Метановий пояс Європи

Чи достатньо для цього в неї інтеграційного досвіду й авторитету серед країн, які вже не перший рік спільно добиваються єдиної мети — розширити європейський енергетичний ринок, зробити його інтегрованим, прозорим і ефективним? Тим часом успішна інтеграція енергетичних ринків Вишеградської четвірки робить її досягнення привабливими для України й відкриває перед нашою країною перспективи подальшої співпраці в галузі енергетики з Чехією, Угорщиною, Польщею й Словаччиною, а з їхньою допомогою і з рештою членів Євросоюзу. Про це йшлося на конференції, проведеній в Києві Угорським президентством Вишеградської групи й Київським міжнародним енергетичним клубом Q-klub.

«У країнах сучасного світу енергетика — це справжній фундамент економіки й умова, без якої неможливий її нормальний розвиток», — сказав, вітаючи учасників конференції, член Римського клубу, засновник Економічного форуму в Давосі й почесний президент Q-klub Богдан Гаврилишин. На його думку, таке об’єднання, як Вишеградська четвірка, сприяє тому, що світ переходить від конкуренції за формулою «всі проти всіх» до спільної тісної співпраці.

Як би продовжуючи цю думку, голова секретаріату Енергетичного співтовариства Янез Копач розповідає про те, що Енергетичне співтовариство може вживати серйозних заходів до тих країн, що проявляють неповагу до спільно прийнятих документів. При цьому він уточнює, що, звісно, йдеться не про нашу країну, а про Боснію й Герцеговину, де порушується договір Енергоспівтовариства, через що цій країні можуть бути урізані відповідні фонди. «Я не погрожую, але те саме може статися й з Україною, якій слід пам’ятати, що все не так просто й не так легко», — натякає Копач на неповне виконання нашою країною своїх зобов’язань перед співтовариством.

На його думку, для країн Вишеградської групи також дуже важливо знати про те, що в секретаріаті Енергоспівтовариства вважають: у договорі Енергоспівтовариства є неідеальні рішення, які доведеться удосконалювати. На відміну від Євросоюзу, де нові норми стають частиною законодавства всіх країн-членів уже наступного дня після їх прийняття, в ЕС усе інакше. Копач наполягає на тому, що й енергетичні норми мають набувати чинності негайно. Крім того, серед нових ідей, що обговорюються в співтоваристві, спільний суд та інші єдині інституції...

«Ми зараз у середині такого процесу, який, як мені здається, змінить історію», — зазначає єврочиновник. Звертаючись до ситуації в нашій країні, він зауважує, що в ЕС «не дуже задоволені роботою України, тому що тут усе йде досить повільно». Так, невдалий перебіг переговорів про реверс газу через Словаччину він пов’язує в першу чергу з недоліками українського закону про ринок газу і з тим, що до нього поки що неможливо внести необхідні зміни. «Навіть у тому випадку, якщо б контракт з «Газпромом» був ідеальним, Україна все одно мала б проблеми з тим, щоб організувати такий віртуальний реверсний потік, бо чинні закони не дозволяють цього». В Україні, побивається Копач, «у нас, на жаль, не дуже активні партнери, зокрема в міністерстві». «Ми стаємо нетерпимими», — говорить він і додає, що за два роки Україні нелегко наздогнати решту країн ЕС, але в цілому процеси у нас у країні, на його думку, йдуть у позитивному напрямку, хоча мали б проходити швидше. Єврокомісія намагається допомогти Україні, зазначає Копач, але в справу втручається корупція.

Чи розчув ці докори глава Міненерговугілля України Едуард Ставицький? У будь-якому разі, виступаючи на конференції, він не дав на них прямої відповіді, поклавши всі надії щодо проекту словацького реверсного коридору на заплановане на кінець листопада підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, яке, на його думку, дасть поштовх розвитку спільних проектів в енергетиці.

Тим часом, Моніка Жигрі, представник генерального директорату Єврокомісії з енергетики вважає, що в України й Вишеградської четвірки є великі можливості для спільного розвитку інфраструктурних проектів. Пріоритетні коридори, що цікавлять Вишеградські країни, країни Південно-Східної Європи й Україну, це, за її словами, Південний коридор. На початку січня наступного року цей напрямок буде затверджено в Євросоюзі, буде виділена фінансова допомога. Зокрема, Жигрі згадала й про проект Адамова Застава — Броди, який через позицію Польщі в Україні вже вважають чи не похованим. Вона також говорила про великі перспективи видобутку сланцевого газу й нафти в Польщі й Україні.

Директор Інституту економіки та прогнозування Валерій Геєць дивиться на проблеми й швидкість реформування української енергетики через призму необхідних витрат. Він показує графік, який свідчить, що Україна може вийти на рівень такої країни, як Словенія, лише 2030 року. На його думку, скорочення споживання імпортного газу на мільярд євро вимагає 2,5 мільярда євро інвестицій. На додаток до цього відповідне устаткування в Україні не виробляється. «Скоротивши залежність щодо газу — зазначає академік, — ми формуємо технологічну залежність, яка створює також фінансову залежність у торгівельному балансі й погіршує ситуацію в макроекономіці».

Учений нагадує, що в процесі реформування країн Східної Європи, зовнішні джерела фінансування витрат на ці цілі досягали 55%, внутрішні — 45%. Програми перебудови й розвитку нових членів ЄС, наприклад, для Угорщини в 2000—2006 роках становили 58 мільярдів євро. Лише пряме чисте фінансування з бюджету Євросоюзу в період асоціації становило: Болгарія — 1,5 млн євро, Чехія — 681,9 млн, Естонія — 196 млн, Латвія — 241 млн, Литва — 525,9 млн,  Угорщина        — 680 млн, Польща («яку ставлять Україні в приклад») — 1,79     млрд, Румунія — 2,84 млрд, Словаччина — 376,5 млн євро.

«Що стосується України, — докоряє Геєць, — то ми сьогодні нічого подібного в Угоді про асоціацію не бачимо». Економіст вважає, що без розгляду цих питань у контексті розгорнутої співпраці європейських структур з Україною «питання провисне на десятки років і не буде вирішене, а проблеми в підвищенні енергоефективності й скороченні споживання енергоносіїв розв’язуватимуться надзвичайно повільно. Україна буде об’єктом жорсткої критики, що буде справедливо лише частково».

Аналогічні презентації можливих шляхів забезпечення України газом з Європи здійснили генеральний директор «Нафтогазбудінформатики» Леонід Уніговський і директор енергетичних програм центру «Номос», президент центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар. Обидва вони впевнені, що можливості для організації фізичного реверсу газу через Словаччину є! Уніговський вважає також дуже перспективним запропонований «Укртрансгазом» варіант, згідно з яким газ до Ужгорода може подаватися через незавантажений газопровід Іванцевичи — Долина. Експерт називає цей варіант стратегічним, оскільки таким шляхом газ може транспортуватися в українські підземні сховища. Таким чином вони можуть зберігати стратегічні запаси для Вишеградської групи й усієї Східної Європи.

За словами Гончара, Україна й Вишеградська група можуть зробити свій внесок у спорудження системи газопроводів «Південь -Північ», закласти основу для створення в Європі так званого метанового поясу, який після початку видобутку сланцевого газу забезпечуватиме подачу від 55 до 159 мільярдів кубометрів газу. Але експерт розглядає й варіант зволікання, коли Україну можуть обходити всі інфраструктурні проекти. Гончар сперечається з Гейцем, який, за його словами, змалював, м’яко кажучи, неоптимістичну картину. Він називає логіку академіка хибною, такою, що випливає з посилання: бачу перешкоду — не бачу мети. Гончар упевнений, що в України спільна з Вишеградською четвіркою мета — енергетична незалежність, — й жодні перешкоди не завадять її досягти.