Сайт за півтора мільйона гривень...

Корпоративний сайт за півтора мільйона гривень. Таку покупку може собі дозволити національна, до слова, формально збиткова, компанія «Нафтогаз України». «День» запитав у програмістів наскільки реальною є ціна для такого ІТ-продукту. Експерти кажуть: цілком, якщо «напхати» у нього купу дорогого ліцензованого програмного забезпечення. Адже на будь-які гроші можна знайти товар. Інше питання навіщо? Але про все по-порядку...

Днями портал «Наші гроші», посилаючись на інформацію, опубліковану у Віснику державних закупівель, повідомив, що компанія «Нафтогаз» і уряд України підписали за результатами тендерів угоду на розробку і супровід інтернет-сайтів вартістю 1,82 мільйона гривень.

З цих грошей — 200 тисяч отримає веб-портал «Софтлайн-ІТ» на супровід єдиного державного веб-порталу. А от 1,62 мільйона бюджет гривень планується витратити на розробку внутрішнього корпортавного сайту для співробітників компанії «Нафтогаз». Відповідно до опублікованих деталей тендерної процедури, корпоративний веб-портал для «Нафтогазу» буде створений на базі Share Рoint, а дизайн внутрішнього порталу розроблений у відповідності до внутрішнього дизайну сайту НАКу. Також у повідомленні йдеться про присутність ряду модулів, серед яких модуль контактної інформації співробітників «Нафтогазу» і дочірніх компаній, модуль інформування про дні народження (!) співробітників і новинний модуль, в якому демонструватиметься організаційна структура компанії «Нафтогаз» і її нормативні документи.

Вищезгадані 1,62 мільйона бюджетних гривень отримає, пов’язана з Майкрософт, компанія «Лізард софт». Ця компанія — фактично єдиний центр компетенції SharePoint в Україні. Тільки «Лізард софт» сьогодні в Україні надає консалтингові послуги для вирішення їх бізнес-задач з SharePoint. Що ж таке SharePoint? Це — скорочена назва, яку використовують для позначення одного або кількох продуктів чи технологій Microsoft SharePoint. З продуктами SharePoint користувачі можуть налаштовувати сайти для співпраці, на яких можна обмінюватися інформацією з іншими користувачами, використовувати повний цикл керування документами та публікувати звіти, які допомагатимуть усім учасникам приймати обґрунтовані рішення. Для того, щоб робити корпоративний веб-портал на цій базі, потрібно платити гроші за ліцензію. Але не лише за цей програмний продукт

Андрій Коробчук працює веб-програмістом в успішній українській ІТ-компанії (назву, за проханням експерта, не називаємо — прим. ред.) каже, що корпоративний портал цілком реально зробити за 60 тисяч гривень. При цьому з кращою перспективою на майбутнє. Оскільки, каже Андрій, «Нафтогаз» платить півтора мільйона лише за розробку ресурсу, йому у майбутньому доведеться платити й за його обслуговування. А це, відповідно, — додаткові сотні тисяч бюджетних гривень. Натомість, як переконаний програміст, значно оптимальнішим варіантом було б компанії взяти на роботу два-три програміста, які б не просто за два місяці розробили відповідний ресурс. а й у майбутньому обслуговували його. Робота обійшлась би в заробітну плату працівника. Конкурентною на ринку , за словами Андрія, є заробітна плата для фахівців такого рівня в 8-10 тисяч гривень. Тобто, фактично, за роботу над розробкою потрібного НАКу корпоративного порталу треба було б викласти максимум 100 тисяч гривень. Звичайно, треба було б ще закупити ліцензійне ПО, каже програміст. «Але воно точно не коштує мільйон», — зауважує експерт. Крім того, за бажанням, можна й навчити фахівця. За лінком http://edu.cbsystematics.com «День» знайшов повідомлення про навчальні курси на базі SharePoint. Повний цикл навчання триває 10 місяців і коштує 30885 гривень. «Звичайно, конкретний випадок потребує детального вивчення, з конкретними даними — зауважив «Дню» програміст. — Однак, все одно — ціна неадекватна».

Ціна неадекватна — такий вердикт фахівця. А суспільства? Держава, громадяни якої входять в топ-10 кращих програмістів світу, а ІТ-бізнес займає призові місця на міжнародних конкурсах (читайте нижче ексклюзивний матеріал кореспондента «Дня»), замовляє іноземний програмний продукт у іноземної компанії за дуже високі гроші, маючи при цьому стабільний «мінус» у бюджеті. Хіба не парадокс?