«Досягнувши чогось, спробуй допомогти іншим»

«Склався стереотип, що громадська організація має бути убогою, в жодному разі не повинна заробляти грошей. Але така організація не лише може, а й має бути бізнесовою. Це називається соціальним підприємництвом і є всесвітнім трендом», що набирає обертів, —зазначив Володимир ДЕНИСОВ, бізнес-тренер із Москви на Першому сімферопольському БарКемпі, що відбувся недавно. «День» вже писав про це явище в № 181 від 13 жовтня 2011 року (див. матеріал «Бізнес із надзвичайною місією») і вирішив поговорити з фахівцями в цій сфері про етапи становлення соціального підприємництва в нашій країні і перешкоди, що виникають в українських реаліях.

«Коли йдеться про громадські організації, багато хто думає, що їх діяльність обмежена темами про дітей і бездомних тварин. Але громадські організації працюють у різних сферах, приміром, права людини, демократія», — розповідає представник Центру регіонального розвитку «Топ-Кая» Олександра ЦЕЛІЩЕВА. Окрім того, громадські організації допомагають в боротьбі з безробіттям, у підвищенні громадянської активності молоді, організації культурних проектів, акцій та багато іншого. Сьогодні в Європі соціальне підприємництво допомагає людям прискорити і полегшити вирішення перелічених питань. Поки що в Україні офіційних понять «соціальне підприємництво», «соціальне підприємство», «суб’єкт соціального підприємництва» і «соціально орієнтований бізнес» не існує. Як бути тим, хто хоче об’єднати добрі справи з їх фінансовою незалежністю, розповів експерт з розвитку малого бізнесу і соціального підприємництва, керівник Центру сприяння розвитку соціального підприємництва Асоціації громадських організацій «Соціально-економічні стратегії і партнерства» Сергій СИНЯКІН.

— Сергію Миколайовичу, як все ж таки бути із законодавчим визначенням того, що називають «соціальним підприємництвом»?

— Оскільки єдиного законодавства із цього приводу не існує, різні організації і окремі фахівці по-різному трактують це поняття. Наша організація — Асоціація громадських організацій «Соціально-економічні стратегії і партнерства» — на підставі вивчення міжнародного досвіду і дослідження української законодавчої бази розробила власну концепцію «Соціальне підприємництво і соціальні підприємства в Україні», згідно з якою в поняття «соціальне підприємництво» включено два блоки.

Перший блок — це соціальні підприємства громадських організацій. Це комерційні структури, які створюються за участю недержавних неприбуткових громадських організацій.

За законодавством, неприбутковим громадським організаціям надано право самостійно створювати чи брати участь у створенні господарюючих суб’єктів, прибуток від діяльності яких реінвестується через статутну діяльність громадських організацій на розв’язання соціальних проблем територіальних громад. Найпоширеніші організаційно-правові форми таких підприємств — підприємства об’єднання громадян і товариства з обмеженою відповідальністю.

Другий блок — це корпоративна добродійність, яка є вищою формою прояву соціальної відповідальності бізнесу. Це комерційні структури (юридичні та фізичні особи — підприємці), які з різних причин на систематичній чи несистематичній основі частину свого доходу чи свого прибутку спрямовують на розв’язання соціальних проблем у місцевих територіальних громадах.

— Яка історія соціального підприємництва в Україні?

— Перші соціальні підприємства (підприємства об’єднання громадян) на території України були створені в 30-х роках минулого століття — це підприємства громадських організацій інвалідів. Деякі дожили до наших днів і успішно працюють. Якщо говорити про корпоративну добродійність, то в історії сучасної України вона має і своє почесне місце, і вже певні традиції. Багато (якщо не всі) юридичних осіб і фізичних осіб на системній чи несистемній основі жертвують власні кошти на проведення різноманітних заходів, які сприяють соціально-економічному розвитку локальних територій.

— Чи достатні механізми освоєння пожертв і рівень підтримки державою добродійних ініціатив представників бізнесу?

— На думку фахівців нашої організації, згадані вище чинники сприяння розвитку соціального підприємництва перебувають на неприпустимо низькому рівні. І головною причиною такої ситуації, на наш погляд, є відсутність конструктивного, професійного і, що найголовніше, постійного діалогу між зацікавленими сторонами (влада — громадські організації — бізнес) на рівні найвищих дискусійних майданчиків.

— Що повинна робити соціальна організація, аби вийти на рівень бізнесу?

— Законодавство України надає можливість неприбутковим громадським організаціям створювати комерційні структури, ця процедура відносно не складна: потрібне рішення загальних зборів громадської організації про створення підприємства із зазначенням майбутнього директора і головного бухгалтера, а також розроблено статут майбутнього соціального підприємства. Після реєстрації можна братися до справи.

Але головним пунктом при створенні будь-якого підприємства було і залишається кадрове питання. Важливими є і питання маркетингу, формування матеріально-технічної бази, фінансового забезпечення. Все це слід врахувати на початковій стадії формування соціального підприємства, що можна зробити лише за розробки якісного бізнес-плану з отриманням професійних консультацій на кожному з етапів формування бізнесу.

Усі перелічені заходи пов’язані із серйозними труднощами, що передбачають наявність певної ресурсної бази. Тому громадська організація повинна мати достатній рівень розвитку (успішна історія, досвід, люди, матеріально-технічна база), перш ніж братися за таку непросту справу, як створення і розвиток соціального підприємства.

Щодо питань, пов’язаних з корпоративною добродійністю, то в даному разі на перше місце виступає така витончена сфера, як мотивація бізнесу брати участь у соціальному підприємництві. У площині мотивації — всі плюси і мінуси, що виникають в міжсекторальному трикутнику: бізнес (добродійність і її мотиви) — громадськість і громадські інституції (одержувачі добродійної підтримки, послуг) — держава (як гарант справедливих умов існування добродійних ініціатив).

— Як подолати ці труднощі: з ким порадитися, проконсультуватися? Які спеціальні знання потрібні?

— 2010 року в Україні відбулася, на наш погляд, знакова подія: почала діяти програма «Сприяння соціальному підприємництву в Україні», яка є спільною ініціативою Британської ради в Україні, Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, компанії PricewaterhouseCoopers, Ерсте Банку та Українського фонду підтримки підприємництва. Програма почала свою діяльність в Донецькій і Львівській областях, а також на території Автономної Республіки Крим. Зараз її діяльність поширена на інші регіони України.

У рамках програми вже створено і додатково створюються ресурсні центри сприяння розвитку соціальному підприємництву. Метою таких центрів саме і є всебічна (консультаційна, організаційна, мотиваційна і, за змоги, фінансова) підтримка майбутніх і тих, що діють, суб’єктів соціального підприємництва. Ласкаво просимо до наших центрів, де ви отримаєте допомогу, яка цікавить вас.

— Яких видів організацій потребує Україна? Які ідеї найкраще працюють сьогодні?

— Нині Україні необхідно всебічно підтримувати розвиток третього сектора економіки: створення і розвиток громадських організацій, діяльність яких спрямована на розвиток територіальних громад, а також стимулювати розвиток громадських ініціатив, що сприяють ефективному розвитку громадянського суспільства. У цій роботі соціальне підприємництво — це лише один з дієвих інструментів, що забезпечують розв’язання глобальних завдань з демократизації нашого суспільства.

Якщо ж говорити про бізнес-ідеї, які найкраще працюють сьогодні, то однозначної відповіді не існує. Все залежить від внутрішніх і зовнішніх умов, в яких працюватиме соціальний бізнес на спільному ринку товарів і послуг. Головне, щоб бізнес був досить рентабельним для виконання поставленого перед ним соціального завдання.

— Чи може соціальне підприємництво вплинути на традиційну економіку країни?

— Це питання настільки складне і потребує просторових міркувань, соціально-економічних експертних досліджень і конкретних аналітичних висновків, що коротка відповідь на нього може негативно позначитися на просуванні самої тематики «соціальне підприємництво». Я, мабуть, утримаюся від однозначної відповіді. Скажу лише, що я з оптимізмом дивлюся в майбутнє, хоча б тому, що партнерство, створене в рамках програми «Сприяння соціальному підприємництву в Україні», ставить собі за мету законодавче врегулювання тематики «соціальне підприємництво». А це передбачає комплексний системний підхід до обґрунтування необхідності гідного існування в нашій країні такого чудового явища, як соціальне підприємництво.

— Яким чином працює система оподаткування щодо таких організацій?

— Зараз для соціальних підприємств не існує жодних законодавчих пільг. Винятком є підприємства, на яких працює понад 50 % інвалідів. Таким підприємствам надається нульова ставка з податків на прибуток і доданої вартості. До того ж рішення щодо надання пільг ухвалює Всеукраїнська організація інвалідів «Спілка організацій інвалідів України» (ВОІСОІУ) і лише для підприємств громадських організацій інвалідів — членів ВОІСОІУ.

Для бізнесу, який бере участь у корпоративній добродійності, передбачено незавершену, на наш погляд, норму надання пільг, згідно з якою частина витрат на надання добродійної допомоги може бути зарахована до валових витрат благодійника і не включається до бази оподаткування.

КОМЕНТАРІ

Остап ОНИШКО, менеджер проекту соціальної пекарні «Горіховий дім», Львів:

— В Україні досить багато невеличких проектів, які можна назвати соціальним підприємництвом. Ініціативи походять від громадських організацій, які хочуть забезпечувати себе і не залежати від міського чи державного фінансування. Особливість соціального підприємництва у тому, що до нього залучають нужденних, тих, кому потрібно заробити трохи грошей для того, щоб забезпечити мінімальні потреби. У нашій пекарні працюють жінки, які перебувають у кризовій ситуації, вони миють посуд, прибирають. Робота допомагає їм повернутися в суспільство. Гадаю, соціальне підприємництво повинно нести таку ідею: досягнувши чогось, спробуй допомогти іншим.

Ілля ЧИЖИКОВ, Центр молодіжних ініціатив, Армянськ:

— Соціальне підприємництво вельми актуальне, але, на жаль, в Україні погано розвинене. Багато громадських діячів не займаються підприємництвом, тому що їм бракує знань, навичок, а спонтанно написати бізнес-план не вдасться. Центр молодіжних ініціатив планує проведення в нашому місті конкурс бізнес-планів, це допоможе здійснити аналіз, який дасть змогу зрозуміти, які знання потрібні представникам громадських організацій і які проекти слід створювати.

Володимир ДЕНИСОВ, бізнес-тренер, Москва:

— Некомерційні організації (НКО) — це той самий бізнес, тільки у стандартного бізнесу основна мета — прибуток, а в НКО — певна місія. Заради цих ідеалів є сенс заробляти гроші. Зараз відбувається поетапний перехід до управління некомерційними організаціями як бізнесом. Тільки-но некомерційною організацією починають керувати за законами бізнесу, вона починає почуватися добре, упевнено, спокійно. НКО повинна заробляти, нею треба керувати як бізнесом, просто не можна забувати про ті цінності, які маєте на меті.