Потенційна четвірка
Почав поповнюватися список тих, хто бажає отримати у власність Одеський припортовий завод
17 липня, як повідомив в.о. голови Фонду держмайна Дмитро Парфененко, Кабміном був затверджений перелік 164 об’єктів, які йдуть на приватизацію. А вже минулого понеділка голова відомства оповістив про інтерес, виявлений інвесторами до одного з найпривабливіших українських підприємств, які увійшли до цього списку, — Одеського припортового заводу. Парфененко навіть назвав потенційних покупців. «Це французька компанія, компанія з Катару та компанія з Близького Сходу», — сказав він у ефірі одного з телеканалів. Раніше про свій інтерес до купівлі об’єкту заявляла Group DF Дмитра Фірташа.
Парфененко розповів про плани ФДМ виручити за держпакет акцій ОПЗ не менше $600 мільйонів. «Поки оцінка цього об’єкту ще не проводилася, — уточнив він. — Рішення прийматиметься колегіально. Не виняток, що ми цю планку піднімемо. Як чинять на ринку в разі, якщо коло учасників досить обмежене, тобто не більше двох-трьох? Ми цілком маємо право підняти стартову ціну, щоб не допустити ситуацію якоїсь можливої змови або демпінгу».
Тим часом ще 17 липня голова ФДМУ висловлювався про Одеський припортовий чіткіше. Називалася не лише сума, але і час — листопад цього року, — коли Фонд сподівається продати це підприємство. Нагадаємо, ОПЗ 2013 року збільшив чистий збиток у 9,9 разу (на 1,2 мільярда гривень) у порівнянні з 2012 роком — до 1,1 мільярда. Чистий дохід скоротився на 8,7% (на 467,5 мільйона гривень) — до 4,9 мільярда гривень. Випуск мінеральних добрив за підсумками 2013-го підприємство збільшило на 7,2% проти 2012 року, а їх реалізацію на 1,5%.
Що спонукало Парфененка бути обережнішим? Не виняток, що на нього вплинув вислів прем’єр-міністра Арсенія Яценюка: «Ми прекрасно усвідомлюємо, що в сьогоднішніх умовах, з одного боку, потрібно закривати дірку в державному бюджеті, продати державне майно, і таким чином додатково профінансувати витрати на оборону і відновлення інфраструктури. З іншого боку, я відразу офіційно заявляю, що за копійки державні об’єкти уряд продавати не буде». «Ми починаємо процедуру підготовки до приватизації, а конкретну дату приватизації ми визначимо тоді, коли зможемо досягти найвищого рівня ціни продажу цих об’єктів», — уточнив прем’єр. Додамо, продаж крупних пакетів акцій компаній із затвердженого Кабміном списку стане можливим лише після прийняття урядом відповідних рішень про продаж і затвердження умов приватизації.
Але чи є сенс зараз, коли Україна практично позбавлена дорогого російського газу, продавати ОПЗ? Відповідаючи на це питання, екс-голова ФДМУ Олександр Рябченко сказав «Дню»: «Справді, реальна проблема в тому, що завод зупиняється через ціну на газ. На такому дорогому газі він не може працювати. Збитки зростають і вже досягають високих показників. Заводу потрібний інвестор, який спроможний провести газ. Я не думаю, що це зможе зробити хтось із Росії. Схоже, зараз будь-які варіанти на цю тему просто неможливі. Зараз потрібен саме той інвестор, який зможе організувати альтернативні Росії постачання, причому за такою ціною, щоб продукція заводу була для нього прибутковою. Інакше ми це підприємство втратимо — воно зупинятиметься».
Рябченко підтвердив, що так звані інтересанти (європейські) у підприємства є, в усякому разі, вони були ще два місяці тому. За його словами, вони мали газ, і з ними можна було вести перемови. Вони чекали лише рішення уряду. «Коли ми побачимо, що ваш уряд вирішив це підприємство продавати, — розповідає Рябченко про позицію інвесторів, — тоді обговорюватимемо ситуацію». Зараз, продовжує він, затверджений перелік об’єктів, які можуть бути виставлені на продаж, але це ще далеко не все. Потрібно буде ще затвердити рішеннями Кабміну план приватизації й умови конкурсного продажу. І лише після цього можна оголошувати конкурс, говорить експерт. Перспектива успіху є, наголошує він і зауважує, що «в якийсь спокійний час це було б простіше. Зараз його немає, а завод може зупинитися».
Була обговорена і ціна, за якою можна продати ОПЗ. «Минулого разу це підприємство було майже продане за п’ять мільярдів гривень, — згадує Рябченко. — Але потім уряд не затвердив результати аукціону, пішли судові процеси. Нинішня передстартова ціна орієнтується на той продаж, що не відбувся. Тоді курс був, по-моєму, вісім гривень за долар, і, якщо ми поділимо п’ять мільярдів на такий курс, то і вийде десь $600 мільйонів або трохи більше. Отже цю суму можна вважати орієнтовною ціною за цей об’єкт, тим паче, що всі необхідні дії для її встановлення тоді були виконані. Конкурс був оголошений, аукціон відбувся, конкуренція була — ліцитатор стукав молотком, і переможець під час торгів запропонував найкращу суму». Рябченко не впевнений, що тепер можна буде отримати на конкурсі велику суму. «Обстановка серйозна, — говорить він і продовжує: — потрібно починати розвідку, давати інформацію про завод, і вже у процесі з’ясується, яка сьогодні зацікавленість і яку бачить суму продажу/купівлі інвестор.
І чи можна постачати на Одеський припортовий по морю зріджений газ? Таку можливість екс-голова ФДМУ вважає цілком реальною. Якщо якась компанія практикує такі операції, маючи і газ, і досвід поставки його обсягів, які відповідають завантаженню ОПЗ, то це могло б забезпечити підприємству нормальний режим роботи. Єдине, що ще буде потрібно — побудувати термінал для розрідження газу. «Важливо також укластися в максимальну ціну газу, яка може забезпечити рентабельну роботу підприємства», — зауважує Рябченко.
