Що відбувається на світових ринках?

Останні тижні триває зниження основних індексів на ключових світових майданчиках. Індекс Dow Jones за січень «просів» більш ніж на 5%. І річ не лише в лютих морозах у США і поганій статистиці ключових компаній. Провал валют кількох країн, що розвиваються, додав сірих «барв» до сьогоднішньої картини. У січні аргентинський песо подешевшав на 19%. Ще раніше тиск на свої валюти відчували ПАР, Туреччина, Індія, Бразилія й інші країни. Трохи «просів» російський рубль.

Експерти Morgan Stanley назвали Україну, а також Бразилію, ПАР і Туреччину серед країн, які піддаються зараз високому ризику «раптової зупинки» потоків іноземного капіталу. На думку аналітиків цього інвестбанку, Індія, Індонезія, Мексика і Таїланд також можуть зіткнутися з таким явищем, оскільки інвестори дедалі більше відвертаються від ринків, що розвиваються.

Деякі аналітики вже говорять про наявність у ряді країн «умов для валютної кризи». Такі коментарі прозвучали на тлі підвищення відсоткових ставок центральними банками в Індії, Туреччині та Південній Африці для захисту своїх валют, пише International Business Times. Це негативно впливатиме на темпи економічного зростання. «Раптова зупинка», за версією економістів, визначається як припинення або навіть відтік капіталу з країни, а також позбавлення доступу вказаних країн до міжнародних фінансових ринків протягом тривалого періоду. Відтік капіталу з цих країн вже йде повним ходом. Лише за тиждень до 29 січня глобальні фонди витягнули з ринків, що розвиваються, $6,3 млрд. — це найбільший відплив капіталів з серпня 2011 року, стверджує Barclays Plc. За даними Societe Generale, загальний приплив коштів до фондів акцій ринків, що розвиваються, досяг піку на рівні 220 млрд доларів торік у лютому, відтоді більше 60 млрд вже «перетекли» до інших активів. За деякими прогнозами, найближчим часом швидкість «відпливу» зросте. У тому числі це пов’язано з поступовим скороченням програми кількісного пом’якшення ФРС США — при незмінному ризику прибутковість американського ринку зросла.

Багато економістів кажуть про те, що поточний рік буде «нестабільним». А чи чекати світу «значних потрясінь» — багато в чому залежить від Китаю. В усякому разі, про це пишуть десятки експертів з різних країн.

Наприклад, азіатські аналітики Ендрю Шен і Сяо Ген зазначають, що кредит у Китаї зростає із скаженою швидкістю, збільшившись із 125% ВВП 2008 року до 215% 2012 року. Борг місцевої влади збільшився на 70% з 2009 року, досягнувши майже $3 трлн у червні минулого року. Це викликає серйозні побоювання з приводу рівня ризику у фінансовій системі Китаю. Диспропорції є і в секторі нерухомості — поєднання легкого кредиту, низьких офіційних курсів і високого попиту протягом останнього десятиліття викликало зростання ціни на нерухомість приблизно в 300—500% у деяких китайських містах. За оцінками Ендрю Шена і Сяо Гена, торік на 43% збільшився тіньовий банківський кредитний ринок, що становило 29% від загальних обсягів кредитування в Китаї. І тут вся надія на якість реформ, що проводяться китайською владою.

Британський журналіст Амброз Еванс-Прітчард наголошує, що Китай має кредитний пузир вартістю $24 трильйони — у півтора рази більше, ніж у банківській системі США. І все питання в тому, чи вдасться його акуратно «спустити». Адже це не вдалося ні ФРС у 1928 році, ні Банку Японії — 1990 року, ні Банку Англії — 2007 року. До того ж спроби Китаю зменшувати боргове навантаження створюють додаткові ризики для економічного зростання. За його словами, торік Китай вклав 5 трильйонів доларів у нові заводи і як інші інвестиції в основний капітал — стільки, скільки США і Європа разом узяті. Це створило в світовій економіці ще більше надлишкових потужностей. Отже проблема дефляції і можливості повторення «втраченого десятиліття» за японським зразком, але вже в загальносвітовому масштабі, криється саме тут.

Європа «ввійшла» в дефляцію вже 2013 року. Дані Євростату засвідчують, що Італія, Іспанія, Голландія, Португалія, Греція, Естонія, Словенія, Словаччина, Латвія, а також Данія, Угорщина, Болгарія і Литва «відчули» дефляцію з травня. Основні ціни різко впали в Польщі і Чехії з липня, і у Франції — з серпня.

У своєму останньому огляді Джордж Сорос заявляє, що ЄС рухається до такого типу тривалої стагнації, з якої Японія відчайдушно намагається втекти. «Ставки високі: національні держави можуть вижити протягом втраченого десятиліття або довше, але Євросоюз, незавершена асоціація національних держав, може бути цим легко зруйнована», — пише Сорос. Звичайно, це перебільшення. Але ризики є.

Усіх, хто думає, що дефляція нешкідлива, Еванс-Прітчард закликає прислухатися до слів керівника Банку Японії Харухіко Куроди, який прожив 15 років в умовах падіння цін. «Корпоративні прибутки вичерпалися. Інвестиції в технології атрофувалися. Інновації видихалися. Це створило дуже негативне мислення в Японії», — сказав Курода. Японія мала найвищі реальні процентні ставки серед багатих країн, що призвело до процентної спіралі зростання боргового тягаря на базі скорочення номінального ВВП.

Найкращий вигляд мають поки США, але й тут немає жодних підстав для дуже сильного прискорення зростання, яке б створило достатній попит для всієї світової економіки. Утім, в черговий раз повторю, ці тенденції було видно раніше, і про них експерти писали ще рік тому.

А для України сьогодні є більш небезпечними внутрішні політичні ризики, які можуть призвести до дійсно дуже поганих довгострокових наслідків. І результати внутрішньополітичних протистоянь 2005—2009 років у вигляді кардинального підвищення імпортозалежності, зростання зовнішнього боргу і неймовірного тиску на економіку цін на енергоносії, можуть виявитися лише початком наших економічних проблем. Це одна з важливих причин для швидкого мирного розв’язання нашої політичної кризи.