«Поки що перегляд приватизації виглядає як спроба перерозподілу»

Депутати перевірять, чи справді держава повернула контроль над Іршанським ГЗК та Вольногорський ГМК, які раніше орендували бізнес-структури Дмитра Фірташа. Підстава — звернення одного з депутатів спеціальної контрольної комісії парламенту з питань приватизації, Павла Різаненка, який очолює групу з перевірки законності приватизації «Укррудпрому».

«Мені стало відомо, що акти прийому передачі майнових комплексів не складено, й товарна продукція відвантажується на австрійську компанію, яка отримувала продукцію до червня 2014 року. Тому пропоную провести виїзне засідання на Вольногорському ГМК із залученням представників ДП «Гірничо-хімічна компанія», Мінекономрозвитку та Фонду держмайна, щоб з’ясувати всі обставини, — передані вони чи ні», — резюмував Різаненко. Ціна питання — 150 мільйонів доларів, які, за його підрахунками, є річними прибутки від цих двох об’єктів. На виїзне засідання учасники комісії поїдуть 16 квітня.

• Інформація по об’єктах, які контролював Фірташ, була єдиною гучною заявою на останньому зібранні комісії з приватизації. Очікуваної «ставки олігархів» або хоча б приходу когось із учасників приватизації 2000-х років, яку чекали після резонансного виступу Дніпропетровського голови ОДА Ігоря Коломойського, так і не відбулося. Як не відбулося й розгляду оновленого плану приватизації, який наразі готує КМУ. З’ясувалося, що члени комісії ще і у вічі не бачили його. Ба навіть більше: до процесу формування об’єктів на продаж нікого з них не запросили! Поза увагою нардепів лишився і в.о. голови Фонду держмайна, який сидів без діла й, вочевидь, нудився. Не говорили й про попередні терміни з надання результатів роботи створених у комісії груп із перегляду умов приватизації «Укррудпрому», облгазів і в АПК.

Тож після двогодинного засідання спеціальної контрольної комісії ВР з питань приватизації лишилося враження, що до важливих речей так і не дійшли. Тож «День» запитав експертів, на яких питаннях мала б акцентуватися комісія та як побудувати її роботу, щоб вона увінчалася успіхом.

• Найперше — визначити критерії відбору об’єктів для перевірки приватизації, а потім — «копати». «До них відносяться: фінансові результати підприємства, виконання інвестиційних зобов’язань, його теперішній технологічний рівень. Якщо цих критеріїв не буде, то все скінчиться війною олігархів і перерозподілом власності», — вважає народний депутат, колишній голова парламентського підкомітету з питань державної економічної політики Дмитро Шлемко. За його словами, зараз іде боротьба гігантів за те, щоб не втратити свою частку і урвати чужого від представників старого режиму.

• Друге — не варто гнатися за ідеєю реприватизації, бо можна отримати удар по інвестиційному іміджу країни. На думку заступника голови парламентського комітету з питань промислової політики та підприємництва Олександри Кужель, варто діяти, як в Англії. «Там теж були запитання до приватизації. Вони заново оцінили продані об’єкти, вирахували сплачену покупцем суму грошей та вкладені інвестиції. І запропонували власникові доплатити залишок протягом певного часу. Питання відпали самі собою», — пояснює вона. Інакше, якщо почати реприватизацію, все закінчиться плачевно.

• Третє — якнайшвидше включитися в роботу урядової групи з визначення приватизації на 2015-й та на наступні роки, щоб не допустити вимивання цінного державного майна. Наприклад, учасники ринку говорять про АПК. Наразі Міністерство агарної політики та продовольства заявило про плани роздержавити 254 підприємства, бо, за результатами перевірок та фінансової діагностики 571 державного активу, прибутковими виявилися лише 20%. Але чи може цього бути достатньо, щоб решту пускати з молотка? Чи є тягарем для держави ДПЗКУ або «Укрспирт»? Чи приватизуватимуть їх? Аграрний міністр Олексій Павленко так і не зміг відповісти на це питання, хоча «День» тричі запитував у нього.

«ДПЗКУ — це підприємство, в якого є серйозна мережа елеваторних господарств. Тут треба розбиратися: провести потужний аудит, розглянути всю фінансову та господарську діяльність, визначитися з власністю й тоді вирішувати, чи працюватиме воно як нормальний господарчий суб’єкт, чи продавати», — вважає народний депутат Олександр Бакуменко. На його думку, найбільша проблема неефективності державних підприємств, хоч хто б прийшов керувати ними, він тільки заробляє на них для себе, а не для бюджету.

• Четверте — перевірити приватизацію столичних об’єктів і, взагалі, майна міст-мільйонників. На думку ударівця, голови правління громадської організації «Перспективи Києва» Руслана Гаджимурадова, потрібен точковий перегляд. «Передусім це стосується дитячих садочків, спортзалів, лікарень, бомбосховищ, які були незаконно приватизовані й перетворилися з соціальних об’єктів в чиїсь офіси або магазини. Це було б розумно з урахуванням зміни цільового призначення і браку місць у лікарнях, дитсадках, нинішньої військової ситуації в країні», — вважає він. На його думку, обов’язково в цей список мали б потрапити й гучні об’єкти, земельні ділянки-сквери, історичні пам’ятники і пам’ятки архітектури — такі, як Гостиний двір, садиба Мурашка. «Інвестори купували пам’ятки з соцзобов’язаннями реставрації будівель протягом півроку, але через те, що цей процес жорстко ніхто не контролював, через 10 — 15 років ніхто за реставрацію так і не взявся. У результаті пам’ятки опинилися під загрозою зникнення», — пояснює він.

• П’яте — моніторити законопроекти, які подаються в Раду.

За словами члена парламентського комітету з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки Юрія Чижмара, в новому законопроекті «Про ринок газу» закладається «виключно злодійський перерозподіл ринку одними олігархами на користь інших коштом населення». Зокрема, пояснює він, пропонують, щоб було не оперативне управління газотранспортними системами, а через право оренди. Це означає подорожчання послуги теплопостачання та природного газу для населення на 5—7%, каже він. Щоб змінити власника облгазів, не треба змінювати закон, переконаний він, достатньо видати іншій компанії ліцензію на користування цими мережами. На його думку, якщо виявлять порушення в приватизації, то — карати за законом. Але загалом, переконаний він, державі треба більше слідкувати, щоб приватизовані об’єкти надавали населенню якісні послуги, створювали робочої місця і давали гідну зарплату.

«Поки що перегляд приватизаційних процесів виглядає як спроба перерозподілу», — вважає президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар. На його думку, якщо почати ревізувати торги 2000-х років, то це автоматично відкриє скриньку Пандори. «Тому підхід має бути іншим. Перше — спільно з АМКУ проводити демонополізацію в секторах, де є значна концентрація активів в одних олігархічних руках, і виникли приватні монополії. Друге — визначити, скільки коштів було не доплачено під час приватизації, й дозбирати, або якщо власник відмовляється, повернути в державну власність, віддавши заплачені ним раніше кошти», — говорить Гончар. Але цим, на його думку, не повинні займатися особи, наближені до тих чи інших олігархів. «Якщо це буде зроблено як спроба розкуркулення одними олігархами інших, це призведе до міжолігархічної війни. Звісно, це матиме погані наслідки для економіки в цілому, бо вона розібрана між олігархічними кланами. І тоді буде повторення голлівудського сюжету «Чужий проти Хижака», — підсумував він.