життєдіяльної людей надалі. 57% кажуть, що отримали черепно-мозкову травму включно з контузією. 72% зверталися за медичною допомогою, 35% були не задоволені наданими медичними послугами, - розповіла Яна ВОЙТОВСЬКА, фахівчиня з моніторингу та оцінювання IREX.

Як показало опитування, ветерани гірше оцінюють своє психічне здоров’я у порівнянні із цивільним населенням. Лише 34% відчували, що їм потрібна допомога психолога, але при цьому 78% вважають, що ця допомога потрібна їхнім побратимам. Експерти кажуть, що в цьому є великий виклик – як побудувати  для ветеранів систему психологічної підтримки. Важливо, що ветерани мають декілька показників психічного здоров’я, який виділяє їх з-поміж цивільного населення: дуже виражені труднощі із засинанням, а також частіші прояви відчуття безнадії.

Згідно із дослідженням, 72% ветеранів були працевлаштованими. На першому місці – військова служба, друге – силові структури, третє – будівництво і ремонти. «Просідають» такі сфери, як ІТ, медицина, фармацевтика тощо. При цьому 42% змінили роботу після проходження служби, 59% мали складнощі у пошуку. Важливо, що основним джерелом підтримки ветеранів як у пошуках роботи, як і  в житті взагалі є підтримка побратимів. Хоча значна кількість опитаних стверджує, що після повернення у них змінилося коло друзів (друзями стали ветерани).

Окремо дослідників цікавило питання реінтеграції жінок-ветеранок до мирного життя. Жінки зазначають, що мають справу з упередженим ставленням до себе з боку суспільства.

- За словами опитаних жінок, вони відчувають значно вищий рівень дискримінації.  66% стверджують, що стикаються з упередженням щодо їхнього статусу. У 19% це стосується стереотипу, що жінки ідуть служити у пошуках чоловіка, 14% говорили про звинувачення у проституції, майже кожна десята, що служба в армії не відповідає традиційному образу жінки. 19% відповіли, що їм дуже складно повернутися до цивільного життя, 37% - дещо складно. При цьому вони майже удвічі частіше звертаються за психологічною допомогою, - додає Марія БЕРЛІНСЬКА, представниця проєкту IREX.

Назагал 51% ветеранів відповіли, що зустрічалися із дискримінацією через свій статус: у 34%  випадків від незнайомців, в інших випадках – від сусідів, друзів, колег, роботодавців. Фахівці кажуть, що дослідження показало важливі моменти, які потрібно удосконалювати, створюючи на рівні держави комплексні програми реінтеграції ветеранів: необхідна координація цих програми із місцевою владою і місцевими організаціями; психологічна і медична допомога; підготовка лідерів із числа ветеранів тощо.