Джерела «дерибану»

Минулого року «День» неодноразово звертався до теми зловживань на земельному ринку Криму. Достатньо навести лише заголовки — «Земля для своїх і чужих» (№ 171, 9 жовтня), «Війна самозахоплень» (№ 190, 3 листопада), «Високогірні шалмани знесені...» (№194, 9 листопада), «Земля Криму: спроба «комплексної правди» (№ 208, 29 листопада), «Заповідник для... ню» (№ 213, 6 грудня). Саме «земельною» проблемою переважно наповнюються й інші ЗМІ. Але рішення досі немає.

Останнім часом на вустах кримчан історія хитромудрого реформування Національного інституту винограду і вина «Маграч». Під прикриттям розпорядження Кабміну про створення музею виноробства планувалося перенести з Ялти, подалі від моря науково-виробничу базу інституту і, головне, його енотеку — унікальну колекцію ялтинських вин. А на місці колишньої ампелографічної колекції інституту — тобто на масиві навмисно знищених зібрань зразків існуючих сортів винограду — вже виросла чиновницька дача, до якої раз у раз прирізалися нові ділянки ближче до моря. Так, за даними вчених-виноробів, котрі дорожать своїм дітищем, що є гордістю і надбанням не лише нашої держави, але й цінністю для виноробів усього світу, «від елітних плантацій мускату білого залишилося всього 13 гектарів». За даними Наукового товариства виноградарів і виноробів України, в 2001—2004 рр. у «Магарача» п’ять разів вилучали земельні ділянки, в тому числі ті, що належать до категорії особливо цінних, загальною площею 3,5 гектара. 2001 року президія Української академії аграрних наук дала згоду на вилучення в інституту ділянки в 1,2 га, щоб Радмін Криму передав його в оренду на 49 років донецькому «Міжрегіональному промисловому союзу» (співвласник — впливовий народний депутат і права рука Віктора Януковича Антон Пригодський) для будівництва пансіонату сімейного типу. Так на березі з’явилася ялтинська «дача Януковича», що стала вже знаменитою. Трохи пізніше їй прирізали ще гектар землі «Магарача», ніби для берегозміцнювальних робіт. Так що тепер, коли інститут зовсім прибирають із Відрадного, винороби точно знають, на яку зацікавлену в цьому особу показувати пальцем.

Новий прем’єр-міністр Юлія Тимошенко вже 16 січня скасувала розпорядження попереднього Кабміну про узгодження пропозиції щодо створення Музею виноробства «Магарач». Новий документ містить усього два рядки. Крапка? Крапка...

На жаль, і це рішення, як і безліч попередніх постанов Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Криму, Ради міністрів Криму й інших органів влади, не є ні системним, ні достатнім. І справа не лише в тому, що деякі жартівники на інтернет- форумах пишуть: «А слабо ялтинській міліції зробити показове знесення відомої дачі, як це вони робили з татарськими самобудами на горі Ай-Петрі?» І навіть не в тому, що всі громадяни нашої країни саме так і думають: дійсно — слабо! Проблема в тому, що всі заходи, що вживаються органами влади, як і раніше не здатні зупинити незаконне розкрадання української та кримської землі...

Так, згідно з даними начальника Державної земельної інспекції в АРК Валентина Дяченка, лише в січні — листопаді 2007 року в Криму було виявлено 4,2 тисячі самозахоплень земельних ділянок. Це на додачу до тих кількох десятків тисяч, які були захоплені за попередні роки. Так, за даними того ж джерела, за аналогічний період 2006 року було виявлено 3,9 тисячі самозахоплень. Дяченко повідомив, що кримською земінспекцією підраховано збитки, завдані країні внаслідок самозахоплень тільки за неповний 2007 рік. Він складає більше двох мільйонів гривень. На порушників накладено понад 400 тисяч гривень штрафів. Серед найбільш резонансних порушень, виявлених Держземінспекцією, Дяченко назвав рішення Алупкінської міськради про виділення 30 фізичним особам ділянки у 1,4 гектара під колективну житлову забудову, а також ділянки в один гектар для юридичної особи. Обидві ці ділянки, за словами фахівця, знаходяться на території Ялтинського гірничо-лісового заповідника і не підлягають використанню з господарськими цілями.

Розграбування безцінної кримської землі не припиняється. Причому татарські демонстративні самозахоплення, що є, по суті, публічними акціями громадського протесту, складають не більше 15—25%. Велика частина випадків незаконного оволодіння землею відбувалася потай, за хабарі чиновникам або за наказами згори і мовчазною згодою тих, хто повинен голосно протестувати і писати заяви до прокуратури.

Причому все це відбувається на фоні фактично нульового законного розподілу та продажу землі. Так, у Криму 2007 р. продано лише 97 земельних ділянок (порівняйте цю цифру з річною кількістю самозахоплень, наведеною вище) загальною площею 46,85 гектарів. Їхня вартість, згідно з експертною оцінкою, становила близько 38 мільйонів гривень. Як повідомила заступник начальника юридичного відділу Республіканського комітету з земельних ресурсів Ася Доляновська, з загальної суми виручених коштів бизько 38 мільйонів надійшли до місцевих бюджетів і менше 3,7 мільйона гривень — до держбюджету України (з урахуванням виплати розстрочки за продаж попередніх років). Лідером за кількістю законно проданих ділянок є місто Саки — 33 проданих ділянки на майже 1,3 мільйона гривень. Найбільше заробила на продажу землі, звичайно, Велика Ялта, де продано всього лише 18 ділянок, але зате вартістю 23,1 мільйона. По 7 земельних ділянок було продано в Чорноморському районі та Сімферополі, 6 — у Євпаторії, по 5 — у Феодосії та Джанкої, 4 ділянки продано в Сімферопольському районі, 3 — в Алушті, по 2 ділянки — в Кіровському районі, Армянську, Керчі та по 1 — в Нижньогірському, Сакському районах і Керчі. А за 2006 рік у Криму було продано лише 75 земельних ділянок загальною площею 40,87 га на суму 41 мільйон гривень. На 2008 рік, відповідно до бюджету, в Криму планується виручити за рахунок продажу землі 70 мільйонів гривень. За словами спікера Верховної Ради Криму Анатолія Гриценка, ці кошти становитимуть бюджет розвитку автономії...

Гадаю, в кожного читача, який дійшов до цього місця, саме по собі виникає запитання: а скільки б могли виручити державний і місцеві бюджети розвитку, якби було законно продано всі самовільно захоплені ділянки? Але вся ця земля насправді не подарована, а так само реально продана, — в тому числі й іноземцям! Ціна — фактично за ті ж мільйони, ну, може, трохи дешевше. Проблема в тому, що пішли вони аж ніяк не до бюджету... Чи варто тепер питати: а чому ж наша влада, з одного боку, дозволяє розкрадати те, що належить всьому народу, а з іншого — розповідає тому ж народу, що в держави буквально на все нема грошей — на облаштування доріг, придбання палива, на допомогу сільському господарству, підвищення пенсій і зарплати вчителям і лікарям? Багато мільйонів гривень на все це — під ногами влади. Але навіть у разі викриття хоч би одного якогось махінатора, котрий незаконно отримав землю, або чиновника, винного в цьому, їхні справжні імена старанно приховуються. Нещодавно Відділ боротьби з економічною злочинністю повідомив: «У Криму працівниками Державної служби боротьби з економічною злочинністю викрито низку посадових осіб підприємства — вони самовільно зайняли земельну ділянку (площею майже 1,8 га)». А ось як описує цей злочин прес-служба МВС України: «Протягом трьох останніх років незаконно використали її (землю) для складання металопродукції, чим завдали збитків державі у вигляді несплати земельного податку на загальну суму 238,9 тис. гривень. Прокуратурою порушено карну справу...» Хочете знати, чому тут не названо імен і адрес? Річ у тім, що правоохоронці не впевнені, чи дійде справа до суду, а якщо й дійде, то чи буде злочинців покарано. Більш того, правоохоронці побоюються, що за викриття явних порушників закону їм самим, чого доброго, ще доведеться і відповідати. Подумаєш, складали металолом і не платили податків. А про те, що на самозахопленнях будуються палаци ОБЕП навіть безіменно бояться повідомляти.

Самі ж недосяжні, як правило, криються далеко від Криму, в столицях. Так, голова кримської Верховної Ради Анатолій Гриценко, на прохання журналістів прокоментувати ситуацію навколо «Магарач», відповів: «Ні Верховна Рада, ні Рада міністрів Криму не приймали жодних рішень стосовно реорганізації або зміні форми власності цього підприємства. Тому ми будемо розбиратися...» «На жаль, — продовжував спікер, — деякі силові структури мають безпосереднє відношення до «кришування» або незаконного виділення земельних ділянок, умисно не порушують карних справ, якщо виявляється незаконне володіння землею». Розчаровані ситуацією навколо «Магарача» і в прокуратурі Криму. «Ми воювали за землі «Магарача», скасовували постанову, якщо не помиляюся, 2002 року, якою в них відбирали землю, а з’ясувалося, що це все було заради того, щоб вони самі її розбазарювали, — повідомила журналістам заступник прокурора автономії Таміла Дробицька. — Може, не сам інститут там ініціатор, а Академія аграрних наук, але вони самі весь цей час по шматочках відчужували землю і розтягували її. Про сьогоднішню ситуацію ми поки що нічого сказати не можемо, принаймні, керівництво інституту до нас не зверталося. Якщо будуть якісь факти, ми їх перевіримо». Одностайне мовчання чиновників сприймається журналістським співтовариством Криму як вірна ознака того, що «Магарач» розтягували зовсім не випадкові люди. Директор агрофірми у Віліно Олена Фірсова, наприклад, зізнається: так, матеріальна база заводу дійсно застаріла, але хто сказав, що інститут переїжджає? Є такий наказ? Немає такого наказу!

Тим часом багато ділянок землі, які раніше належали інституту, йому вже не належать. Голова правління «Наукового суспільства виноградарів і виноробів України» Тагір Рамазанов сказав журналістам, які звернулися до нього за коментарем: «Зараз можна говорити, що для інституту питання стоїть так — бути чи не бути. Працівників ставлять перед вибором, переїжджати у Віліно чи залишитися в Ялті. Зрозуміло, що люди туди не поїдуть. Але й тоді знайдуть вихід — можуть взагалі спитати: навіщо Україні два аналогічних інститути, коли є вже інститут ім. Таїрова в Одесі, і просто ліквідувати інститут у Криму».

Парадокс: громадськість справедливо обурюють задуми щодо знищення «Магарача», проте, на нашу думку, її ще більше повинна обурювати причина такого тривалого «дерибану землі». Не можна не бачити, що в той час як він став систематичним, комплексним, боротьба з ним залишається спорадичною, безсистемною, фрагментарною, а тому — безрезультатною. Так, уже декілька разів на засіданнях Ради національної безпеки та оборони розглядалася тема незаконного використання землі, а віз і нині там. 19 січня РНБО ще раз розглянув стан законності в земельних стосунках, але багато які аналітики вважають, що все й на цей раз, як і раніше, буде спущено на гальмах. Системних заходів, як і раніше, не прийнято. Виступаючи на РНБО, Президент України Віктор Ющенко зазначив: «У зловживання навколо земельних питань активно залучено високопоставлених урядовців місцевих органів влади. Мене обурює зухвалість злочинів у цьому питанні». Як приклад Президент навів ухвалу судді, яким у Бориспільському районі було відібрано у селян 1000 гектарів землі. «Це просто блюзнірство, ігнорування законів. Я не хотів би бути свідком пасивної реакції Генпрокуратури, МВС і СБУ на ці речі», — говорить Ющенко. Він також виступив проти продовження мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення. «Мораторій потрібен не селянам, а земельним феодалам. Вже ходять легенди про народних депутатів, які мають по тисячі, дві тисячі або п’ять тисяч гектарів землі. Для цих хлопців потрібен ще мораторій на декілька років, і тоді людям землі не залишиться», — говорить глава держави. Проте, дієвість його слів, прямо скажемо, невелика. Ухвала РНБОУ, кажуть, буде через п’ять днів. Але за цей термін перший переляк пройде, а результатів так і не буде.

У цій справі багато що залежить від роботи міліції. І тут, на перший погляд, намічаються деякі переміщення. Начальник міліції Ялти Михайло Фабрін усунутий від виконання службових обов’язків. Проводиться службова перевірка роботи міськуправління. Особлива увага — питанням порушення земельного законодавства. Проте, коментуючи претензії з боку нового керівництва міліції, Фабрін зазначив, що в завдання міліції входить охорона громадського порядку, профілактика й боротьба зі злочинністю, а наглядом за дотриманням законодавства повинна займатися прокуратура.

Але в тому й річ, що шахраї, частіше за все, для досягнення своїх цілей використовують недосконалість законодавства, знаходячи в ньому сотні лазівок. Так, досі земельні відносини, пов’язані з використанням земельних паїв колишніх колгоспників базуються не на законі, а на давно застарілому указі президента Кучми. А ось голови місцевих рад досі вільні вибирати: продавати землю біля моря на аукціоні, чи... просто віддати за хабар. У всьому цьому явна недоробка Верховної Ради України. Будь- яке відчуження землі вже давно потрібно було ввести в рамки закону, що не допускає іншого підходу, окрім публічного аукціону, причому гроші від продажу можуть іти виключно до бюджету. А якщо є два варіанти — то який би ви вибрали, якби були головою сільради? Перевірка ухвал із земельних питань у Криму, що ведеться силами працівників МВС України, показала: багато які ділянки землі на півострові оформляються на підставних юридичних і фізичних осіб. Потім земля, отримана за безцінь, переходить на вторинний ринок і продається за завищеною ціною.

Виступаючи на прес-конференції в Криму, заступник голови парламентського комітету Геннадій Москаль заявив, що навколо багатьох міських і селищних рад автономії «орудують цілі зграї злочинних угруповань», які «виступають земельними маклерами». «Вони замовляють у депутатів, керівництва, мерів землю, на яку поклали око ті чи інші комерційні структури». Так, одна з селищних рад Великої Ялти навіть виділила один гектар землі відомому злочинцю на прізвисько Камо. (За даними агенції «Новий регіон-Крим» — це громадянин Російської Федерації Камо Сафарян.)

На думку одного з лідерів кримськотатарського народу Рефата Чубарова, «земельну проблему в Криму без прямої участі офіційного Києва вирішено бути не може». Не дивно, що, намагаючись самостійно обмежити наміри до незаконного заволодіння землею, місцеві ради нерідко змушені на місці вигадувати всілякі й часто незаконні обмеження, які, природно... скасовуються судами. Днями Господарський суд Криму скасував мораторій, самовільно запроваджений Сімферопольською міською радою на виділення ділянок під індивідуальну забудову. Суд погодився з доводами прокуратури про те, що запроваджені сімферопольською владою обмеження на отримання землі й користування ділянками не передбачені чинним законодавством. А в лютому минулого року сімферопольська влада відмовилася від раніше запровадженого мораторію на виділення землі до прийняття Генерального плану забудови міста, і почала роздавати ділянки під індивідуальну забудову.