Нове законодавче регулювання для тимчасових споруд – позитив чи загроза для малого бізнесу?

Проблема правового регулювання оформлення документації та розміщення тимчасових споруд в Україні існує майже з самого початку незалежності України та переходу на ринкові методи регулювання економіки.

Справа в тому, що в Україні відсутнє єдине регулювання на законодавчому рівні процедури розміщення тимчасових споруд.

У результаті на практиці у різних адміністративно-територіальних одиницях використовуються неоднакові підстави для розміщення тимчасових споруд: в одних містах тимчасові споруди розміщуються на підставі договорів оренди земельної ділянки, в других – договорів пайової участі в утриманні об’єкта благоустрою, в третіх – договорів тимчасового користування елементами благоустрою комунальної власності, в четвертих – договорів на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд тощо.

Окрім того, на рівні різних адміністративно-територіальних одиниць застосовуються різні бази для визначення плати за розміщення тимчасових споруд.

Але відмінні процедури та підходи до визначення розміру платежів – це не єдина проблема розміщення тимчасових споруд в Україна.

Відсутність єдиного підходу та прозорості стосовно розміщення тимчасових споруд призводить до корупції при оформленні документації на встановлення тимчасових споруд та на її продовження, нав’язування підприємцям з боку органів місцевого самоврядування додаткових платежів для розміщення тимчасових споруд та в процесі їхньої діяльності.

Це ставить підприємців у вкрай невигідне становище. Вони змушені нести непередбачувані витрати, щоб отримати певне місце розміщення тимчасової споруди та утриматися на ньому. Підприємці ніколи не можуть бути впевненими у забезпеченні їхніх прав на розміщення тимчасової споруди на певному місці у майбутньому, навіть, у разі законного розміщення такої тимчасової споруди.

Становище підприємців погіршилося через воєнний стан.  За виключенням окремих категорій товарів, бізнес у тимчасових спорудах - не є високомаржинальним. А з війною, коли спостерігається міграція населення, падіння оборотів бізнесу внаслідок відключень електроенергії, зниження купівельної спроможності населення тощо, і, взагалі, підприємці, що ведуть бізнес у тимчасових спорудах знаходяться на межі виживання.

Що пропонуєть законодавці?

Зважаючи на ситуацію, що склалася з розміщенням тимчасових споруд в України, спроба встановити єдиний підхід стосовно регулювання розміщення тимчасових споруд в Україні шляхом прийняття законопроєкту щодо розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності та майданчиків для паркування транспортних засобів (№ 10308) - є позитивною ініціативою.

Але, на жаль, запропонований проект закону, маючи низку позитивних норм - не вирішує всі проблеми із тимчасовими спорудами, в той же час додатково ускладнює процедури для бізнесу, що веде свою діяльність у тимчасових спорудах.

Проектом Закону запроваджуються двоетапна  процедура для розміщення тимчасових споруд, яка покладає на плечі підприємців додаткові витрати та ускладнює адміністративні процеси.

Зокрема, відповідно до проекту Закону спочатку потрібно врегулювати земельні питання з метою розміщення тимчасових споруд, що передбачає розроблення технічної документації з землеустрою за рахунок підприємця, отримання права користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності на підставі аукціону, укладення відповідного договору оренди, суборенди або земельного сервітуту та реєстрацію прав на землю.

Після проходження всіх цих процедур підприємець повинен окремо отримати право на розміщення певної тимчасової споруди на земельній ділянці, замовивши розроблення схеми тимчасової споруди у архітектора та пройшовши процедуру реєстрації  права на розміщення тимчасової споруди.

На обох етапах підприємець несе витрати, що пов’язані з розробленням документації -земельної та архітектурної. При цьому, при застосуванні цих процедур ніхто не гарантує підприємцю, що оформивши документи стосовно земельної ділянки - він успішно оформить документи для врегулювання архітектурних питань для розміщення тимчасової споруди на другому етапі та зможе розмістити тимчасову споруду.

Законопроектом встановлюється подвійна реєстрація прав – права на користування земельною ділянкою та права на розміщення тимчасової споруди.

Застосування процедур, передбачених проектом Закону, призведе до надмірної зарегульованості порядку встановлення тимчасових споруд, що є необґрунтованим порівняно з рівнем маржинальності бізнесу.  

Окремо, варто звернути увагу на аукціони, які планується запровадити законопроєктом з метою отримання права на розміщення тимчасових споруд.

Як свідчить аналіз законодавства європейських країн, аукціони для розміщення тимчасових споруд проводяться у європейських країнах лише у випадках наявності конкуренції стосовно розміщення тимчасових споруд. У всіх інших випадках європейські країни бережуть фінансові та трудові ресурси та не застосовують проходження складних адміністративних процедур у зв’язку з їх недоцільністю. Україна, яка намагається приєднатись до Європейського Союзу - повинна брати приклад з європейських країн та проводити аукціони лише у разі наявності конкуренції стосовно певного місця розміщення тимчасової споруди.

Сподіваємось, що перед тим, як приймати проект Закону № 10308 – законодавці  розберуться з проблемами, з якими стикаються та можуть стикнутися підприємці у результаті прийняття такого проекту Закону, проведуть аналіз витрат-вигід від прийняття таких регуляцій, та врахують пропозиції профільних експертів та провідних бізнес асоціацій до другого читання цього проєкту. Інакше прийняття проекту Закону зведе нанівець ведення діяльності невеликими підприємцями у тимчасових спорудах, що буде означати втрати не тільки для підприємців, але й для місцевих бюджетів.   

Ганна Урусова

Фахівець з питань регуляторної політики та трудового законодавства