Сьогодні англомовній версії «Дня» – 17 років!
Держава повинна займати більш активну позицію у просуванні українських ЗМІ на європейському ринку, — медіа-експерт
Рівно 17 років тому цього дня — 10 лютого 1998 року — побачив світ перший випуск англомовної версії газети «День». Тоді ринок англомовної преси в Україні, зрештою як і сьогодні, був малорозвиненим. Як розповідає головний редактор газети «День» Лариса Івшина, The Day передусім пропонував читачам український погляд на події англійською мовою. Події останніх місяців яскраво демонструють, якою актуальною є ця мета. Сьогодні ми розуміємо, як дорого може коштувати країні ситуація, коли світ дізнається про неї від третіх сторін... Відтоді The Day згуртував довкола себе спільноту однодумців — дипломатів, студентів, що приїхали з інших країн, співробітників неурядових організацій, іноземців, що постійно живуть в Україні тощо. Крім того, видання створює чудову можливість покращити свої знання для тих українців, які вивчають англійську. Нині The Day можна передплатити, або ж придбати у вільному продажу — газета виходить двічі на тиждень. Свою присутність в Європі видання реалізує за допомогою ресурсів PressReader та PressPoint. Віднедавна ж читачам представили новий зручний формат газети (див. статтю «Боремося за Європу разом із Європою» в №14 за 30—31 січня ц.р.) — тепер вже звичні аналітика, репортажі та інтерв’ю доступні у новій сучасній, динамічній верстці. А крім того The Day став — повнокольоровим!
«У західних медіа конфлікт на сході України досі часто називають громадянською війною, а бойовиків — повстанцями, — розповідає медіа-експерт, директор з програмної діяльності громадської організації «Інтерньюз-Україна» Андрій Кулаков. — Саме тому дуже важливо поширювати якісні українські медіа-матеріали у світі. Це — сфера відповідальності як держави, так і медійної спільноти. Йдеться про інформативні, промоційні й навіть розважальні публікації. Дуже доречним, на мою думку, було б цільове регулярне поширення англомовної версії «Дня» серед т. зв. опініон-мейкерів — євродепутатів, представників європейських інституцій та західних урядів. Це б допомогло заповнити лакуну. На мою думку, тут відкриваються хороші перспективи для співпраці держави та приватного видання. Крім того, Україна звичайно має активніше працювати власне з західними журналістам, запрошувати їх, розтлумачувати дійсний стан справ тощо. Ми повинні якомога активніше і чіткіше позиціонувати нашу країну з різних сторін, доводити, що нинішній конфлікт — проблема всього світу, а не лише України».
