Розв’язати «хроніку» з газом

«Реформа енергетики не може зводитися виключно до підвищення цін і тарифів, — заявив директор енергетичних програм центру «НОМОС» Михайло ГОНЧАР, презентуючи проект закону про суверенний фонд під умовною поки що назвою «Національний фонд розвитку», — тому що це не дасть змоги розв’язати хронічні проблеми, що накопичувалися у нас  десятиліттями».  «Лад у цій галузі має стартувати від самої свердловини», — каже відомий енергетичний експерт. І ця його теза підтверджена дуже серйозними дослідженнями.

Центр «НОМОС» і Київський міжнародний енергетичний клуб «Q Club»  за підтримки Європейського Союзу провели «Незалежний моніторинг ресурсних і фінансових потоків від розвитку традиційних і нетрадиційних вуглеводнів в Україні у рамках угоди про розподіл продукції». Один з висновків, зроблених авторами, полягає в тому, що нафтогазова галузь є по-справжньому «пекельною частиною українського суспільно-політичного життя». Як наголошується в дослідженні, «тут переплелися геополітичні, внутрішньополітичні, фінансово-економічні і кримінальні інтереси, що конфліктують. І нездатність навести лад у цій сфері перетворила її на важкий тягар для всієї країни».

Проте моніторинг не лише розкрив коріння багатьох проблем, через які потерпає нафтогазова галузь України, а й запропонував заходи щодо їх розв’язання. Одна з них — створення згаданого фонду, аналоги якого успішно діють в багатьох країнах світу, що мають власні газо- і нафтовидобувні потужності і відповідально ставляться до реалізації доходів від них. Такі фонди працюють у Норвегії, ОАЕ, Азербайджані, Казахстані. У Польщі і Великій Британії готуються їх створити. Ці організації не лише сприяють ефективному зростанню нафтогазової галузі та інвестиціям у неї, а й слугують джерелами добробуту народу, розвитку у відповідних державах науки, культури, медицина і освіти, є надійною фінансовою гарантією на випадок криз і збройних конфліктів.

Історія не знає умовного способу, нагадують автори дослідження, але пропонують уявити, як змінилися б можливості України щодо відсічі російській агресії, якби, скажімо, 2004 року в нашій країні було створено такий Фонд.  Вони також переконані, що в рамках проекту незалежного моніторингу (він працюватиме ще рік) необхідно створити прозорий національний реєстр видобутку вуглеводнів. Це забезпечить паспортизацію всіх видобувних свердловин, ідентифікацію їх власників, операторів і не десь в офшорах, а тут, в Україні. А інформація про ресурсний потік, що генерується у видобувному секторі, має бути, на думку Гончара, загальнодоступною. Відповідні грошові потоки мають бути оптимізовані, аби краще враховувати соціальні потреби регіонального і місцевого характеру. «Поки що, — констатує експерт, — відповідні регіони, де триває інтенсивний видобуток вуглеводнів,  мало від цього отримують».

Дослідження засвідчило,  інформує Гончар,  що грошові потоки, які циркулюють у нафтогазовому секторі і є одним з живильних джерел бюджету, не повинні використовуватися лише через «бюджетні механізми проїдання». У країні потрібно створити механізм накопичення цих коштів для майбутніх поколінь. Наша ідея створення суверенного фонду розрахована передусім на так звані проекти спільного розподілу продукції, де сума інвестицій сягає мільярдів і навіть десятків мільярдів. Експерт зазначає, що це — механізм завтрашнього дня, але вважає за потрібне підготувати його вже сьогодні. Він може стати однією з тих реальних і ефективних економічних реформ, яких сьогодні у всьому світі чекають від України.

Президент  Київського міжнародного енергетичного клубу Олександр ТОДІЙЧУК наголошує: аби уникнути зловживань у нафтогазовому секторі, на всіх етапах і процесах, необхідно забезпечити його максимальну відкритість для громадськості. Ба більше, він вважає за потрібне якось стимулювати населення до вивчення цих процесів і закликає людей, що з побоюванням чекають нових платіжок за газ і комунальні послуги, не бути байдужими і, в міру можливості, впливати на ці процеси.

Експерт нагадує, що торік Україна через припинення подачі газу Росією опинилася на межі можливостей у забезпеченні населення газом. Цей рік, за його словами, також буде складним, тому що газ підземних сховищ буде майже повністю використано. І в літній період їх потрібно буде знову наповнювати. При цьому цінова політика зумовлює запитання: а чи зможе споживач оплачувати газ за реальними, об’єктивними цінами, як їх називають в уряді.

Президент «Q Club» зазначає, що на рівні різних міністерств та інших державних інституцій цю ціну, переважно для населення, бачать по-різному. Водночас, він переконаний, що підвищення цін на газ не уникнути і бере під захист «Нафтогаз України». За його словами, компанія «вимушена бути гарантом для споживачів газу, а тому брати великі кредити, на умовах попередньої оплати купувати як російський, так і реверсний газ, обслуговувати ці кредити. А потім вона часто-густо не може отримати належні дотаційні кошти з бюджету держави, тому що бюджет у нас просто порожній. Триває війна, і кошти передусім йдуть в цьому напрямі...».

Тодійчук переконаний, що найкращий механізм в уряду, аби знайти розуміння серед населення та інших споживачів при підвищенні цін на газ, — це максимальна відвертість. «Ми всі маємо реально зрозуміти, що відбувається в галузі, оцінити ці процеси, пов’язані з ціновою політикою, і якщо ми згодні, що іншого виходу, окрім запропонованого владою немає, то з цим потрібно буде погоджуватися і разом шукати найкращі варіанти, — каже експерт і наголошує: — Головне — це розуміння, довіра».

«Закриті джерела в 90-х роках оцінювали обсяги контрафактних вуглеводнів, що перебувають в обігу  в Україні, в 2-3 мільярди кубометрів газу власного видобутку і 800 тисяч тонн нафти», — зазначає експерт з питань функціонування енергетичного сектора Сергій ДЯЧЕНКО. Він розповідає про свою нещодавню дискусію з фахівцями-практиками і наголошує, що вони  і зараз вважають такі цифри реальними, оскільки в Україні нафтогазова сфера, як і раніше, є джерелом потужної корупції і тіньових схем. Тому наведення ладу і запровадження прозорих механізмів є украй необхідним для оздоровлення економіки України загалом, вважає експерт. Якби легалізувати хоча б ті обсяги ресурсів, які я назвав, то це могло б стати основою для зростання надходжень до бюджету.

Дяченко сподівається, що незабаром Україна зможе використовувати так званий великий реверс газу з Європи і матиме можливість підійти до формування конкурентного ринку газу. А надалі зможе створити і Національний фонд розвитку. «Яким він буде: державним чи незалежним?» — запитує Дяченко.  На його думку, «при тому рівні корупції, яка є зараз у цій сфері і в економіці загалом, пріоритет потрібно надати недержавним формам керування». Оскільки, за його словами, років п’ять-шість піде на формування нової управлінської культури чиновників.

У проекті закону про Національний фонд розвитку можна знайти пункти, які знайдуть відгук у серці кожного громадянина країни. Зокрема, у статті, присвяченій управлінню ресурсами, знаходимо: фінансування проектів за рахунок отриманого прибутку від інвестиційної діяльності фонду. Вони (проекти) мають бути спрямовані винятково на посилення інноваційного потенціалу української економіки за допомогою інвестування в навчання і вищу освіту  дітей, наукові дослідження і соціальний розвиток, підтримання пенсійної системи, охорону здоров’я і людського життя. Фонду забороняється брати і видавати будь-які кредити. Отже, корупція тут не пройде. Це свідчить про те, що фонд вже і сьогодні, на етапі задуму, на правильному шляху.

Засмучує і обурює лише те, що агресія Росії ввела в зону ризику проекти в рамках підписаних угод про розділ продукції. Масштабний проект видобутку вуглеводнів на Чорноморському шельфі через анексію Криму, як наголошується в передмові до дослідження, помер не народившись. Але автори законопроекту не втрачають надії. Вони переконані, що їхня ідея про створення суверенного фонду просто відкладається у часі. Водночас вони заявляють: «Вона має бути втілена в життя, якщо ми думаємо про майбутнє».