Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

+16º С – холодніше в квартирах не буде...

«День» поговорив про наближення складної зими з провідними експертами у сфері енергоефективності
12 серпня, 12:02
ФОТО З АРХІВУ "Дня"

Не можна сказати, щоб уряд нашої країни не готувався до зими, яка вперше в історії незалежної України обіцяє бути дуже складною для влади всіх рівнів і, схоже, досить холодною для простих громадян. Початкова причина зрозуміла: Росія залишила Україну без газу, що був тривалий час найзручнішим, екологічним і відносно недорогим видом палива.

Було багато розмов про його заміну європейським газом за допомогою реверсу. На жаль, надії на це виправдалися далеко не повністю. У результаті виник серйозний дефіцит максимально урізаного газового балансу країни (всі регіони отримали вказівку скоротити споживання цього палива на 30%). Але це, схоже, не рятує. У останній декаді липня про брак запасів газу заявив міністр енергетики й вугільної промисловості Юрій Продан. За його словами, на весь осінньо-зимовий період є лише 6 мільярдів кубометрів.

Разом з підвищенням тарифів на тепло до рівня ймовірної неплатоспроможності значної частини населення (для нього передбачено наростити дотації) уряд змушений понизити санітарні норми. Якщо раніше комфортною температурою в квартирі вважалося +18 градусів за Цельсієм, то тепер ртутний стовпчик дозволяється опускати до +16. Виникло, м’яко кажучи, деяке невдоволення населення. Звісно, «неправомірне».

Заступник директора департаменту житлово-комунальної інфраструктури Київської міськадміністрації Володимир Баженов вважає, що громадяни просто помиляються: «Є мінімальна санітарна норма температури, нижче за яку робиться перерахунок за недодану якісно послугу. Вона діяла в країні довгі роки — +18. І тому, якщо в когось у квартирі було +17, житлові органи, тепловиробничі підприємства мали зробити перерахунок. Зараз ця санітарна норма з 18 градусів зменшена до +16. Але це абсолютно не означає, що в усіх без винятку квартирах Києва буде +16. Баженов переконує, що це всього лише підстава, щоб вести перерахунок, «якщо температура буде нижчою за +16». «Я чітко знаю, що в першу чергу ця температура може стосуватися кутових квартир і, в разі верхньої розводки, квартир нижніх поверхів. Усі інші при тому ліміті газу, який нам доводять, будуть вище за цю санітарну норму», — обіцяє чиновник, чітко розуміючи, що ніяка відповідальність за пустопорожні обіцянки йому не загрожує.

«День» поговорив про наближення складної зими з провідними експертами у сфері енергоефективності й поставив кожному з них три запитання.

♦ 1. Які ризики не укластися в санітарні норми існують, на вашу думку, для підприємств теплокомуненерго й інших організацій, що забезпечують населення теплом?

♦ 2. Чи можуть держава й теплопостачальні організації до початку опалювального сезону вжити якісь заходи, щоб компенсувати брак газу?

♦ 3. Що можуть зробити до початку зими для свого порятунку що самі потенційні «замерзаючі», тобто громадяни України.

Iван ПЛАЧКОВ, глава наглядової ради «Київенерго», екс-міністр енергетики, двічі екс-міністр палива й енергетики України:

1. Для них головний ризик — це скорочення подачі газу. У балансі газу країни однозначно намітився серйозний дефіцит. Продан оголосив, що він становить шість мільярдів на сьогоднішній день, а якщо не буде війни, тоді він буде ще більшим. Негативом для цих підприємств є ще й низький тиск газу. І такого резервного палива, як мазут, в Україні немає. Він на 25% дорожчий за газ, і наші НПЗ його виробляють не дуже багато. До того ж вони зараз не працюють.

2. Держава має скласти енергетичний баланс України в розрізі областей, районів, міст і кожного населеного пункту, визначити, які й де у нас є ресурси — газ, вугілля, мазут, різні види біопалива. Кожен сільський голова, кожен мер має спілкуватися з людьми й розповідати їм про можливості переходу на альтернативне паливо. Кожне місто треба розглядати окремо, тому що залежно від регіону резервні види палива там можуть бути іншими. Те, що можна зробити, скажімо, на півдні Одеської області, не можна реалізувати, наприклад, у Сумах. Але те, що має бути енергетичний баланс країни в розрізі кожного населеного пункту, — це однозначно. Країну слід мобілізувати не лише у військовій сфері, а й в енергетичній. Десь можна компенсувати брак газу вугіллям, десь електроенергією. А зараз, поки тепло, необхідно негайно відключати скрізь все гаряче водопостачання. У цей теплий час слід максимально економити всі види енергоресурсів. До речі, зараз через події на сході велика проблема й з вугіллям. Шахти зупиняються й навіть затоплюються, видобуток вугілля падає. На електростанціях зараз вугілля залишилося на десять діб. Склади щодня пустішають. Отже, економити треба на всьому, й ці виски незадоволених тим, що в Києві відключена гаряча вода, — це все лише через нерозуміння ситуації, в якій ми зараз перебуваємо.

3. Громадянам України в час, що залишився до настання холодів, треба утеплювати свої квартири й будинки. У газифікованих селах є можливість перейти замість газу на деревину й інші види біопалива. Тут треба чистити печі, ремонтувати їх, встановлювати сучасні котли, запасатися паливом. Держава в цьому має допомагати. У містах я передбачаю масовий перехід на електробойлери й електроопалювання. Але якщо обленерго займаються розподільчими електромережами, в усякому разі в містах, то внутрішні будинкові мережі перебувають на балансах житлово-комунальних підприємств. Отже, зараз цим мережам слід приділити серйозну увагу, перевіряти, усиляти, оновлювати. Сьогодні людей інколи закликають утриматися від встановлення електробойлерів, але, я думаю, краще поклопотатися про внутрішньобудинкові мережі — це не так уже й складно.

Сергій ЄРМIЛОВ, двічі екс-міністр палива та енергетики України, колишній голова Національного агентства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів:

1. У теплокомуненерго й без нинішніх проблем ризиків завжди вистачало. Нагадаю: 2006 рік, коли ціна на газ була ще 50 доларів, а Алчевськ заморозили. Отже, наші теплокомуненерго це окремий ризик сам по собі. І найгірше, що система ця не реформується. І навіть спроби такі не робляться. Навіть у тому випадку, якщо росіяни якимсь дивом дадуть нам безкоштовний газ, то ризики теплокомуненерго залишаються високими. І уряд цим, на жаль, не займається.

2. Наше населення є основним ризиком для держави у сфері забезпечення того ж населення теплом. Платежі за тепло дуже впали. У результаті й розрахунки ТЕЦ, ТЕС і теплокомуненерго з «Нафтогазом» також постраждали й відкаталися на рівень кінця 90-х, початку двохтисячних років. Населення свої двосторонні зобов’язання щодо постачання тепла, тобто щодо його оплати, не виконує. Другий ризик — це підприємства, що генерують тепло. Чимало їх мають укладати договори на постачання палива, ремонти устаткування тощо, але не займаються цим. А третій ризик — це сама держава. Вона може його зняти, реформуючи систему забезпечення комунальних підприємств паливом. По-перше, це, звісно, газ, з яким треба все-таки щось робити. По-друге, це система формування тарифів і їх оплати. Реформи не йдуть. Якісь розмови були, але ні в які нормативні документи не втілилися.

3. Людям я б радив у першу чергу подивитися в свої розрахункові книжки й ліквідувати борги за отримані послуги. Це зменшить ризик кожного залишитися без тепла. Та все ж є високий ризик того, що тепла, передбаченого санітарними нормативами, в батареях не буде. Його можна частково зменшити, утеплюючись або забезпечуючи себе, особливо в сільській місцевості, іншими видами палива. Уряд планує виділити чималу суму — 500 мільйонів гривень — для допомоги населенню в придбанні відповідних котлів. Я думаю, це рішення буде прийняте протягом найближчих двох тижнів. Щоправда, це закриє від проблем невелику частину громадян. Отже, цей опалювальний сезон буде дуже складним. Якщо в багатоквартирних будинках буде встановлено багато бойлерів, то електроенергія подаватиметься за графіком і гаряча вода буде, якщо, звісно, через перебої з електроенергією буде холодна.

Олександр ОМЕЛЬЧЕНКО, екс-голова Київської міської державної адміністрації, міський голова столиці (1996—2006 рр.) (передбачаючи конкретні запитання він сказав: «Треба просити Бога, щоб узимку в Києві не було снігу):

1. Перший ризик у тому, що на сьогоднішній день для теплоелектростанцій не куплено альтернативне паливо — мазут. А треба було це зробити ще напочатку року, коли виникли конфліктні ситуації між постачальником газу Росією й «Нафтогазом України». Про це знали всі, але не зробили нічого. І міністри, і прем’єри. І нова київська влада. А сьогодні мазуту в Києві для ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 ледве вистачить, та й те за відсутності морозів, лише на два місяці. Щоправда, ККД станцій при цьому впаде на 30%, але за відсутності газу це для столиці єдиний вихід. Свого часу у нас був мазут. Завдяки ньому ми укладалися в дуже жорсткі ліміти газу. А якщо буде сніг, то такому величезному мегаполісу, як Київ, потрібна ще й сіль. Пригадайте, що було без солі торік — місто було паралізоване вісім днів. Навіть школи не працювали, й люди на роботу ходили пішки. Сьогодні, на жаль, навіть тендер ще не оголошено на її закупівлю. І ніхто не знає, звідки завозитимемо цю сіль — з Луганська чи з Мінська.

2. Необхідний Києву ліміт газу — 3 мільярди кубометрів. Дали 1,9 мільярда. Я вважаю, завдання Кабміну якимсь чином краще враховувати потреби столиці. Він зобов’язаний це зробити: Київ усе-таки столиця. А мазутом, якого немає, ніхто й не займається. Як виходитимуть зі становища?

3. Громадяни Києва в нинішніх умовах мали б використовувати свої конституційні права й, відповідно до свого громадянського обов’язку, мирно, відповідно до закону, зібратися й прийти до мерії, до Кабміну, висловити своє невдоволення діяльністю уряду й київської влади, у яких відсутня будь-яка ініціатива. Але громадяни цього не зробили. Згодні мерзнути? У той же час я вважаю, що розв’язувати цю проблему шляхом встановлення бойлерів дуже небезпечно. Місто може залишитися й без гарячої води, й без опалювання, й без світла в будинках і на вулицях. Звісно, всі знають, що треба утеплювати вікна, двері, щоб зменшити втрати тепла в будинках, які у нас перевищують 30% і довести їх хоча б до 15%. А утепленням стін мала б займатися держава, використовуючи на це ті мільярди доларів кредитів, які вона бере у МВФ. Їх треба було б цілеспрямовано витратити на утеплення всього житлового фонду, побудованого в радянські роки й до 1998 року. За свій рахунок люди цього зробити не зможуть. Наші громадяни переважно бідні, такі витрати їм не подужати.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати