Нафтовий картель втрачає свою «вагу»

Міністри 14 держав, які входять до Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК), зібрались у Відні. Планувалось, що нафтовому картелю вдасться остаточно вирішити питання про обмеження свого рівня видобутку нафти.

У кінці вересня картель на неформальній зустрічі в Алжирі погодив обмеження видобутку в діапазоні 32,5—33 мільйони барелів нафти в добу, але за конкретними лімітами для кожної з країн організації поки домовленостей немає.

При цьому невизначеність, що склалася навколо того, чи зможуть країни ОПЕК досягти підсумкової угоди, підігрівала світові ціни на нафту. Так, учора — 30 листопада — станом на 9 ранку за київським часом вартість лютневих ф’ючерсів на північноморську нафтову суміш марки Brent зросла на 0,95%, до 46,82 долара за барель. Ціна січневих ф’ючерсів на нафту марки WTI збільшилася на 0,66%, до 45,53 долара за барель.

Напередодні зустрічі ОПЕК у вівторок низка ЗМІ, зокрема російських, повідомили, що Іран планує «заморозити»  видобуток на початку 2017 року після того, як поверне собі частку на ринку. Натомість агентство Рейтер з посиланням на слова міністра нафти Ірану Біжан Зангане написало, що Іран не готовий йти на скорочення виробництва. На думку Зангане, в першу чергу, знизити обсяг виробництва нафти повинні країни, що збільшили його, поки Іран знаходився під міжнародними санкціями. Зокрема, у вівторок Іран в листі ОПЕК заявив, що хоче, щоб Саудівська Аравія знизила свій рівень видобутку нафти на 1 мільйон барелів на день, повідомляє агентство Рейтер з посиланням на джерела, знайомі зі змістом листа. Це набагато більше, ніж пропонує Ер-Ріяд, відзначили співрозмовники агентства.

Крім того, міністр нафтової промисловості Саудівської Аравії Халід аль-Фаліх на вихідних заявив, що знижувати виробництво немає необхідності, оскільки ціни на нафту стабілізуються 2017 року навіть без втручання ОПЕК.

Це зауваження дозволяє зробити висновок, що угода про перше за вісім років скорочення виробництва може бути не досягнута під час зустрічі у Відні.

Крім того, заява вже збільшила незгоду між ОПЕК і виробниками, що не входять в ОПЕК, такими як Росія, з приводу того, хто ж саме повинен скоротити виробництво і на скільки.

Зауважимо, що останнім часом вплив нафтового картелю на формування цін на ринку є не таким великим, як це було в 1970-х чи 1980-х роках. Це сталося, зокрема, через те, що Сполучені Штати розблокували родовища сланцевих нафти і газу, які раніше не використовувалися.

Цікаво, що, за словами аналітиків Nordea, в разі масового скорочення нафтовидобутку ціни на нафту досягнуть позначки $60 до кінця року. «Якщо угоди не буде досягнуто, ціни на нафту впадуть до позначки $40 за барель».

Крім того, аналітики повідомили, що навіть якщо буде присутня якась форма контролю продукції, то деталі мають величезне значення.

«Не сприймайте оголошення про скорочення нафти на один мільйон  барелів на день буквально. Це може все ще виявитися виробничим скороченням ОПЕК на 33 млн барелів на день, в залежності від подій в Лівії і Нігерії, а також швидкості і суворості дотримання», — зазначив в примітці виконавчий директор PVM Oil Associates Ltd. Девід Хафтон. Він додав, що ризики невдачі високі для країн-виробників, які залежать від доходу від експорту нафти.

КОМЕНТАР

Михайло ГОНЧАР, президент Центру глобалістики «Стратегія XXI»:

— В історії нафтового картелю є немало прикладів, коли не дотримувались досягнених домовленості. Тому що собівартість нафтовидобутку в різних країнах картелю суттєво різниться.

Такі країни, як Еквадор чи Венесуела, не врятує нафта по 80 доларів за барель. Тому вже ці двоє точне ігноруватимуть домовленості.

Надзвичайно складана ситуація в Ірані. Він практично в переддефолтному стані.

І, власне, Росія, яка не є членом картелю, але останнім часом всіляко сигналізувала про свою солідарність з ними  щодо рішення скоротити видобуток нафти, не збирається дотримуватись жодних обмежень.

Головне, що економічні реалії такі, що немає підстав для підвищення цін на нафту. Більше того, є підґрунтя для їх подальшого падіння. І це пов’язано не стільки зі специфікою нафтовидобутку в різних країнах, скільки з тим, що людство стоїть перед новим технологічним стрибком, суть якого полягає у тому, що двигун внутрішнього згорання все більш інтенсивно замінюється на беземісійний електродвигун. І в цьому контексті саме об’єктивно матиме місце скорочення використання нафти як пального. І якщо піднімати ціну на нафту, то це підштовхне ціни на пальне, що лише прискорить процес електрифікації транспорту.

Єдине, що може підняти ціну на нафту — це масштабна війна на Близькому Сході, яка може вплинути або на основні нафтовидобувні країни, або вивести з ладу мережі постачання нафти.