Антикорупційне бюро: завдання і ризики

Нагадаємо, на минулому тижні комісія завершила співбесіди з учасниками другого туру конкурсу й обрала чотирьох, які тепер мають пройти перевірку згідно із Законом про очищення влади.

У списку суперфіналістів: народний депутат України з «Блоку Петра Порошенка» Віктор Чумак, колишній старший слідчий прокуратури Єнакієвого Яків Варічев, колишній прокурор Ленінського району Кіровограда Артем Ситник, а також екс-глава Державного комітету України з питань розвитку підприємництва Микола Сірий.

Після того, як конкурсна комісія остаточно визначиться зі своїм вибором, три кандидатури подадуть на розгляд Президентові України. Той своєю чергою обере одного, чию кандидатуру висуне на голосування у парламенті.

Утім, під час останнього засідання члени КК висловили занепокоєння у зв’язку з реєстрацією чергового законопроекту, що вносить зміни в Закон про НАБУ. Зокрема, йшлося про законопроект авторства депутатів Грановського, Мушака (обидва від «БПП») та Хміля («Народний фронт») №2339, який скасовує граничний вік перебування особи на посаді директора Національного антикорупційного бюро.

«Під час нашого першого засідання (де обговорювалася доцільність роботи комісії над змінами до Закону про Національне антикорупційне бюро. — Ред.), я наполегливо казав, що ми не є Верховної Радою і, як комісія, не маємо втручатися у рішення, що ухвалює парламент, — заявив Кесслер. -Тепер я хочу звернутися до Верховної Ради, яка є виразом довіри українців та носієм демократичних цінностей: ви не є конкурсною комісією. Ми є конкурсною комісією. Будь-які спроби втрутитися у чинний процес (відбору кандидатів на посаду директора Бюро. — Ред.) є дуже небезпечним. Змінювати правила гри наприкінці процедури конкурсного відбору — атака на незалежність членів та рішень комісії, яку ми будемо відбивати».

Оцінити результати роботи КК та розповісти українцям, що ж відбуватиметься далі в НАБУ «День» попросив екс-заступника міністра юстиції Грузії Георгія ВАШАДЗЕ, який з жовтня минулого року входить до групи експертів з розробки концепції механізмів діяльності НАБУ.

Наш співрозмовник — грузинський політик, член парламенту Грузії та засновник Фонду інновацій та розвитку, в межах якого він і бере активну участь в антикорупційних реформах в Україні. Із 2005 року Вашадзе брав активну участь у програмах міністерства юстиції Грузії й успішно реалізував низку проектів: введення біометричних паспортів, посвідчень особи, цифровий підпис, особистий портал (my.gov.ge), розвиток Єдиного демографічного реєстру, візуального розпізнавання даних, прискорення послуг, віддалені сервіси (он-лайн, зателефонуйте з дому), проект Дитячі книжки тощо. Усі ці програми та проекти мали вирішальне значення для поліпшення якості послуг, а також — ефективної ліквідації корупції та підвищення міжнародного авторитету Грузії.

Будучи заступником міністра юстиції Вашадзе опікувався створенням Громадського сервісного центру (2011). Концепція ґрунтувалася на принципі «Все в одному місці». Проект Громадських сервісних центрів був визнаний найуспішнішою реформою Грузії 2011 року.

— Днями конкурсна комісія з добору кандидатів на посаду директора Антикорупційного бюро вийшла на «фінішну пряму». Як ви оцінюєте результати її роботи?

— Справді, дуже важливо, хто очолить Бюро. Із самого початку було заявлено, що краще було б, якби це була людина не з України, а особливо не з тієї системи, яку потрібно перемогти. Чи вдалося це? Якщо чесно, з огляду на результати добору, не знаю. У конкурсі брали участь і іноземці... Але їх «відсіяли». Я вважаю великою помилкою те, що із самого початку американця «забракували» через вік — йому 67 років.

Але я не хочу зараз давати якусь категоричну оцінку. Ще побачимо результати спецперевірки.

На мою думку, краще обрати ту людину, котра не має прямих зв’язків із «системою».

— Що ви маєте на увазі під «системою»? Владу як таку? Чи конкретно правоохоронні структури? Адже серед відібраних кандидатів є парламентар. Він теж, на вашу думку, — в «системі»?

— Я не бачив усіх записів співбесіди, тому мені складно відповісти на це запитання. Але під «системою» я маю на увазі те, що називається організація та діяльність влади в Україні.

ЯК ПРАЦЮВАТИМЕ НАБУ ПЕРШІ ШІСТЬ МІСЯЦІВ

— А ви взагалі стежили за роботою КК? Яку оцінку їй можете дати?

— Так. Але не «педантично». Наше завдання тут полягало в напрацюванні методологічної бази, завдяки якій НАБУ могла б ефективно запрацювати. І ми з цим впоралися. Підготували спеціальний план на перші шість місяців, у якому розписали, що має відбуватися щодня, аби запрацював ефективний механізм розкриття корупційних схем в Україні.

Крім цього, ми консультувалися з міжнародними донорськими організаціями, яким чином вони можуть допомогти, щоби боротьба з вищою політичною корупцією в Україні запрацювала і була ефективною.

У нас є пропозиція: на час, доки буде сформовано штат НАБУ, — створити спеціальну слідчу комісію перехідного періоду. Адже люди вже очікують конкретних результатів. А з допомогою такої комісії перехідного періоду буде можливість це продемонструвати: показати справи, а може, й розпочати процес повернення вкрадених із бюджету України коштів.

Також ми підготували поправки до Закону про НАБУ, суть яких полягала в імплементації нових механізмів слідства. Адже те, що є зараз в Україні, дуже старе, ще радянського зразка. Це не слідство, а канцелярська робота.

— Поправки, про які ви кажете, це ті, що зараз внесені на розгляд ВРУ?

— Ні. Це закон № 1660, який уже ухвалили в парламенті.

— А ті поправки, які пропонують у своєму законопроекті № 2339 депутати Грановський, Мурашко (обидва від БПП) та Хміль («Народний фронт»), не міняють запропонованого вами механізму функціонування НАБУ?

— Я ще з ними не ознайомився. Але я нормально ставлюсь до появи таких пропозицій. Законотворчість — це безперервний процес. Якщо Закон ухвалено, це ще не означає, що його не треба поліпшувати. Тому нові напрацювання завжди будуть: що потрібно змінити і як...

— Але член КК Джовані Кесслер назвав появу цього законопроекту № 2339 тиском на роботу комісії. Адже депутати пропонують суттєві зміни до критеріїв щодо кандидата на посаду директора НАБУ...

— З огляду на те, що я не знайомий з деталями поправок, я не можу зараз коментувати, чи добрі вони, чи погані.

— Ви сказали, що вже є план, як працюватиме НАБУ перші півроку. Розкажіть про нього нашими читачам.

— Після того як буде обрано директора НАБУ, доцільно створити тимчасову групу слідчих, яка вже розпочне слідство. Паралельно буде оголошено конкурс на всі вакансії в Бюро. Ми пропонуємо, щоб усі позиції набирались через відкритий п’ятиетапний добір. Перший етап — відкрита аплікація. Другий — тестування на професійні знання. Третій — тест на практичні навики. Четвертий етап — психометричні тести, за допомогою яких можна буде сформувати психологічний портрет претендента й виявити, наскільки він готовий працювати в НАБУ. І останній п’ятий етап — безпосередня співбесіда. Ми гадаємо, пройшовши через таке «сито», перші 70—100 слідчих бюро з’являться наприкінці червня. Потім у них буде шеститижневий тренінговий етап. Ми попросили донорів запросити міжнародних експертів, щоб навчити людей нової методології слідства. Пропонуємо навчання за «кейсовою» методологією, яка базується на роботі з конкретними справами. У кожного з «учнів» буде свій індивідуальний «кейс». Крім цього, вони вивчатимуть практику інших країн: як там ведуть розслідування таких же справ; на що потрібно витрачати більше часу, на що менше... Сьогодні в Україні слідство витрачає найбільше часу на паперову роботу. І саме тому в прокуратурі є справи на 700 «книг». Одна справа, фактично, — одна кімната. Та коли ознайомитися з усіма цими матеріалами, то жодних реальних доказів там може й не виявитися...

— Яку модель ви пропонуєте взяти за основу для реформування слідства в Україні? Хто добиратиме і навчатиме кандидатів?

— Для добору ми пропонуємо створити спеціальну комісію. Але вона потрібна лише на кінцевому — п’ятому — етапі. Решта етапів автоматизовані: написав тест, комп’ютер тобі показав «цифру», на основі якої ти бачиш: чи пройшов ти далі, чи ні...

Оскільки комісія це — «суб’єктивний фактор», то ми пропонуємо відкрити її. Ще варто подумати про те, хто має входити до її складу. Однозначно, що «великих академіків» там не потрібно. Навпаки, мають бути практики. Можливо, доцільно, щоб це були успішні слідчі з різних країн, які чітко можуть зрозуміти: чи вийде з людини нормальний слідчий, чи ні.

— А хто прийматиме рішення про склад цієї комісії?

— Директор НАБУ.

— А щодо тренерів?

— Донори готові запросити тренерів із різних країн: США, ЄС, Гонконг, Сінгапур, Грузія... Ми повинні максимально залучити носіїв різного досвіду.

Ми також рекомендуємо, щоб на першій рік роботи НАБУ було мінімум десять супервайзерів із різних країн, які працюватимуть зі слідчими. Адже з огляду на чинний Закон про Бюро, виходить, що працюватимуть у ньому новачки. Їм потрібна буде «опора»...

— А модель, яку ви заклали в основу роботи НАБУ?

— Це — американо-британська модель слідства. Вона найефективніша у сфері розслідування корупційних справ. В Америці і губернаторів саджали, і навіть президентів. Значить система працює.

Ця модель базується на гнучких та швидких механізмах слідства.

2004 року ми імплементували цю методологію в Грузії. Це й допомогло нам побороти корупцію.

Концепція цієї моделі побудована на тому, що той, хто співпрацює зі слідством, отримує «знижку». Слідчому ж це надає можливість вийти на серйозніші справи. Адже набагато важливіше посадити того, хто організував «схему», а не, наприклад, паспортистку, яка бере хабара за виготовлення документа.

У межах цієї моделі передбачені цікаві механізми конфіскації вкраденого майна. І поправки, які ми рекомендували, вже внесені в Цивільний кодекс України. Зрозуміло ж, що корумповані чиновники крадене на себе не реєструють. Зазвичай у них або водії супербагаті, або няньки... Поки що ВРУ не ухвалила поправок, які дають змогу притягнути до відповідальності фізичних осіб, проте вже ухвалили норму, завдяки якій можливо конфісковувати майно у «пов’язаних» юридичних осіб.

ПРО УЧАСТЬ У КОНКУРСІ ДАВИДА САКВАРЕЛІДЗЕ

— Участь у конкурсі вашого колеги Давида Сакварелідзе була тестом для КК на знання та повагу до українського законодавства? Він же розумів, що не відповідає вимогам, виписаним у Законі про НАБУ...

— Це спірне питання щодо відповідності чи невідповідності кандидата. Дехто тут казав, що він не може претендувати на цю посаду, бо був членом парламенту Грузії. Але комісія обрала кандидата (Віктора Чумака. — Ред.), котрий є чинним політиком, членом українського парламенту. Крім того, він ще й набрав найбільшу кількість голосів.

Виходить, що для людини, яка була політиком в іншій країні, спрацював цей «механізм відсіювання», а для того, хто безпосередньо тут бере участь у політичному процесі, — ні. Чому так?

Але доки цей процес добору директора НАБУ не закінчиться, я утримаюсь від якихось коментарів. Адже хтось знову-таки може захотіти трактувати це як певний вплив на процес із нашого боку.

Я особисто думаю, що Давид був би хорошим директором НАБУ. Але у нього й зараз не менш важливе завдання — реформа прокуратури. У Давида дуже амбіційні плани. Наприклад, він пропонує серйозне скорочення: замість понад 600 районних прокуратур буде 260. Крім того, всі районні прокурори обиратимуться через відкритий конкурс. Це — безпрецедентно для України. Наприклад, ось що я дізнався за ці останні три тижні: прокуратура тут була певним закритим клубом, і є три університети, які готували прокурорів. Щоб захистити там диплом, необхідно мати відповідний лист із Генпрокуратури... Це був клан, потрапити до якого ніхто сторонній не міг. Така ж ситуація і в судовій системі.

Я не прихильник переатестацій. Тому радив би Україні піти тим шляхом, який пройшли ми в Грузії. По-перше, розширити інституції — замінити районні на міжрайонні суди, скоротити кількість апеляційних судів. Навіщо вам 27 апеляційних судів? Як на мене, п’яти цілком досить. На 100 тисяч українців — 27 прокурорів. Це — найбільший показник у Європі, а може, й у світі. У Німеччині — три. У Грузії — 5,6...

А після цих кроків є можливість через відкритий конкурс набрати нових нормальних працівників.

Цікавий нюанс: коли ми з командою представили, як буде працювати НАБУ, Президент попросив, щоб за таким же підходом можна було розставити всі правоохоронні органи: хто, що, де і як буде робити...

ХТО ОПЛАЧУЄ В УКРАЇНІ РОБОТУ ГРУЗИНСЬКИХ РЕФОРМАТОРІВ?

— Ви з Давидом Сакварелідзе розповіли «Українській правді», що вас в Україну запросив голова Адміністрації Президента Борис Ложкін...

— У цей проект із Бюро. Адже він запросив також інших наших хлопців, які працюють в інших напрямках.

— Що вам запропонував пан Ложкін? Ваша участь у цьому проекті цілковито фінансується Адміністрацією Президента: проживання, перельоти, гонорари?

— У нас є Фонд інновацій розвитку, який акумулює експертні ресурси з Грузії. Наші хлопці працюють у Молдові, Монголії, Албанії, і в Україні — теж. Ці люди мають свої особисті контракти з організаціями — плюс Фонд має контракти. Наприклад, у нас був контракт з UNHCR щодо реєстрації внутрішньопереміщених осіб...

Коли ж говорити про цей проект НАБУ, то це була радше пропозиція з боку Адміністрації Президента. З огляду на те, що наші хлопці працюють тут у різних проектах, нас запитали, чи є можливість хоча б протягом двох-трьох місяців допомогти розробити основну імплементацію щодо НАБУ.

Для цього проекту, який ми зробили за два з половиною місяця, у нас не було окремого фінансування. Ми використовували свої ресурси, які в нас були за іншими проектами, для того, щоб допомогти Адміністрації Президента України. Наш мандат закінчується, як тільки буде обрано директора НАБУ. Ми так домовлялися...

— А хто фінансуватиме навчання, тренерів, про яких ви розповідали?

— Американські, європейські донорські організації. Наприклад, DFID уже фінансує... А з боку донорів, навпаки, є зацікавленість, щоб наша команда продовжила роботу. Подивимось. Якщо в нас буде час та інтерес до роботи, то, може, й ми продовжимо...

В Україні сьогодні немає проблем із донорськими програмами. Проблема лише в тому, щоб досягнути якихось конкретних результатів. З нами міжнародні донори раді співпрацювати, бо ми показали результат.

— Я впевнена: є й українські «донори», які теж раді співпрацювати з вами, щоб ви показали той результат, який їм потрібен. Я кажу про олігархів, які не зацікавлені у зміні системи. Як співпрацюєте з ними?

— Ми пропонували Адміністрації Президента створити якийсь Фонд реформ. Якщо хтось із українських бізнесменів відкрито захоче його профінансувати, то чому б йому цього не робити... Чомусь, і в нас у Грузії теж так було, ми закриваємо ті процеси, які не потрібно закривати. Якщо хтось готовий відкрито фінансувати якісь зміни, то варто дати йому механізм, як це робити.

Наприклад, наша команда допомогла розробити систему електронних торгів. Зібрались різні компанії, яким ми пояснили, що немає потреби між собою воювати за ексклюзивний електронний майданчик — ось механізм, за допомогою якого всі можуть працювати разом, не платити нікому ніяких хабарів... Пропозиція припала їм до вподоби. Вони усі скинулись по сім тисяч доларів, замовили у львівської ІТ-компанії програмне забезпечення для електронних тендерів. І зараз вона вже працює в тестовому режимі. Тому я особисто за такий відкритий варіант фінансування проекту з реформи правоохоронної системи теж...

Але якщо зараз до нас прийде хтось, хто скаже: лобіюйте, щоб ми мали ексклюзивні права, то ми скажемо: ви не туди потрапили. Ми так не працюємо. Я не можу брехати ні українцям, ні самому собі. У нас є п’ять принципів, за якими ми визначаємось: чи беремося ми за проект, чи ні.

— Що це за принципи?

— Перший — дерегуляція: мало функцій у держави. Другий — дебюрократизація: функції держави мають бути дуже простими. Третій — деконцентрація: ми проти створення структур з великим набором повноважень. Четвертий — демонополізація: не повинно існувати монопольних функцій, без конкуренції система не працює. П’ятий — децентралізація: спустити багато функцій згори на місця.

Але ми, наприклад, проти децентралізація прямо зараз. Адже якщо просто спустити на місця всі ті функції, які є зараз у центральної влади, то це створить нову проблему. На місцях утворяться маленькі «анклави» з надзвичайними повноваженнями, якийсь місцевий «князь» контролюватиме все життя людей від народження аж до смерті: реєстрація шлюбу — у нього, майна — у нього, санепідемстанцію він також контролює, пожежників — він тощо. Тому ми переконані, що лише після того як в Україні паралельно відбудуться ці самі чотири «фази», то можна буде децентралізувати те, що залишиться. Інакше інститут місцевого самоврядування стане важелем у руках олігархів, які ставитимуть своїх людей...