«Як багато тут неба!»
У Херсоні відкрили меморіальну дошку Олесю Гончару
Це відбулося 3 квітня, в день народження відомого письменника, державного діяча, Героя України. На урочисте відкриття портретної дошки при вході в головний корпус Херсонського державного університету прийшли місцеві діячі культури, поети, письменники, студенти та викладачі. Педагоги й митці виступили зі словами вдячності тим, хто втілив у життя цей акт вшанування пам’яті Олеся Гончара — людини, яка мала дуже тісний зв’язок із Херсонщиною, згадували відомі події, пов’язані з Гончарем, особисті зустрічі, крилаті вислови і добрі справи письменника.
«Ще минулого року вчена рада університету ухвалила рішення про відкриття такої дошки. Обласна спілка письменників одностайно це підтримала. Почалася робота: пошук художника, який виконає портрет, пошук фінансування тощо. Була добра воля всіх, хто долучився до цієї справи, тож сьогодні дошка прикрашає вхід до вишу, який, до речі, збудовано в тому числі завдяки Гончару, — коментує «Дню» голова Херсонської обласної організації НСПУ Василь Загороднюк. — І взагалі Олесь Гончар і Херсонщина — поняття нероздільні. Він був депутатом Верховної Ради УРСР від нашого краю і сприяв побудові дитячих виховних закладів, шкіл, лікарень, прокладанню доріг і т. д. Зрештою, багата творча спадщина Олеся Терентійовича просякнута степовим духом таврійських степів. У романах «Таврія», «Тронка», «Перекоп» ми бачимо героїв-степовиків, пейзажі і колорит наших країв. Ця меморіальна дошка буде для херсонців відкритою книжкою творчості Олеся Гончара».
Окрім портрету, на дошці є слова: «Вітаю красу Херсона, вічного квітування цьому сонячному місту нашої прекрасної України». Ці рядки Олесь Гончар написав у привітальній телеграмі до 200-річчя від дня заснування Херсона. «Звичайно, сьогоднішня подія — знакова для нашого міста. Я вдячний усім, хто допоміг виготовити і встановити меморіал, — говорить поет, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка Анатолій Кичинський. — Сподіваюся, що з відкриттям цієї дошки ми зламаємо стереотипи, пов’язані зі встановленням таких пам’яток, які були за радянського часу. Почуття патріотизму неможливе без почуття гордості. А в нас, на жаль, буває так, що люди навіть не знають того, в честь кого названо їхню вулицю. Тим паче, якщо йдеться про таку людину, як Олесь Гончар. Якось зійшовши з потяга Київ — Херсон, він сказав: «Як багато тут неба!». Очевидно, в цьому великий підтекст. Він постійно закликав думати нас про високе, тягнутися до духовності».
