Компроміс чи «здача»?

Сьогодні-завтра уряд внесе на розгляд парламенту законопроект про умови реструктуризації зовнішнього боргу. Про це в п’ятницю повідомив прем’єр Арсеній Яценюк, звітуючи про результати домовленостей з міжнародними кредиторами. «День» писав про досягнуті умови (матеріал «Україна домовилася про списання 20% зовнішнього боргу», №154-155 28-29 серпня). Детальніше дивись їх у таблиці до матеріалу. Про підготовку такого матеріалу в Раді знають, але поки що його не бачили. Тому давати оцінки і прогнози не хочуть. Експертне коло досить полярно відреагувало і навіть лунали закиди, що уряд «здав» Україну.

Тож «День» запитав експертів про плюси і мінуси нових домовленостей з кредиторами.

«Якщо брати короткострокову перспективу, то, безумовно, — це плюс. Адже Україна не оголосила дефолт. Отримала відстрочку на чотири роки з виконання своїх зобов’язань, що значно полегшує економічну ситуацію в країні. На 2015 рік для обслуговування боргу потрібно було вдвічі більше коштів, аніж на оборону (42 мільярди гривень). Крім того, продовжили діючі умови співпраці з МВФ. Отже, черговий транш із 17,5 мільярда доларів отримаємо. Є оптимістичні прогнози в питанні залучення загалом 40 мільярдів інвестицій від різних міжнародних організацій», — розповідає «Дню» про позитив економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь.

«Це здоровий компроміс. Досягнуто дуже хороші умови: якщо буде зростання, то борги віддаватимемо, якщо ні — нічого. Я не розумію позицію тих, хто каже, що це провал і здача. Україна накопичувала борги, і їх треба віддавати. Чому кредитори не були більш поступливішими, як у випадку з Грецією? Україна — не член ЄС, у них немає зобов’язань щодо нас. Це була жорстка торгівля і логічний компроміс», — так оцінює домовленості президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер. На думку економіста, щоби правильно використати чотири роки, уряду слід докласти зусиль і спинити кризу. «Реформи ідуть повільніше, бо не досить рішуче позбуваємося людей, які заважають їх реалізовувати. Домайданівські бюрократи повинні відігравати лише роль експертів, а не чиновників. В усіх сферах економіки реформи мають бути як у поліції: швидко і прозоро», — підсумовує він.

Президент Центру ринкових реформ, колишній міністр економіки України Володимир Лановий стриманіший в оцінках. «Зроблено лише маленький крок до вирішення величезної проблеми. КМУ переніс пошук рішення ще на 4 роки», — каже він.

Експерти вказують і не на менш серйозні мінуси.

«Перший — списали лише 20% боргу, хоча спочатку уряд казав про 40%. Це значно менше, аніж «пробачили» Греції (50%). Другий — ставка за боргом не тільки лишилася високою, а й збільшилася із 7,5 до7,75% річних. Дуже високий показник. У Греції — близько 3%. Тобто не сплачуючи тіло основного кредиту, Україна все одно буде змушена щороку віддавати високі відсотки за зовнішніми боргами. Звісно, це менше, ніж повертати всю суму кредиту, але тиск на бюджет це все одно чинить», — висвітлює другу сторону кредитної медалі економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь.

Голова «Комітету економістів України» Андрій Новак, найбільший ризик вбачає в найбільшому досягненні цієї угоди. «Є загроза, що за чотири роки українська економіка не стабілізується і не вийде на динамічне зростання. Якщо цього не станеться, то очікуваного ефекту від всієї цієї задумки не матимемо, а повернемося до сплати державного боргу, який буде ще більший», — попереджає він. Щоби уникнути такого сценарію, каже він, треба зробити Україну більш інвестиційно привабливою, у порівнянні з її найближчими географічними сусідами (Білоруссю та Росією).

Неоднозначне ставлення експертів до передбачених угодою з кредиторами нових цінних паперів. Нагадаємо, що за досягнутими умовами реструктуризації, Україна має віддавати кредиторам (із 2021 року протягом 20 років) частину економічного зростання за умови, якщо ВВП становитиме 125,4 мільярда доларів і його річний темп перевищуватиме 3% річних. «З одного боку, — це мінус для бюджету, бо треба віддавати частину доходів у той момент, коли економіка росте, розвиватиметься і потребуватиме додаткових ресурсів. З іншого, — це варіант нічого взагалі не платити, якщо економічне зростання не підніметься», — пояснює Жолудь.

«Ось уже 24 роки Україна не може повернутися до економічного рівня 1991 року. Урядовці, мабуть, добре розуміють, що швидко вирости не вдасться, тому так легко і погодилися на вимогу кредиторів про прив’язку нових цінних паперів до ВВП. Ми не конкурентоспроможні в ЄС. Одним зерном не нагодуєш усі потреби бюджету. Зараз у світі відбувається падіння китайської економіки. Тому загалом підстав для швидкого росту країни немає на найближчі роки», — робить свій прогноз Лановий.

За словами голови Комітету економістів України Андрія Новака, прив’язка боргів до ВВП означає, що у разі високих темпів росту, країна сплачуватиме все більші суми з бюджету. Яка вірогідність того, що вітчизняна економіка зростатиме вищими темпами аніж 3% ВВП у рік? «Нам досягнути високих темпів не важко, бо стартова позиція дуже низька. Тому зростання 10—12% мало би бути нормальним явищем для України. Такі темпи ВВП не можливі для німецької чи американської економік, там — 1—2%, а 3% — супертип... Крім того, в Україні є фактор економічного зростання у вигляді легалізації «тіні», яка зараз коливається від 40% ВВП і більше», — пояснює він. На думку експерта, реальні темпи економіки залежатимуть, по-перше, від зупинки війни, її результатів. «Це мінімум питання найближчого року», — зауважує він. По-друге, додає Новак, — від внутрішньої економічної політики. «Якщо вона не зміниться, то стан економіки буде плачевним. Коли ж розпочнуться справжні економічні реформи, тоді можна розраховувати на інвестиційний бум», — пояснює він. Тому на думку економіста, досягнуті домовленості з уряду та кредиторів — не поразка і не перемога, а «легенька передишка на чотири роки». «Українські умови у порівнянні з грецькими чи польськими, досягнутими на початку 1991 року, коли Польщі списали частину боргу, можна назвати кабальними», — вважає Новак.

Чи був інший шлях?

«Можна було добитися більшого списання боргу, якби питання ставили, коли Україна була темою №1 у світі. Після агресії РФ у Криму і початку подій на сході на весні 2014 року весь цивілізований світ шукав, як допомогти нам. Наразі КМУ добився передишки на свій термін роботи. Адже чинного уряду не буде за чотири роки, коли постане час «Че» зі сплати боргів кредиторам, і вже інші люди розгрібатимуть ці домовленості», — вважає Новак. На його думку, питання боргів у період війни мав би ставити Президент на усіх міжнародних зустрічах, а не — міністр фінансів . «Натомість тільки уряд говорив про зовнішні борги як про суто фінансову проблему, наче у нас немає війни», — підсумував він. Без відповіді лишилося ще одне запитання, що робити з російським боргом.