Хто очолить «Нафтогаз»?

Серед трагічних суботніх подій якось загубилася заява нового міністра енергетики і вугільної промисловості Юрія Продана, який, зокрема,  спрогнозував зміну керівництва НАК «Нафтогаз України» і навіть повідомив, що на посаду очільника газового монополіста вже є кілька кандидатур.

Звісно, двічі міністра (першого разу він обіймав цю посаду у 2007—2010 роках) за нинішньої ситуації кадрові питання не надто хвилюють: галузь, що її він прийняв, у великих боргах. «Заборгованість (перед російським «Газпромом»), — сказав він журналістам у суботу, — ми застали значну. Вона на сьогодні становить близько двох мільярдів», — наголосив він і зауважив, що борг теплокомуненерго перед «Нафтогазом» сягнув 25 мільярдів гривень. Продан також нагадав: «Заборгованість газотрейдерів, я маю на увазі пана Курченка  (власник групи компаній СЄТЕК), близько двох мільярдів гривень: було відвантажено газ, а гроші не отримано. Я гадаю, там працює прокуратура», — сказав Продан.

Нагадаємо, у проспекті єврооблігацій «Газпрому» наголошується, що «Нафтогаз» заборгував йому за постачання газу 2013 року $1,45 мільярда, а 2014 року — $0,19 мільярда. У проспекті йдеться, що «Нафтогаз» звернувся до «Газпрому» із проханням продовжити виплату заборгованості до 15 квітня 2014 року.

Але ще більше, ніж борги за газ, міністра має непокоїти ціна на нього. Продан розповів, що в березні вартість імпортного російського газу буде такою ж, як і в лютому, — $268,5 за 1000 кубометрів, а в другому кварталі, якщо не вдасться домовитися про продовження цієї ціни, вона може повернутися до $400 за 1000 кубометрів. Міністр поінформував, що зараз «Нафтогаз України» веде активні перемовини з «Газпромом» про збереження нинішньої ціни, проте уточнив, що на рівні керівництва галузі контактів поки що немає, у чому звинуватив російську сторону.

«У нас відносини з Україною добрі, транзит триває, ось тільки платити за газ треба, — сказав РІА «Новости» офіційний представник «Газпрому» Сергій Купріянов. Він також зазначив, що Росія надала Україні кредит у розмірі $3 мільярдів для погашення газових боргів. «Мабуть, з такою оплатою за газ і виконання своїх зобов’язань Україна може не зберегти знижку на газ, що діє зараз. Домовленості про знижку передбачали повну і своєчасну оплату поставок», — заявив Купріянов.

Теза про добрі відносини, як відомо, у суботу зазнала істотних змін. Одне з пояснень цього також можна знайти в газовій сфері. Цього похмурого і навіть трагічного для українсько-російських відносин дня віце-прем’єр РФ Аркадій Дворкович практично проговорився  в інтерв’ю одному з російських телеканалів про операцію «примус до стабільності». «Ми розуміємо, що ці кошти повернуться, лише якщо в цій країні буде стабільність, тому ми розраховуємо, що якнайшвидше ситуація стабілізується», — сказав віце-прем’єр, який, цілком можливо, володів таємною на той момент інформацією,  не уточнивши, що Росія має намір встановлювати цю стабільність силоміць.

КОМЕНТАРI

Валентин ЗЕМЛЯНСЬКИЙ, незалежний експерт із енергетики:

— Люди із старої «газової» команди до «Нафтогазу» не підуть: Дубина одразу відмовився, Діденко за рішенням суду ще не може обіймати високих керівних посад. Зрозуміло, що Юлія Тимошенко спробує поставити своїх. Але сам Продан не надто вправний у перемовинах. У нас в країні більш-менш успішних перемовників, як мовиться, півтори каліки. Це Юлія Тимошенко, Юрій Бойко, Олег Дубина. З рештою «Газпром», а тим паче Кремль взагалі розмов не вестиме.

Олександр ТОДІЙЧУК, президент Київського міжнародного енергетичного клубу Q-клуб:

— «Нафтогаз України» сьогодні найбільш потребує реформ. Мені доводилося працювати з нинішнім очільником Міненерговугілля Проданом, але я не побачив у ньому реформатора. Аби домагатися мети, отримати певний результат, потрібні люди, здатні вирішувати відповідні завдання. А проблема нашої кадрової політики полягає в тому, що ми спочатку добираємо людей, а потім думаємо над тим, які завдання вони у змозі вирішити. Відповідно, і в сьогоднішньому «Нафтогазі» реформаторів немає — людей туди добирали за іншими принципами. Чи зможе Продан змінити підходи, що існували досі? Сумніваюся.

Олександр НАРБУТ, президент Київського інституту енергетичних досліджень:

— Цей уряд намагалися представити як уряд народної довіри. На мій погляд, довіру народу може здобути лише уряд, який буде утворено з людей, що мають великий професійний досвід і потенціал. Серед тих людей, які увійшли до нового уряду, я не бачу здатних відмовитися від продукування старих ідей і практик, що дискредитували себе в колишніх складах уряду. Перспектива в нового уряду, можливо, є, але вона не лежить просто в політичній площині, адже, коли його утворювали, діяв квазіквотний принцип.

Призначення пана Продана головою Міненерговугілля за відсутності в уряді віце-прем’єра, що займається енергетикою і промисловістю, наштовхує на сумні думки. Практично ми повертаємося до тієї конфігурації, яка була в уряді Юлії Тимошенко, коли Україна опинилася в дуже складному становищі в результаті припинення транзиту природного газу до Європи через нашу країну і подій січня 2009 року, що завершилися підписанням між Україною і Росією довгострокових газових контрактів

Про якість цих угод сказано вже дуже багато. І є побоювання, що логіка подальших призначень у газовому секторі буде такою ж, як і при призначенні Продана, і до керівництва в цій сфері можуть прийти люди, які себе вже показали не з кращого боку. Там були й ознаки корупційних дій, рішення, що не повною мірою відповідали національним інтересам.

У зв’язку з цим я згадав би пана Ігоря Діденка, Володимира Триколича (останній утримується в «Нафтогазі» майже за всякої влади), а також Олега Дубину. Він, щоправда, розуміє ризикованість таких пропозицій, оскільки результатом його роботи було цілковите фіаско: втрата фінансової стійкості компанії, підписання невигідних для країни угод і неправомірне використання газу відомої компанії, що містився в підземних сховищах. До цієї ж когорти можна долучити й пана Франчука, який увійшов до «Нафтогазу» за тих складних часів і зумів надійно закріпитися в компанії. Дуже не хотілося б, аби старі підходи і зв’язки, що ніколи не сприяли реформуванню і реструктуризації галузі, виконанню міжнародних зобов’язань України щодо адаптації законодавства до вимог Євросоюзу, знов облаштувалися в «Нафтогазі» і консервували його неринкову монопольну модель.