Планка успiху

БАЖАНА ВАГIТНIСТЬ

Валерій ЛИТВИЦЬКИЙ, радник голови Національного банку України

Попередні результати «макросезону» вже відомі й досить повчальні. Найважливіший висновок такий: українська економіка цього року завагітніла десятивідсотковим зростанням. Роди відбудуться наступного року і будуть вдалими, якщо збережеться валютно-фінансова стабільність, не менший, ніж цього року, зовнішній попит на вітчизняну продукцію та послуги і якщо виростимо і зберемо нормальний урожай (середній за 2000— 2002 роки). Сім-вісім відсотків з десяти будуть отримані за рахунок інерційного зростання, тобто використання старих потужностей, інвестицій і наробок iз структурних реформ попередніх років. Ще три відсотки — це зовнішні, сезонні та політичні фактори, які, зрозуміло, можуть змінюватися.

Що стосується нинішнього року, то при досить потужних темпах (близько 8% зростання ВВП) якість руху ще надто низька. Це визначається в основному наявністю досить високої інфляції, яка, образно кажучи, стоїть на колінах, але усе ще не здається. Її підтримують дисбаланс продовольчого ринку, політика в сфері тарифів, деякі негативні очікування виробників та споживачів. Динаміка цін цього року, за нашими висновками, це цілком прийнятна плата за майже вдвічі більше, ніж очікувалося, зростання ВВП (близько 8%). При цьому важливо, що макропричин для базової інфляції, яка не залежить від політичних, сезонних та адміністративних чинників, в Україні немає. Відтак вона наближається до європейських стандартів 2 — 3%. На якість зростання також впливали розриви між інвестиційним бумом та досить помірним нарощуванням реальних доходів населення, між піднесенням у промисловості та кризою у аграрному секторі. Позначилося також неефективне управління продовольчим і перш за все — зерновим ринками. Однак, аналізуючи причини інфляції, можна відзначити, що майже четверта її частина припадає на близьку до рекордної економічну кон’юнктуру. Дещо скоротився і рівень безробіття (на 5% проти листопада 2002 р.), і за це також, згідно з теорією та практикою, треба платити зростанням цін.

Цікаво, що курс української національної валюти, який установився після кризи та девальвації 1998—1999 років, усе ще містить потенціал, що стимулює експорт товарів та послуг. Водночас реальна девальвація євро до долара посилила торговельний потенціал Європи, а реальна девальвація долара до рубля посилила роль Росії в нашому експорті. Однак дорожчає імпорт з Європи, і це дещо посилює інфляцію в Україні, оскільки негативно позначається на торговельному балансі.

Проте цьогорічне зростання споживчих цін не варто, з погляду макроекономістів, драматизувати. Важливо, що воно не завадило підвищенню реальних доходів. Лише за січень—листопад (найінфляційніші місяці) вони зросли відповідно на 3 і 7%, а реальна зарплата на 15% (удвічі більше, ніж ВВП). Більше того, темпи інфляції були нижчими, ніж зростання всіх кінцевих суспільних доходів. Зокрема, дуже сильно зросли прибутки підприємств, що забезпечило збільшення інвестиційного попиту на 32,5% та обов’язково викличе значний ріст реальних доходів населення у 2004-му і наступних роках. Пригадаємо, що у 2002 році реальні доходи підвищувалися у чотири рази швидше, ніж ВВП. Це не сприяло оздоровленню економіки, де все має бути збалансованим. 2003 року ці показники йдуть, як мовиться, нога в ногу, що працює не лише на сьогодення, а й на перспективу.

Загалом же мій прогноз полягає в тому, що при збереженні умов 2003 року стосовно зовнішнього попиту та зростанні доходів населення (споживчого попиту) у 1,5 раза більшому, ніж цього року, а також при отриманні високого врожаю Україна наступного року досягне 9—12% зростання економіки (і це незважаючи на високу базу порівняння 2003 р.). За умов погіршення зовнішнього попиту та аналогічних нинішньому року проблем у аграрному секторі потенціал росту ВВП на інерційній основі, за моїми оцінками, становить 6—7%. І це також доволі високі темпи.

Нам доводилося стрімко падати у кризову яму. З неї можна не тільки обережно виповзати, а й буквально вистрибувати. Це — один iз головних уроків року, що минає.

НЕ КРАЩI ЧАСИ ДЛЯ БIЗНЕСУ

Ярослав ЖАЛІЛО, президент Центру антикризових досліджень

— Головною ознакою 2003 року для України стало відновлення експортоорієнтованої моделі економічного зростання. Поліпшення зовнішньоекономічної кон’юнктури сприяло різкому зростанню експорту, що стало визначальним чинником економічної динаміки, а також сприяло ремонетизації економіки, наповненню держбюджету, значній активізації інвестиційних процесів. Останнє є другою важливою ознакою року і може розглядатися як важливий стратегічний чинник подальшого розвитку. В той же час доводиться визнати, що уряд, хоча економіка в цілому в 2003 році виграла, не зміг повною мірою скористатися позитивними тенденціями та зволікав із важливими зрушеннями, які мали б наблизити перехід до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку: реформуванням оподаткування підприємств, створенням інститутів довгострокового кредитування, розвитком інноваційної інфраструктури тощо. Посилився фіскальний тиск на суб’єктів господарювання, і бюджетна політика загалом відігравала гальмівну роль.

Прогноз на наступний рік такий. У першому півріччі варто очікувати загострення проблем у бюджетній сфері, пов’язаних з переходом до нових ставок оподаткування доходів фізичних осіб. Це, а також те, що Нацбанком планується здійснювати антиінфляційні заходи, загальмує економічне зростання. Тому критично важливою залишається зовнішньоекономічна кон’юнктура. У разі її збереження спад темпів буде вельми незначним.

Відомі політичні чинники спонукатимуть у другій половині 2004 року до значного збільшення соціальних видатків, що має пожвавити споживчий попит та економічну динаміку загалом. В той же час слід очікувати збереження жорсткої фіскальної політики, що обмежуватиме розвиток вітчизняного бізнесу і може викликати погіршення балансу зовнішньої торгівлі. Відтак на бізнес у 2004 році чекають не кращі часи.

НА ПОРОЗI БУДIВЕЛЬНОГО БУМУ

Валерій МОШЕНСЬКИЙ, голова спостережної ради компанії «Планета-Буд»

Минулий рік наша багатогалузева компанія закінчила дуже успішно, вдвічі порівняно з попереднім роком збільшивши свій оборот. Про позитивні підсумки говорить і те, що ми виросли вже до групи компаній. У Рівному введено в дію поліграфічну фабрику. Розпочато будівництво заводу поліграфічних фарб — першого і єдиного підприємства такого профілю в Україні. Створено сучасне підприємство з будівництва мостів, для якого закуплено техніку, якій немає аналогів в Україні, розроблено ноу- хау для будівництва нових київських мостів, в якому ця компанія братиме участь. Серед закінчених об’єктів — унікальна за своїми масштабами реконструкція будівлі Мінтрансу України, новий залізничний вокзал у м. Новгород-Сіверському. Вигравши відповідний тендер, ми зараз ведемо реконструкцію ще одного дуже великого об’єкта — офісу компанії «Київстар». На тендері ж нам дістався підряд на спорудження «Аероруху» в Бориспільському аеропорту і там також iде будівництво.

Відносно майбутнього року можу сказати, що в Україні назріває будівельний бум. Одне із свідчень тому — наші подвоєні обороти. Є й інші ознаки: будівельникам вже не вистачає металопрокату, щебеню, цементу. Так що досягнуте в нинішньому році двадцятивідсоткове зростання промислового виробництва в наступному році може перерости у цілком закономірний бум. На ситуацію дуже добре впливає конкуренція, що розгорнулася в будівельному комплексі. Це чітко позначається насамперед на якості робіт. Щоправда, у Києві, де практично домінує одна компанія — Головкиївміськбуд, це не так помітно, як, скажiмо, в Криму, де про будівельний бум можна впевнено говорити вже зараз. Але є надія, що влада в столиці наступного року зміниться, і тоді, з посиленням конкуренції, Київ розгорнеться по-справжньому.

ПРОДАЄТЬСЯ!

Михайло ЧЕЧЕТОВ, голова Фонду держмайна України

Рік, що завершується, був дуже успішним для приватизаційних процесів, які відбуваються в нашій країні. Приватизація вже дала країні 2 мільярди 10 мільйонів гривень (при плані 2 млрд. 3 млн.). Я оптимістично дивлюся і на перспективи наступного року, хоч він, очевидно, буде далеко не простим. Вже в січні ми сподіваємося покласти до скарбниці суму, що дорівнює п’ятимісячному завданню. Це будуть гроші від продажу металургійного заводу ім. Дзержинського (ціна, заявлена інвестором, — 810 млн. грн., а експертна оцінка, я впевнений, зробить до цієї цифри істотну добавку). І далі ми сподіваємося йти в хорошому темпі. Вже розпочався тендер із продажу «Павлоградвугілля», де стартова ціна більше 1,2 мільярда. Зараз цей конкурс за рішенням суду припинено, але після Нового року (вже подано апеляцію) ми його розблокуємо і проведемо. Крім того, в плані майбутнього року і «Криворіжсталь», і «Укррудпром», і «Укртатнафта». Це ключові об’єкти плану приватизації 2004 року. Не знято з порядку денного і роботу з «Укртелекомом».

Наша тактика полягає в тому, що на наступний рік план складено з подвiйним коефіцієнтом надійності. Незважаючи на досить великі політичні ризики майбутнього року, я розраховую не тільки на виконання, а й на перевиконання плану приватизації наступного року.

КУПЛЯТЬ!

Олександр РЯБЧЕНКО, доктор економічних наук, директор Міжнародного інституту приватизації, управління власністю і інвестицій

— Головна подія в економіці-2003 — це непередбачене в багатьох річних прогнозах успішне зростання валового продукту і гарні економічні показники, якi досягнуто багато в чому завдяки вітчизняній економіці. Я не думаю, що держава істотно вплинула на ці результати. На мій погляд, у наступному році, якщо держава також зосередиться на чисто політичних питаннях, не втручаючись в економічні, економіка, незважаючи на майбутні вибори Президента, зможе знову досягти високих результатів.

Дещо інакше відбуваються приватизаційні процеси. Тут існує гостра конкуренція між фінансовими групами. Боротьба між ними ведеться не шляхом пропозиції максимальної суми на конкурсі, а шляхом впливу на сам процес підготовки конкурсів, формування їхніх умов, можливості проведення і закінчення конкурсів. Боротьба йде дуже жорстка, але вона не позначається на в остаточній ціні. Тому об’єкти, за якими визначена група-переможець, що сильніша за конкурентів, виходять на продаж, продаються, і це приносить гроші до бюджету. Цих грошей досить для виконання плану, передбаченого в бюджеті. Думаю, що і в наступному році заплановану суму може бути виконано, якщо залишатиметься сьогоднішній підхід. Тим більше що вже знайдено процедурні рішення, які допомагають позбутися блокування через районні суди, що було популярним у минулі роки. Гадаю, що припинення судом приватизації об’єднання «Павлоградвугілля» — це не продовження практики блокування приватизації минулих років. Тут принципово інший момент: якісь рішення між фінансовими групами ще не з’ясовані. Компанію буде продано в наступному році. Аналогічно в 2004 році буде продано ще кілька великих об’єктів, і їх продаж принесе до бюджету близько трьох мільярдів гривень.