У кожній громаді знайдуть свою «Чорну трубу»

Незабаром в Україні оприлюднять народний рейтинг найбільших забруднювачів повітря «Чорна труба». Його готують фахівці міжнародного проєкту «Чисте повітря для України»: з 10 листопада минулого року й до 10 лютого поточного кожен охочий на сайті проєкту може розповісти про проблеми з повітрям у своєму місті чи селищі. Унікальність ініціативи в тому, що дані народного голосування стануть складовою частиною дослідження якості повітря разом з даними державної статистики і даними незалежних експертів. Детальніше про це «Дню» розповів PHd з екологічної безпеки, науково-технічний радник проєкту «Чисте повітря для України» Максим СОРОКА.

— Пане Максиме, за якими критеріями оцінюватиметься об’єктивність голосування громадськості в рейтингу «Чорна труба»?

— Думка населення є вкрай важливою, щоб подивитися, наскільки вона відрізняється від інших відомостей і чому. Основна мета — не створення хайпу, не топ-перелік підприємств-забруднювачів, а розробка чітких рекомендацій для органів місцевого самоврядування та промислових підприємств, щоби вони звернули на це увагу. Бо для кожної території буде свій топ-перелік підприємств. Думку громадськості таким чином буде враховано вперше. Дизайн дослідження відповідає сучасним стандартам: у європейській спільноті такі дослідження називають hot spots — гарячі точки. Інколи населення може вказати на проблему, на яку ніхто не звертає уваги.

Громадськість можуть запитати, чи вважають вони задовільною якість атмосферного повітря. Другий блок — чи знають вони про найбільших у своєму регіоні підприємств-забруднювачів повітря або джерела забруднення. Я певен, що в окремих регіонах люди вважатимуть найбільшими джерелами забруднення паління листя чи стерні. Третій блок — навести відповідні приклади.

Аналізуючи отримані відомості, можна буде зрозуміти, чи є об’єктивні обставини, які потрібно розслідувати. Якщо ми побачимо, що на певній локації більша частина населення називає певні проблеми, відповідно, ми на них маємо звернути більше уваги і порівняти думку громадськості з об’єктивними даними. Якщо думка не збігається, то можемо знайти причину: може, там невідповідна комунікація влади та підприємств з громадськістю, може, якісь недоброчесні дії.

Люди беруть активну участь, по-різному висловлюють думку. Голосування проходить до 10 лютого, в березні буде підготовлено звіт. Якщо це дослідження дасть можливість усім учасникам налагодити діалог, знайти спільну позицію, то можна буде почати нарешті шукати шляхи розв'язання проблем.

— Є рейтинг десяти найбільших забруднювачів повітря в Україні за минулий 2021 рік. На перших позиціях — ММК ім. Ілліча в Маріуполі, «Арселорміттал», за ними — Курахівська і Бурштинська ТЕС. Яка ваша думка щодо цього?

— Щорічно в Україні публікується рейтинг ТОП-10 найбільших забруднювачів повітря, але ніхто не запитує, чому цей рейтинг незмінний. Я завжди наводжу вислів Ейнштейна, який казав, що «божевілля — робити одне й те ж, сподіваючись на інший результат». Цей перелік створюється за даними державно-статистичної звітності — тієї, яку самі суб’єкти подають до держави. Тому він не є об’єктивним. Бо, безумовно, вплив величезного гіганта буде входити у ТОП-100 забруднювачів. Але із досвіду я знаю, що часто до нас звертаються громади, на території яких нікому не відомі маленькі підприємства коптять й отруюють життя п'яти-десяти тисяч жителів. І для них це є насправді «гарячою точкою». Таким чином ТОП-100 не є зваженим, а просто приводить перелік за валовими показниками.

ВООЗ каже, що оцінюючи рівень забруднення повітря, потрібно брати до уваги комбіновану дію різних забруднювачів і не варто просто «складати» ці забруднюючі речовини по тоннах. Наприклад, підприємство «Арселорміттал» — це величезне підприємство. Основною складовою викидів є загальний пил — у тисячах та мільйонах тонн. А поряд може бути маленьке коксохімічне виробництво, яке викидає лише декілька тонн, але високотоксичного фенолу чи бензолу. І такі забруднення «втрачаються» на тлі великих цифр. Важливо показати не просто, хто більше забруднює, а наскільки це впливає на ризик для населення. Адже головне — зберігати здоров’я людей. Для цього потрібно враховувати, не лише скільки, а й що саме викидається у повітря.