Про монополістів-«казкарів»

Керівництво комунальних організацій часто-густо використовує на захист намагань підвищити тарифи на свої послуги чудовий аргумент. Мовляв, вибирайте, що краще, платити більше, аби наша робота була рентабельною, чи взагалі обходитися без міського транспорту, тепла, газу, води і каналізації. У середу цей аргумент блискуче спростував мер Києва Віталій Кличко. Він передав правоохоронцям пакет документів про діяльність комунального підприємства «Київпастранс», в якому описано злочинні корупційні схеми.

Виявляється, колишні керівники підприємства привласнили ні мало ні багато — три мільярди гривень. Мер наголосив, що кияни чекають «протягом найближчого часу» оприлюднення фігурантів цього пограбування. Але тут він, якщо й не лукавив, то просто помилявся: людей не так цікавило покарання шахраїв, як повернення вкрадених сум. Тоді транспортникам, можливо, вдасться отримати, нарешті, свою зарплату за багато місяців, а киянам — знизити підвищені нещодавно тарифи на проїзд у трамваях, тролейбусах і автобусах...

Проте експерти доводять, що житлово-комунальні тарифи, які у зв’язку із зростанням цін на енергоносії планується найближчим часом дуже підвищити (по газу на 280%, по теплу — на 66%, по електроенергії — на 40%) формуються у нас непрозоро, непрофесійно, невчасно і без урахування того, чи підйомними будуть такі тарифи для населення. Так, екс-міністр житлово-комунального господарства і нинішній голова «Спілки власників житла України» Олексій Кучеренко цитує голову Міненерговугілля Володимира Демчишина, який передбачає, що після запровадження нових тарифів 2/3 населення звернеться по субсидії. «Я не знайшов історичних прикладів, аби в якійсь країні така кількість населення зверталася по допомогу держави», — каже Кучеренко.

У нього, у зв’язку з майбутнім підвищенням тарифів, є три поради для населення, що з острахом чекає нових платіжок. Перший: про лічильники тепла, які, на думку експерта, мають бути у всіх будинках, але сьогодні ними оснащено лише кожен третій будинок. Стільки ж цих приладів і в столиці, ось тільки для обліку, за даними екс-міністра, використовується лише половина з них. Решта під різними приводами (не тієї марки, старий, не пройшов перевірки) не використовується. І виходить, що в Києві, який має бути прикладом для всієї країни, лише 15% будинків обладнано системами обліку тепла. Кучеренко переконаний: «Компанія, яка хоче продавати тепло на ринку муніципалітету, зобов’язана протягом 2015 року оснастити всі будинки системами обліку».

Друга порада від Кучеренка: не можна вірити тим, хто переконує мешканців встановлювати лічильники самостійно і своїм коштом. «Цю казку багато років використовували монополісти для того, щоб не встановлювати лічильників», — каже експерт і дивується, як це в нас ще й до супермаркетів людей не змушують ходити зі своїми вагами. «І на заправку ви зі своєю міркою чи лійкою не приїжджаєте, — додає він і розкриває таємницю: — Монополістові вигідно списувати витрачене паливо за нормативами, тому що в будинках, обладнаних системами обліку, мешканці платять на 40–50% менше, ніж там, де лічильників немає».

Свою третю пораду Кучеренко дає тим людям, яких монополіст переконує, що на встановлення лічильників у нього немає грошей. Він розповідає, де є гроші. Наприклад, «Київенерго» «захистив» в своєму тарифі ще чотири роки тому норматив втрат у теплових мережах 19%. І це незважаючи на те, що в документі, розробленому міністерством («я сам особисто його підписував», згадує екс-міністр) дозволялося мати максимум 13% втрат. «Ось ці 6% і є рішення для того, щоб встановити прилади обліку у столиці рівно за один рік», — наполягає Кучеренко. Він роз’яснює, що відсутність лічильників у будинках — це лише одна з дірок, «за допомогою яких накачується цей так званий тариф».

Директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко аналізує, як зростали (в середньому по Україні) житлово-комунальні послуги у 2014 році, і зазначає, що найбільше подорожчала каналізація (на 71%). Далі йдуть природний газ, гаряча і холодна вода (відповідно 63%, 49% і 45%). Але чому так подорожчала холодна вода? Адже ціна електроенергії за минулий рік підвищилася лише на 11%.

Експерт також розглядає тенденції в оплаті населенням житлово-комунальних послуг. «2014 року, — зазначає він, — відбувся явний спад (92,2%) рівня оплати житлово-комунальних послуг. Приблизно так само платили ще у 2002 і 2009 роках, а гірше (90,6%) у 2006-му». Сергієнко демонструє графік, на якому порівнюються суми заборгованості населення за оплату житлово-комунальних послуг і обсяг сплачених послуг. Якщо з 2009 року заборгованість зростала повільно, то за минулий рік вона просто стрибнула на 2 мільярди гривень, каже експерт. Але обсяги платежів, незважаючи на зростання тарифів, 2014 року не лише не зменшилися, а навіть трохи зросли. «І є психологічне пояснення цього, — каже експерт, — тому що бідні люди не люблять жити у боргах і більшість населення розуміє, що якщо не заплатити цього місяця, то наступного місяця буде ще важче».

«Підвищення тарифів неминуче тому, що за нинішніх цін на газ для України і нинішнього курсу долара (30 грн.) економічна ціна на газ усередині України 12 тисяч гривень за тисячу кубометрів», — стверджує експерт Фонду громадської безпеки Юрій Гаврилечко. «Зрозуміло, що цю ціну насправді сплачувати не зможе ніхто», — продовжує він, проте зазначає, що, на думку всіх експертів, тарифи справді потрібно підвищувати, але так, щоб люди розуміли, як і чому це робиться, і довіряли цим тарифам.

Але як компенсувати домогосподарствам додаткові і часто непосильні витрати? Скільки і кому конкретно (теплокомуненерго, населенню, «Нафтогазу») не вистачає грошей, ніхто не може сказати, зазначає Гаврилечко. Він згоден з тими експертами, які стверджують, що прорахувати справжню, реальну потребу в субсидіях неможливо. Експерт виступає за повну відмову від перехресного бюджетного субсидування, яке виключає будь-яку можливість складання об’єктивного балансу і демотивує керівників підприємств у справі модернізації виробництва, — все одно всі витрати покриє субсидія. Гаврилечко згоден з Кучеренком у тому, що монополісти мають можливість і, головне, кошти, аби протягом року встановити лічильники у всіх будинках. Але при цьому він пропонує, аби мешканці тих будинків, де теплолічильники не було вчасно встановлено, мали право не сплачувати за тепло жодної копійки.

«День» запитав у експертів, чи справді вони вважають, що лічильники вирішать мало не всі проблеми житлово-комунального господарства? Відповідь, звісно, була негативною. «Прилади обліку, звичайно, не панацея, — сказав «Дню» Кучеренко, — це перша і необхідна умова, аби навести лад. Це захист від надмірного споживання, хоча, повторюю, казки про щоквартирний облік тепла — це не більш ніж ошуканство, аби змусити вас заплатити чималі гроші. А потім ніхто з вами не вестиме обліку за допомогою цих систем».